Науки преп. Пола Ч. Джонга на важливі теми

< Від Марка 7:20-23 >

«А далі сказав Він: Що з людини виходить, - те людину опоганює. Бо зсередини, з людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це  виходить зсередини, -  і людину опоганює».

Раніше, ніж я продовжу, хочу задати вам питання. Що ви думаєте про себе? Ви вважаєте себе хорошою або поганою людиною? Що ви думаєте?

Люди живуть своїми ілюзіями. Ймовірно, ви не такі вже й погані, але й не такі хороші, як ви думаєте.

І хто, як ви думаєте, веде краще життя у вірі? Чи буде це той, хто вважає себе хорошим, або той, хто вважає себе поганим?

Цим буде той, другий. А тепер про того, хто врятується: той, хто здійснив багато гріхів, або той, хто мало? Той, хто здійснив більше, так як швидше усього саме він усвідомлює себе грішником. І він краще сприйме спасіння, яке Ісус приготував для нас.

Коли ми поглянемо на себе, зрозуміємо, що на нас безліч гріхів. Що є людина? Людина - «плем’я лиходіїв». У книзі Ісайі 59 сказано, що в серці людини містяться всі види беззаконня. Отже, людина - це безодня гріха. Небагато хто згодний з цим визначенням. Але визначення «плем’я лиходіїв» - вірне визначення. Якщо ми чесно поглянемо на себе, то прийдемо до висновку, що ми зло. Ті, хто чесні з собою, прийдуть до цього висновку.

Але людей, які визнають, що людина - безодня гріха, не так багато. Багато хто живе спокійно, не вважаючи себе грішниками. Оскільки ми несемо зло, ми створили грішну цивілізацію. Якби не так багато людей заперечувало свою гріховність, вони були б осоромлені в гріху. Але цих людей так багато, що вони не відчувають сорому.

Але їх совість знає. У всіх є совість, і вона говорить їм: «Це соромно». Адам і Єва, згрішивши,   ховалися   серед   дерев. Сучасні грішники ховаються за нашою розбещеною культурою - культурою гріха. Вони ховаються серед своїх друзів-грішників, щоб уникнути покарання Божого.

Люди обдурені своїми ілюзіями. Вони вважають себе ледве чи не святими, в порівнянні з іншими. Коли вони бачать злочин, вони голосять: «Як людина могла зробити таке? Як духовна людина могла це зробити? Як син міг так поступити з батьками?» Себе люди вважають нездібними на такі вчинки.

Дорогі друзі, пізнати людську натуру дуже складно. Щоб пізнати себе такими, як ми є, треба спочатку отримати спокутування. Це займе багато часу, і багато хто з нас не зрозуміє цього до самої смерті.

Іноді, дивлячись на людину, ми розуміємо, що вона зовсім не знає себе. Сократ сказав: «Пізнай себе». Багато хто не знає, що в їх серцях вбивства, крадіжки, жорстокість, злість, обман, пожадливість, розбещеність...

У людини серце наповнене зміїною отрутою, а вона говорить про доброту. Це тому, що вона не знає, що народилася грішною.

Дуже багато хто не знає, як саме поглянути на себе. Вони самі обманюють себе і живуть, закутуючи себе різного роду обманом, все своє життя. І вони прирікають себе на пекло. Вони попадають в пекло, завдяки своєму власному обману.

Звернемося до Євангелія від Марка 7:20-23. «А далі сказав Він: «Що з людини виходить, - те людину опоганює. Бо зсередини, з людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, -  і людину опоганює».

Серце  людини наповнене гріхами від дня його зачаття.

Давайте уявимо, що серце людини - це чаша, наповнена до країв брудом, що іменується нашим гріхом. Що відбудеться, якщо почати пересувати чашу? Бруд розіллється, гріхи порозбризкуються. І як би ми не рухали чашу, бруд буде продовжувати розливатися.

І ми, будучи безоднею гріха, проживаємо наше життя саме так. Ми залишаємо гріх, де б ми не знаходилися. І ми будемо грішити все наше життя, тому що людина - безодня гріха.

Проблема в тому, що ми не усвідомлюємо себе безоднею гріха, плем’ям лиходіїв. Ми - безодня гріха, і гріх панує в наших серцях. Ось що таке людина.

Наші гріхи ось-ось розплещуться. Людський гріх в тому, що людина думає, що він безгрішний спочатку, а навколишні ведуть його по дорозі гріха, і в тому нема його провини.

Тому, навіть коли люди грішать, вони думають,  що єдине, що треба зробити - це омитися від гріха. Знов і знов, здійснивши гріх, вони  намагаються змити його, кажучи самим собі, що це не їх провина. Хіба те, що людина змиває свої гріхи, означає, що вона не здійснить їх знову? Він так і буде змивати їх, знов і знов.

Якщо чаша повна гріха, гріх буде неминуче розплескуватися. І марно намагатися змивати гріх зовні. Як часто ми би не змивали гріх нашою високою моральністю, це марно поки чаша нашого серця наповнена гріхом.

У людському серці так багато гріха, що, скільки б ми гріх не розплескували, воно все одно ніколи не очиститься від гріха. Тому ми грішимо протягом всього нашого життя.

Коли людина не усвідомлює, наскільки він грішний, він старається сховатися. Гріх - в серці кожної людини, і скільки б вона не витрачала його зовні, гріх не зникне. Коли людина здійснює невеликий гріх, вона витирає його невеликою ганчірочкою для миття посуду, потім наступний раз, коли він грішить знову, він витирає його великою ганчіркою, рушником, килимком... Він продовжує думати, що якщо витре ще один раз, то знов стане чистим... а гріх розливається знов і знов.

І як довго, ви думаєте, це може продовжуватися? До самого смертного дня. Людина грішить, поки не помре. Ось чому вона повинна вірити в Ісуса, щоб отримати спокутування. Щоб отримати спокутування, ми повинні пізнати себе.

Давайте уявимо собі двох людей і порівняємо їх з двома чашами, повними смердючої рідині. Обидві чаші наповнені гріхом. Одна людина дивиться на себе і говорить про себе: «О, я така грішна людина», - і шукає будь-кого, хто міг би йому надати допомогу.

Але другий думає, що він не таке вже й зло. Він не помічає всієї повноти свого гріха. Все своє життя він протирає те, що проливається з країв. З одного боку, потім з іншого боку... потім, швидко перебігає на іншу сторону…

Багато які люди живуть обережно, стараючись не допускати, щоб бруд їх гріхів розбризкувався навколо. Але, якщо їх серця все одно наповнені гріхом, то що це міняє?

Живучи потихеньку, ближче до неба не станеш. Ваша обережність не позбавить вас від пекла.

Дорогі друзі, обережність веде в пекло. Коли людина обережна, його гріхи не розбризкуються далеко навколо, але він все одно залишається грішником.

Що є серце людини? Гріх? Розбещеність? Так! Лихі думки? Так! Є там крадіжка? Так! Гордовитість? Так!

Ми розуміємо, що ми - безодня гріха, коли вчиняємо погано і жорстоко, хоч нас цьому не вчили. Коли ми молоді, це не так очевидно.

Але коли ми дорослішаємо? Коли ми переходимо  в старші класи  школи, вступаємо до інституту, і т.д... ми починаємо усвідомлювати, що гріх - всередині нас. Вірно? І його вже не сховаєш.

Правильно? Ми продовжуємо грішити. І розкаємося. «Я не повинен був цього робити!» Однак змінитися не можемо. Чому? Тому що кожний з нас був народжений безоднею гріха.

Ми не зможемо очиститися, дотримуючись обережності. Ми повинні пам’ятати, що ми були народжені гріховними, щоб стати врятованими. Тільки грішники, які вдячно приймають спокутування, звершене Христом, можуть врятуватися.

Ті, хто думають: «Я не зробив нічого поганого, не так уже багато я і грішив» вони не вірять, що Ісус забрав їх гріхи, тому вони підуть в пекло.

Якщо будь-хто думає: «Я не зробив нічого особливо поганого, тільки б мені пробачили  цей невеликий гріх», - чи зможе він коли-небудь потім омитися від гріха? Ніколи.

Врятується лише той, хто відчуває себе безоднею гріха. Той, хто насправді вірить, що Ісус прийняв всі наші гріхи,  коли христився в ріці Йордан, і спокутував їх своєю смертю. Спокутувані ми чи ні, всі ми продовжуємо жити в ілюзії. Ми безодня гріха. Ось, що ми є насправді.  Спокутувати нас може лише віра в Ісуса і в те, що Він поніс всі наші гріхи.

Бог не врятує тих, у кого  « небагато гріха ». Господь навіть не погляне на тих, хто говорить: «Я трохи згрішив». Він дивиться на того, хто говорить: «Бог - я великий грішник. Я попаду в пекло. Будь ласка, врятуй мене». Закінчені грішники кажуть: «Бог, я врятуюся, тільки якщо Ти врятуєш мене. Я вже більше не можу молитися і каятися, тому що я все одно знов згрішу. Будь ласка, врятуй мене».

Бог врятує тих, хто повністю покладається на Нього. Я також намагався. Але молитва каяття ніколи не очистить нас від гріха. «Бог, будь ласка, пожалій мене і очисти від гріха». Ті, хто молиться так, будуть врятовані. Вони вірять в очищення Бога, хрещення Ісуса Іваном Христителем. Вони врятуються.

Бог звільняє того, хто знає, що він - великий грішник, «плем’я лиходіїв». Ті, хто кажуть «Я здійснив цей невеликий гріх. Будь ласка, пробач мене» - залишаються грішниками, і Бог їх не врятує. Бог спасає тільки тих, хто вважає себе безоднею гріха.

У книзі Ісайі 59:1-2 написано: «Ото ж бо, Господня рука  не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути ,бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув».

Так як людина народжена повна гріха, Бог не може радіти на неї. Це не тому, що Його рука скоротилася або Йому важко розчути наші молитви прохання.

Бог говорить нам, «Бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув». Через те, що у нас в серці так багато гріха, ми не можемо увійти на небеса, навіть якщо двері будуть широко розчинені.

Якщо ми, ця безодня гріха, кожний раз згрішивши, будемо кожний раз просити прохання, Богу доведеться постійно вбивати Свого Сина. Господь не хоче цього.  І Він говорить: «Не приходь до мене кожний день зі своїми гріхами. Я послав Свого Сина, щоб звільнити тебе від них. Все що від тебе потрібно, зрозуміти, що Він поніс всі твої гріхи і ти повинен вважати це істиною. Потім, ти повинен вірити в Євангелію спокутування, щоб врятуватися. У цьому моя велика любов до вас, мої створіння».

Він нам говорить, «Вірте в Сина Мого і будете врятовані. Я, ваш Бог, послав Сина Свого спокутувати всі ваші гріхи і переступи. Вірте в Сина Мого і будете врятовані».

Ті, хто не усвідомлюють себе безоднею гріха, просять вибачення тільки за їх власні невеликі гріхи. Вони з’являються перед Ним, не знаючи страшної кількості їх гріхів, і моляться: «Будь ласка, пробач мене за це, я більше так не зроблю».

Так само вони намагаються обдурити Його. Ми не грішимо тільки раз, ми грішимо все життя. І їм доведеться регулярно просити вибачення до останнього дня життя.

Прощення одного гріха нічого не вирішує, так як ми грішимо не припиняючи, кожний день, і так до самої смерті. А звільнитися від гріха ми можемо лише передавши всі наші гріхи Ісусу.

У Біблії записані гріхи людини. У книзі Ісайі 59:3-8 записано: «Бо  ваші долоні заплямлені кров’ю, ваші ж пальці – беззаконням, уста ваші говорять неправду, язик ваш белькоче лихе!  Немає нікого, хто б кликав на суд, і нікого  нема, хто судився б по правді, - кожен надію кладе на марноту й говорить неправду, вагітніє бідою и породжує злочин! Висиджують яйця гадючі та  тчуть павутиння: хто з’їсть з їхніх  яєць, помирає, а з розбитого, - гадина вийде... Нитки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони  не покриються:  їхні діла - діла кривди, і в їхніх руках - чин насильства. Їхні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки - думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах! Дороги спокою  не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках; - вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою».

Пальці людини забруднені беззаконням і вершать зло все життя. Все що вони роблять - зло. І наші вуста говорять неправду. Все, що сходить з наших вуст - брехня.

«Як говорить (диявол) неправду, то говорить зо свого,- бо він неправдомовець і батько неправді» (Івана 8:44). Ті, хто не народилися знову, люблять говорити: «Я кажу Вам правду, дійсно правду, то, що я говорю вам - правда». Але, проте,  вони брешуть. Як написано, «Як говорить (диявол) неправду, то говорить зо свого,- бо він неправдомовець і батько неправді».

Людина вірить пустим словам і говорить брехню. Людина породжує зло і сприяє беззаконню. Людина висиджує гадючі яйця і плете павутину. Бог сказав, що «хто з’їсть з їхніх  яєць, помирає, а з розбитого, - гадина вийде.» Він сказав, що в серці у нас яйця гадючі. Яйця гадючі! Зло у ваших серцях. Так отримайте ж спокутування, вірячи в Євангелію води і крові.

Хочете знати більше про народження знову з води і Духа? Будь ласка, клацніть на баннері нижче, щоб отримати безкоштовну книгу про народження знову від води і Духа.

Кожний раз, коли я говорю про Бога, знаходяться люди, які кажуть «Будь ласка, не говоріть мені про Бога. Щоб я ні робив, я не можу не грішити. Гріх ллється з мене через край. Я нічого не можу з цим поробити. Я переповнений гріха. Так що не говоріть зі мною про Бога».

Ця людина точно знає, що повна гріха. Але вона не знає Євангелії, яка може врятувати її. Той, хто вважає себе безнадійним   грішником,   може   ще врятуватися.

Насправді,  ми всі такі. Кожний з нас проливає гріхи. Врятуватися можна  тільки через силу Бога. Хіба це не чудово? Той, хто грішить, неважливо, сумує він або щасливий...  врятуватися ж він  може тільки через нашого Господа Ісуса. Ісус прийшов врятувати всіх людей. Він повністю спокутував Ваші гріхи. Знайте, що ви безодня гріха і прийміть свій порятунок.

Назад до списку