Науки преп. Пола Ч. Джонга на важливі теми

Проповіді про Святого Сина
Проповідь 9

<Матвія 8:1-4>

“А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий. І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: “Коли, Господи, хочеш, - Ти можеш очистити мене!” А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: “Хочу, - будь чистий!” І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. І говорить до нього Ісус: “Гляди, - не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво”.

Ісус говорить нам тут, що ті, хто отримали прощення гріхів, повинні принести дар, який Мойсей  наказав приносити як свідчення. Кажуть, що проходить до шести років з моменту інфікування проказою до моменту, коли її помічає хворий і коли починає відчувати її симптоми. Хвороба дрімає протягом шести років, але на сьомий рік вона починає прогресувати і вже проявляється відкрито.

Цитата з Біблії, що розглядається в даному розділі, розповідає про те, як Ісус зцілив прокаженого від цієї хвороби. Це правдива історія, яка  дійсно мала місце, і за допомогою цієї історії Бог розкриває природу наших гріхів, а також говорить про те, що Він вирішив проблему  цих гріхів раз і назавжди.

Прокажений в даному вірші  надзвичайно хотів зцілитися від цієї хвороби, і тому він з'явився перед Ісусом, не ховаючи, а навпаки, показуючи свою хворобу.  Цей прокажений вірив, що все можливе за одним лише словом Ісуса, і він також вірив, що Слово Ісуса могло легко зцілити його хворобу.

Вважаючи віру цього прокаженого такою, яка була у сотника, Ісус очистив і його.  Метою сьогоднішньої проповіді є не зцілення від прокази як хвороби, нас хвилює, як ми можемо зцілитися від прокази наших гріхів.

Прокажений  нагадує нам про те, що в наших серцях є хвороба, подібна до прокази, і ця хвороба - наші гріхи.  З самого моменту нашої появи на світ з утроби матері, ми всі маємо в своєму серці хворобу гріха. Ледве народившись, ми ще не могли відчувати, що ми страшні грішники, але досягши певного віку, ми почали усвідомлювати, що являємось втіленням зла, що люди навколо нас також злі, що зло взагалі притаманне усім людям.

Але Бог говорить нам за допомогою даного вірша, що якби ці дуже злі люди прийшли до Ісуса,  і не криючись показали Йому всі свої гріхи, а також з твердою вірою сказали: “Якщо хочеш, я вірую, що Ти можеш легко очистити навіть такого грішника, як я”, Ісус з радістю зцілив би цих людей від їхніх беззаконь.

За скільки разів Господь  зцілив прокаженого: за раз або за два рази? Уривок говорить нам, що Ісус зцілив прокаженого раз і назавжди. Наші гріхи зцілюються не за декілька разів, але всі відразу. Якщо ми маємо віру в Слово Боже, значить, дізнавшись і увірувавши в Бога, Який змив усі наші гріхи раз і назавжди, ми можемо знайти прощення всіх наших гріхів. Наші гріхи  зцілюються всі й одноразово.

Жінка, яка страждала на кровотечу, зцілилася раз і назавжди одним лише дотиком до одягу Ісуса (Марка 5:29). Вона звільнилася не тільки від самої кровотечі, але й від того, що було її причиною. Нааман, начальник війська сірійського царя, також раз і назавжди зцілився від прокази (4-а Царів 5:14), подібно до прокаженого з уривка, що ми розглядаємо сьогодні.

Оскільки дурість є результатом ігнорування істини, релігійні люди вірять, що вони можуть знайти прощення гріхів завдяки щоденним молитвам покаяння, незважаючи на те, що грішать кожен день. Але для людей віри, які діють за Словом, всі проблеми їх гріхів вже вирішені раз і назавжди, і вони живуть у Божій благодаті.

Церква є зібранням тих, хто слідує за Ісусом Христом. Ми маємо усвідомлювати, що саддукеїв і фарисеїв, які стверджували, що вони вірять в Бога, Ісус не зцілював. Зцілення отримали ті, хто подібно до жінки, що страждала на кровотечу, і до прокаженого, самі нічого не могли поробити зі своєю хворобою.

Якби проблему гріхів у наших серцях можна було  вирішити своїми власними зусиллями, молитвами покаяння і добрими справами, тоді Ісусу не було б потреби  приходити на цю землю. І якщо ми вважаємо, що зможемо вирішити проблему гріхів таким чином,  ми ніколи не зустрінемося з Ісусом. Але ми не можемо своїми силами вирішити проблему наших гріхів, як би ми не старалися, тому що, незважаючи на наші спроби, ми не можемо не грішити.

Оскільки гріхи наші не зникнуть, як би багато ми не каялися, ми повинні чітко розуміти, що проблема гріха  не може бути вирішена нашими власними зусиллями і визнанням перед Богом того, що ми грішники. Ми повинні чітко усвідомлювати істину, що коли ми визнаємо: “Я грішний перед Богом” - не через упокорювання, не через доктринне переконання, але від усього щирого серця, і якщо ми з'явимося в Божій присутності, і будемо просити Його про милість, Він вирішить проблему наших гріхів раз і назавжди - так, як Він зцілив прокаженого.

Лише ті, хто з'являються перед Богом безнадійними грішниками, просять Його про милосердя і визнають перед Ним: “Я не можу уникнути пекла, тому що я дуже грішний. Господи, будь ласка, пожалій мене”, тільки такі люди можуть знайти милість Божу.

У Посланні до римлян 3:10 сказано: “Нема праведного ані одного”. У цьому вірші Апостол Павло говорить про тих, хто не отримав прощення гріхів. Хіба Ісус прийшов не для того, щоб зробити грішників праведниками? Не існує такого поняття, як  половинчасте прощення гріха, як немає і напівправедників. Проте,  на жаль, в сучасному християнстві дуже багато людей роблять таку фатальну помилку. Вони вважають, що гріхи прощаються їм кожного разу, коли вони  розкаюються у молитвах. Але наші гріхи неможливо змити молитвами розкаяння.

Ісус - це Той, хто повністю зцілив нас від гріха. Він не розділяє наші гріхи на прабатьківський і особисті гріхи, а також не говорить про те, що Він знищив наш прабатьківський гріх, а наші повсякденні гріхи можуть нам вибачатися лише завдяки щоденним молитвам покаяння. Віра таких людей  -  це половинчаста віра, і такі люди залишаться грішниками, помруть грішниками і будуть кинуті в пекло як грішники.

Бог не визнає половинчастої віри. Якщо ви вірите, значить, ви повинні вірити на всі 100 відсотків, і якщо не вірите навіть трохи, це означає, що ви не вірите на всі 100 відсотків, а вірите лише на 50 відсотків. Ісус не називає нас безгрішними, ледве прикриваючи наші гріхи, тоді як ми залишаємося грішними через нашу невіру. Якщо ми правильно розуміємо Біблію, ми усвідомлюємо, що Ісус називає нас безгрішними, тому що Він повністю і заздалегідь змив наші гріхи, змив їх усі раз і назавжди.

Серед сучасних християнсько-релігійних лідерів є такі, що стверджують, ніби Ісус змив тільки наш прабатьківський гріх, а не всі наші гріхи. В Біблії ж немає і натяку на розділення гріхів на прабатьківський і окремо гріх кожної людини. Для Ісуса всі гріхи - великі і маленькі, починаючи з тих, з якими ми народилися, до тих, які ми здійснили і продовжуємо здійснювати, - однакові, і всі вони є гріхами світу. Вода залишається водою незалежно від того, з крану вона або з каналізаційної труби.

Ніхто не знає напевно, коли люди почали відрізняти прабатьківський гріх від своїх власних гріхів, що здійснюють кожного дня. Оскільки багато релігійних лідерів самі ще не народилися згори, вони не знають, як можна вирішити проблему гріха, і оскільки вони не знають цього, вони перетворили християнство на одну з багатьох релігій, стверджуючи, що Бог пробачить нам наші гріхи, якщо ми покаємося. Значення слова “каятися” докорінно відрізняється від значення слова “визнавати” (1Івана 1:9).

То що ж таке розкаяння? Це означає лише “зміну на краще”. Але це не означає  звернення до Бога з проханням про прощення гріхів. Бог сказав, що Він хоче, щоб ми приносили жертви, які і є нашим проханням про милосердя  й співчуття. Маючи співчуття до наших душ, що йдуть у пекло через свої гріхи, Бог хоче врятувати нас - ось в чому полягає значення спасіння. Все, чого хоче Бог - це зробити грішників безгрішними і святими завдяки Ісусу Христу і, таким чином, дозволити їм увійти в Його Царство. І Він дійсно цілковито здійснив те, що задумав.

У Посланні до римлян 6:23 говориться: “Бо заплата за гріх - смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім”. У грішника немає іншого шляху, як тільки бути кинутим до пекла, однак дар Божий - це життя з Господом навіки. Дар Божий для нас -  це те, що Господь зробив нас безгрішним.

Сьогодні дуже багато людей, що вірують в прощення гріхів по-людськи, своїм суто людським розумом, прямують до пекла. Вони вважають, що зможуть зійти на небо завдяки суворому дотриманню релігійних обрядів, таким, наприклад, як сплата десятини, а також завдяки щедрим приношенням, молитвам покаяння і щоденним відвідуванням ранкових служінь. Але все це неправда.

Уявіть собі, що хтось щойно помер і з'явився перед Богом. Знаходячись в Божій присутності, ця людина говорить: “Господи, перед Тобою стоїть великий грішник” Що тоді скаже наш Господь?. Він скаже те, що Він сказав в Євангелії від Матвія 7:21-23: “Не кожен, хто каже до Мене: “Господи, Господи!” увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато хто скажуть Мені того дня: “Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або  не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?” І їм оголошу Я тоді: “Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня”.

Бог - не є Отцем грішників, Він не є Господом тих, хто чинить беззаконня, але Він є  Отцем праведників і Господом народжених згори, тих, хто отримав прощення своїх гріхів. Якби вищезгадана людина навіть спитала: “Господи, як же так, невже Ти не знаєш мене? Адже для Тебе я робив усе, щоб свідчити про Твоє ім'я, і Тобі я присвятив усе своє життя!” Бог просто відповість: “Як ти можеш думати, що ти Моє дитя, якщо ти ще грішний. Йди до пекла, ти - той, хто чинить беззаконня!”

Найголовнішим для грішників є термінове отримання прощення гріхів по вірі в Слово. Це те, що нам усім необхідно в першу чергу. Хіба можна збирати грішників, що не отримали прощення гріхів, в наших церквах, а потім називати їх святими? Де на цій землі можна знайти грішних святих? Грішники - це не святі, це просто грішники.

Бог у Книзі пророка Осії 4:6 стверджує: “Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх і Я!”.

Знання Бога є основою знань. Проте, багато хто з людей не можуть ані пізнати Його задумів, ані відмовитися від своїх власних знань, накопичених подібно до того, як була побудована Вавілонська вежа. Однак вони продовжують докладати ще більше зусиль для здійснення своїх особистих справ. Ось чому Бог говорить: “Я не знаю вас”.

Ми можемо стати безгрішними тільки завдяки чистій, 100-відсотковій вірі в Слово. Ми повинні мати віру, яка повністю довіряє всьому, що сказав Бог, кажучи: “Ти можеш очистити мене”. Віра так званого поступового зростання у святості, яка стверджує, що Бог очищає нас поступово, крок за кроком, не є вірою істинного спасіння.

Віра Христова засновується не на простій релігійній практиці, завдяки якій люди намагаються досягнути спасіння своїми власними зусиллями і не завдяки моральному вихованню, що ми бачимо у буддизмі, який наголошує на доброті та милосерді.  Віра засновується на милості спасіння, яка сходить згори поза нашими зусиллями - тобто завдяки односторонній любові Господній, яка звільнила потопаючих людей від неминучої смерті.

Подібно до того, як прокажений був вмить зцілений завдяки любові і силі нашого Господа, ми також можемо знайти спасіння від гріхів у наших серцях завдяки Його силі  і любові. Коли наш Господь зцілив прокаженого, Він звернувся до нього: “Гляди, - не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво”.

У Левиті 1:1-4 сказано: “І кликнув Господь до Мойсея, і промовляв до нього з скинії заповіту, говорячи: “Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли хто з вас принесе жертву для Господа зі скотини, то з худоби великої й худоби дрібної принесете вашу жертву. Якщо жертва його – цілопалення з худоби великої, то нехай принесе його, самця безвадного; нехай приведе його до скинії заповіту, щоб він був уподобаний перед лицем Господнім. І покладе він руку свою на голову цілопалення, - і буде йому дано вподобання на очищення від гріхів його”.

Ми можемо зрозуміти з 2-го вірша, що “дар…якого Мойсей заповів”,  - це худоба велика або дрібна. Після того, як Бог дав людству свій Закон, Він дав людям скинію, щоб вони могли усвідомити себе грішниками. Завдяки системі жертвоприносин у скинії, Він розповів нам, як Він буде перекладати гріхи ізраїльтян і наші власні гріхи на жертовного агнця і таким чином спасати нас.

Бог полюбив нас, і, щоб спасти нас від наших гріхів, Він приготував жертовну тварину, яка мала померти спокутною смертю замість нас. Такою твариною був жертовний агнець або теля. Коли священики покладали руки на голову жертви цілопалення, Господь приймав жертву, і таким чином тварина відкупала нас.

Коли на голову людині покладає руки хтось, одержимий бісами, тоді людина ця також стає одержимою бісами. Покладати руки означає “передавати”. Коли Первосвященик покладав руки на голову козла, гріхи Ізраїля переходили на тварину (Левит 16:21). Таким чином, коли гріхи переходили на козла, козла вбивали, і його кров віддавали як жертву Богу. Бог приймав цю кров і прощав гріхи людей.

Як ми отримали прощення гріхів? Ми повинні свідчити про це.  Свідчення спасіння треба шукати тільки у Слові Божому. Доказом спасіння не можуть бути бачення, пророцтва і говоріння іншими мовами. Тільки у Слові Божому ми можемо знайти докази тому, якими грішниками ми були і як ми знайшли спасіння від гріхів. Тільки Слово свідчить про цю істину спасіння перед Богом, сатаною і перед людьми.

У Левиті 4:27-31 говориться: “А коли яка душа з народу землі невмисне згрішить, коли зробить що проти якої з заповідей Господніх, чого робити не можна, та й завинить, і буде пізнаний ним гріх його, що згрішив, то він принесе жертву свою – безвадну козу, самицю, за гріх свій, що він згрішив був, і покладе свою руку на голову жертви за гріх, та й заріже цю жертву за гріх у місці цілопалення. А священик візьме своїм пальцем із крови її, та й дасть на роги жертівника цілопалення, а всю її кров виллє до підстави жертівника. А ввесь її лій він здійме, як знятий був лій з мирної жертви, і священик спалить на жертівнику на пахощі любі для Господа. І так священик очистить його, - і буде прощено йому”.

Коли прості люди або священики грішили ненавмисно, помилково, вони приносили жертву агнця, передавали йому скоїні гріхи, покладаючи їх на голову жертви, і приносили агнця Богу. Покладання рук означає передачу гріхів, а жертвоприносини означають покутну смерть замість кого-небуть.

Щоденними жертвоприносинами Бог показує нам, що Ісус прийшов на цю землю і подібно до цих агнців і козлів узяв на Себе всі щоденні гріхи, які перейшли на Нього завдяки  Івану Христителю.

Всі ізраїльтяни старозавітних часів отримували прощення гріхів по вірі в жертвоприносини. Коли вони грішили помилково, то, визнавши свій гріх, завдяки закону, вони негайно приносили жертву агнця і сповідали свої гріхи, поклавши руки на голову тварини. Потім священики приймали цю жертву, перерізали їй горло, пускали кров, окропляли цією кров'ю роги жертовника цілопалення, а залишок крові виливали на землю до підніжжя жертовника. Ось як ізраїльтяни отримували прощення гріхів.

Роги жертовника цілопалення мають пряме відношення до Книги Справ або Судної Книги. Кожного разу, коли ми грішимо, Бог записує наші гріхи  в Судну Книгу в Його Царстві, а також в наші серця. Оскільки серця людей настільки безсоромні і намагаються  обдурити навіть Бога, Він записує їхні гріхи у Книгу Справ і в їхні серця.  Ось чому коли ті, хто не отримали прощення гріхів, моляться, гріхи з їхніх сердець виходять назовні, і вони звертаються до Бога зі словами: “Господи, будь ласка, пробач такого грішника, як я”.  Ось чому ми повинні знати, як Ісус, прийшовши в цей світ, узяв на Себе всі наші щоденні гріхи. Тільки тоді ми зможемо звільнитися від наших гріхів.

Коли ізраїльтяни грішили, вони приносили жертву агнця, передавали йому всі свої гріхи, покладаючи руки на його голову, і таким чином отримували прощення гріхів.  Потім священики  вбивали такого агнця і окропляли його кров'ю роги жертовника цілопалення.  Кров є життям усякої плоті (Левит 17:14). Кров спокутує гріх.  Коли кров'ю окропляли роги жертовника, і Бог бачив це, Він знав, що за ці гріхи вже понесене покарання через агнця, і, таким чином, не засуджував більше тих, хто передав ці гріхи жертві.

Те, що Господь страчував не людей, а тварин, говорить про Його велику любов до людства. Коли люди грішать, вони мають померти, але, оскільки Бог полюбив їх, Він дозволив тварині вмирати замість них. Такий був обряд жертвоприносин, встановлений Богом справедливості.

У Левиті 16:29-34 сказано: “І це стане для вас на вічну постанову, - сьомого місяця, десятого дня місяця будете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимите ви, ані тубілець, ані приходько, що мешкає серед вас, бо того дня буде окуп ваш на очищення ваше, зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом. Субота повного відпочинку від праці вона для вас, і ви будете впокоряти душі свої, - це вічна постанова. А очистить той священик, що помащали його, і посвятили його бути священиком замість батька свого. І зодягне він льняні шати, шати священні, та й очистить Святеє Святих, і скинію заповіту, і жертівника очистить, і очистить священиків та ввесь народ громади. І буде це для вас на вічну постанову на очищення Ізраїлевих синів зо всіх їхніх гріхів раз у році”. І він учинив, як Господь наказав був Мойсеєві”.

Даний уривок описує обряд, що проводився в День Очищення, який Бог призначив ізраїльтянам, і в який Первосвященик мав приносити жертви замість тих, хто не міг цього робити кожен день, і за весь народ Ізраїля. Завдяки жертвоприносинам, народ Ізраїля  отримував благословення тим, що всі гріхи, здійснені ним протягом року, були вибачені.

У Левиті 16:6-10 сказано: “І принесе Аарон теля жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім. І візьме він обох тих козлів, та й  поставить їх Господнім лицем при вході скинії заповіту. І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, -  один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля. І принесе Аарон козла, що на нього вийшов жеребок для Господа, і вчинить його жертвою за гріх. А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню”.

Бог дав ізраїльтянам  обряд жертвоприносин, завдяки якому вони могли передавати жертві не тільки свої щоденні гріхи, але всі гріхи, здійснені ними за рік,  і отримувати прощення цих гріхів раз і назавжди. Аарон був старшим братом Мойсея і Первосвящеником. Аарон приводив одного з двох козлів на подвір’я скинії і передавав йому гріхи всього народу Ізраїля, поклавши руки на його голову. Потім він вбивав козла і вносив його кров за завісу в Святеє Святих. Ця кров була абсолютно необхідна для того, щоб зайти за завісу Святого Святих.

Скинія була поділена на святиню і Святеє Святих. Первосвященик міг увійти в Святеє Святих, де знаходився ковчег свідоцтва, тільки маючи при собі кров жертви. Коли Бог бачив цю кров, Він дозволяв Аарону входити в Святеє Святих. Убивши  козла, що прийняв усі гріхи народу Ізраїля, Аарон заходив в Святеє Святих з кров'ю, занурював палець у кров і сім разів окропляв нею віко ковчега зі східної сторони. Оскільки до ефоду священика були прикріплені дзвіночки,  кожного разу, коли він кропив кров'ю, вони дзвонили, і дзвін той долинав до людей, що зібралися за скинією. Це говорило про те, що Бог визнав жертву, і всі їх гріхи відкуплені перед Ним.

У Левиті 16:20-22 сказано: “А коли він скінчить очищення святині й скинії заповіту та жертівника, то приведе живого козла. І покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і визнає над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню. І понесе той козел на собі всі їхні гріхи до краю неврожайного, і пустить того козла в пустиню”.

З двох козлів, той, що залишався, був козлом відпущення “азазелем”, (єврейською “козою для звільнення”). Перед усім народом Ізраїля, що стежив за дійством поза скинійною завісою, Аарон визнавав усі беззаконня юдеїв, покладанням рук передавав усі гріхи на голову  жертви і відпускав її в пустелю на смерть.  Жертва, яка несла на собі  гріхи ізраїльтян, обов'язково мала померти. Приймаючи жертву козла, Бог звільняв народ Ізраїля від його гріхів. Саме це, а ніщо інше, є жертвою, яку заповідав Мойсей. Всі люди у часи Старого Завіту отримували прощення гріхів саме таким чином.

За допомогою обряду жертвоприносин Бог передрік нам, що  на землю прийде Ісус, візьме на Себе всі гріхи  людства, подібно до козла відпущення, і знищить усі наші гріхи, здійснені не тільки за один день, але і  за все наше життя. Люди Старого Завіту отримували прощення гріхів завдяки саме такому обряду жертвоприносин. Тепер ви, люди Нового Завіту маєте усвідомити, як Бог вирішив проблему всіх гріхів світу і всіх ваших гріхів, і як Він дарував вам прощення всіх цих гріхів.

Старий і Новий Завіти відповідають один одному. Тепер нам необхідно з Нового Завіту дізнатися, що Ісус зробив для нас.

Назад до списку