Проповеди

Тема 1: Гріх

[1-1] (Від Марка 7:8-9, 7:20-23) Спершу ми повинні знати про свої гріхи, щоб отримати відкуплення

(Від Марка 7:8-9)
“Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви. І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.”
 
(Від Марка 7:20-23)
“А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює. Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!”
 
 
Спершу я б хотів дати визначення, що таке гріх. Існує Боже і людське визначення гріха. Слово “гріх”, давньогрецькою “hamartia”, означає “не влучити в ціль.” Іншими словами, це означає робити щось неправильно. Гріх – це непокора Божим наказам. Спочатку погляньмо на людське визначення гріха.
 
Що таке гріх?
Непокора Божим наказам.
 
Ми визнаємо гріх відповідно до нашого сумління. Проте людський стандарт відрізняється залежно від соціального статусу, психічного стану, обставин і сумління.
Таким чином, визначення гріха різне у різних людей. Той самий вчинок може вважатися або не вважатися гріхом залежно від власних стандартів людини. Ось чому Бог дав нам 613 статей Закону, щоб ми використовували їх як абсолютні критерії гріха.
На малюнку нижче показано гріхи людства.
 
Божий Закон Сумління людини, мораль і соціальні норми
Національне законодавство, цивільне право
 
Ми ніколи не повинні встановлювати стандартів гріха відповідно до власного сумління на основі соціальних норм.
Стандарт гріха нашого сумління не співпадає з Божим визначенням гріха. Тому ми не повинні слухати свого сумління, а засновувати стандарти гріха на Божих заповідях.
У кожного з нас є власне уявлення про те, що таке гріх. Дехто вважає гріхом свої вади, тоді як інші думають, що в його основі лежить хибна поведінка.
Наприклад, у Кореї люди садять траву на могилах своїх батьків та прибирають на них аж до смерті. А в одному з аборигенних племен в Папуа Новій Гвінеї члени сім’ї вшановують своїх померлих батьків, з’їдаючи їхні тіла. (Я не знаю, чи вони варять тіло, перш ніж з’їсти.) Думаю, що вони хочуть не дати хробакам з’їсти тіло. Ці традиції показують, що людське поняття гріха дуже різниться.
Доброчесний вчинок в одній громаді можуть вважати варварським в іншій. Проте Біблія каже нам, що гріх – це непокора Божим наказам. “Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви. І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання” (Від Марка 7:8-9). Наша зовнішність не важлива для Бога, тому що Він вдивляється у наші серця.
 
 
Наші власні критерії – це гріх перед Богом
 
Який гріх найважчий?
Ігнорування Божого Слова.
 
Не жити за Його волею – це гріх перед Богом. Це те ж саме, що й не вірити у Його Слово. Бог сказав, що жити так, як фарисеї, які відкинули Божі заповіді й надавали більшого значення своїм традиційним вченням – це гріх. Ісус вважав фарисеїв лицемірами.
“У якого Бога ви вірите? Чи справді шануєте і звеличуєте Мене? Хвалитеся Моїм ім’ям, але чи справді шануєте Мене?” Люди дивляться лише на те, що ззовні, та ігнорують Його Слово. Найважчий гріх – це ігнорування Його Слова. Чи знаєте ви це?
Беззаконні вчинки, причиною яких є наша слабкість, – це лише беззаконня. Помилки, які ми робимо, і зло, яке ми чинимо через нашу недосконалість, не є власне гріхами, але провинами. Бог відрізняє гріхи від беззаконня. Ті, котрі ігнорують Його Слово, є грішниками, навіть якщо не мають провин. Вони – великі грішники перед Богом. Ось чому Ісус картав фарисеїв.
У П’ятикнижжі, від Буття до Повторення Закону, є заповіді, які кажуть нам, що слід і чого не слід робити. Вони – Боже Слово, Його заповіді. Можливо, ми не зможемо дотримуватися їх на 100%, але ми повинні визнати їх за Його заповіді. Він дав їх нам від початку і ми повинні прийняти їх як Боже Слово.
“Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.” (Від Івана 1:1) Тоді Він сказав: “Хай станеться світло! І сталося світло.” (Буття 1:3) Він усе створив. А потім Він встановив Закон.
“І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, і Він – це Слово” (Від Івана 1:1, 14). Як же Бог об’являє нам Себе? Він об’являє Себе через Свої заповіді, бо Бог – це Слово і Дух. Тож як ми називаємо Біблію? Ми її називаємо словом Божим.
Тут сказано: “Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь.” Його Закон містить 613 статей. Робіть це, але не робіть того, шануйте своїх батьків тощо. У Левиті написано, як чоловіки і жінки повинні діяти і що робити, коли домашня тварина потрапляє в рів.... Його Закон містить 613 таких статей.
Оскільки це не людські слова, ми повинні задумуватися над ними знову і знову. Хоч ми й не можемо дотриматися всього Його Закону, все ж ми повинні хоча б визнати його і коритися Богу.
Чи у Божому Слові є хоча б один неправильний уривок? Фарисеї занехаяли Божі заповіді й трималися людських традицій понад Його заповіді. Слова їхніх старійшин мали більшу вагу, ніж слова Божі. Саме це Ісус побачив, коли був на землі, і найбільше Його боліло те, що люди ігнорували Боже Слово.
Бог дав 613 статей Закону, щоб допомогти нам усвідомити свої гріхи та показати, що Він – Правда, наш святий Бог. Оскільки всі ми грішники перед Ним, ми повинні жити вірою та вірити в Ісуса, котрого Бог послав нам у Своїй любові до нас.
Люди, які занехаюють Його Слово і не вірять у нього, є грішниками. Ті, котрі не дотримуються Його Слова, також є грішниками, але занедбання Його Слова є більшим гріхом. Ті, котрі чинять такий важкий гріх, підуть до пекла. Невіра в Його Слово – це найбільший гріх перед Ним.
 
 
Чому Бог дав нам Закон
 
Чому Бог дав нам Закон?
Щоб ми усвідомили свої гріхи і покарання за них
 
Чому Бог дав нам Закон? Щоб ми усвідомили свої гріхи і повернулися до Нього. Він дав нам 613 статей Закону, щоб ми могли визнати свої гріхи і отримати відкуплення через Ісуса Христа. Ось чому Бог дав нам Закон.
У Листі до Римлян 3:20 написано: “Законом бо гріх пізнається.” Тому ми знаємо, що Бог дав нам Закон не для того, щоб дати нам жити за ним.
Тоді, розуміння чого ми отримуємо від Закону? Того, що ми надто слабкі, щоб цілком дотримуватися Закону, і що ми є великими грішниками перед Ним. Що ми усвідомлюємо з 613 статей Його Закону? Ми усвідомлюємо свої вади та нездатність жити за Його Законом. Ми визнаємо, що ми, Боже творіння, є безсилими, а також великими грішниками перед Ним. Врешті решт ми повинні потрапити до пекла відповідно до Його Закону.
Коли ж усвідомлюємо свої гріхи та нездатність жити за Його Законом, що маємо робити? Намагатися стати досконалими? Ні. Мусимо визнати, що ми грішники, вірити в Ісуса, отримати відкуплення через Його спасіння води та Духа і дякувати Йому.
Він дав нам Закон, щоб ми визнали свої гріхи і пізнали покарання за ці гріхи. Таким чином ми б усвідомили неможливість спасіння від пекла без Ісуса. Якщо ми віримо в Ісуса як свого Спасителя, то отримаємо відкуплення. Він дав нам Закон, який приведе нас до Спасителя Ісуса.
Бог створив Закон, щоб дати нам зрозуміти, що ми є цілком грішні, і спасти наші душі від цього гріха. Він дав нам Закон і послав Свого Єдинородного Сина Ісуса, щоб Він спас нас, забравши всі наші гріхи Своїм хрещенням. Віра в Нього може нас спасти.
Ми – безнадійні грішники, котрі повинні вірити в Ісуса, щоб звільнитися від гріха, стати Його дітьми і віддати всю славу Богу.
Мусимо розуміти, думати і судити крізь призму Його Слова, тому що все походить від Нього. Мусимо також розуміти правду спокутування через Його Слово. Це правильна і правдива віра.
 

Що є в серці людини?
 
Що ми повинні робити перед Богом?
Визнати свої гріхи і просити Бога спасти нас.
 
Віра має починатися з Божого Слова і ми повинні вірити в Нього через Його Слово. Якщо ні, то вчинимо помилку. Це буде неправильна і неправдива віра.
Коли фарисеї та книжники бачили, як учні Ісуса їли хліб брудними руками, вони б не докоряти їм, якби подивилися на це з погляду Божого Слова. Слово каже нам, що все, що входить у людину ззовні, не може її забруднити, бо проходить через шлунок і виходить з тіла, не торкаючись серця.
Як сказано в Марка 7:20-23: “А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює. Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!” Ісус сказав, що люди – грішники, тому що народжені з гріхом.
Чи розумієте, що це означає? Ми народжені грішниками, бо всі ми – нащадки Адама. Але ми не можемо побачити правди, тому що не приймаємо ані не віримо в усі Його Слова. То що ж є всередині людського серця?
У вищезгаданому уривку сказано: “Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.” Всіляке зло виходить із людських сердець та опоганює їх.
У Псалмах записано: “Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?” (Псалми 8:3-4).
Чому Сам Бог згадує про нас? Він згадує про нас, тому що любить нас, створив нас і змилосердився над нами, грішниками. Він очистив усі наші гріхи і зробив нас Своїм народом. “Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, в Небесах!” (Псалми 8:1) Цар Давид співав цей псалом у Старому Завіті, коли зрозумів, що Бог стане Спасителем грішників.
У Новому Завіті апостол Павло повторює той самий псалом. Це так дивовижно, що ми, Божі створіння, можемо стати дітьми Творця. Це стається тільки через Його милосердя до нас. Це Божа любов.
Мусимо визнати, що цілковите намагання жити за Законом Божим є зухвалим викликом перед Ним. Це також нахабство, що походить від нашого незнання. Неправильно жити поза Його любов’ю, прагнучи дотримуватися Закону і відчайдушно молитися за таке життя. Божа воля полягає в тому, що ми повинні усвідомити, що ми – грішники за Законом, і вірити в спокутування води та крові Ісуса.
Його Слово записане у Марка 7:20-23: “Що з людини виходить, те людину опоганює. Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!”
Ісус сказав, що те, що виходить з людини – гріхи, і те, що є всередині – оскверняє її. Навіть нечиста їжа, яку дає Бог, не може опоганити нас. Всі створіння чисті, але тільки те, що виходить з людей, тобто гріхи, опоганює нас. Всі ми народилися нащадками Адама. То з чим же ми народилися? Ми народилися з дванадцятьма видами гріхів. Хіба не так?
То чи можемо ми жити і не чинити гріхів? Ми продовжуватимемо грішити, бо народилися з гріхом. Чи можемо припинити грішити лише тому, що знаємо Закон? Чи можемо жити за заповідями? Ні.
Чим більше намагаємося жити за Законом, тим важче нам стає. Мусимо усвідомити свої обмеження та відмовитися від своїх попередніх орієнтирів. Тоді зможемо зі скромним серцем прийняти хрещення та кров Ісуса, що нас спасають.
Усі 613 статей Закону добрі й справедливі. Але люди є грішниками з часу свого зачаття у лоні матері. Збагнувши, що Закон Божий правильний, а ми народилися грішниками, які самі ніколи не зможуть стати праведними, ми усвідомлюємо, що потребуємо милосердної Божої милості та Ісусового спокутування в євангелії води, крові та Духа. Усвідомлюючи свої обмеження – те, що ми самі не можемо стати праведними і що підемо до пекла за гріхи наші, – ми не можемо не покладатися на спокутування Ісуса.
Ми можемо спастися. Мусимо знати, що ми самі не в змозі бути належними чи добрими перед Богом. Тому ми повинні визнати перед Богом, що ми – грішники, засуджені на пекло, і можемо лише молитися про Його милосердя: “Боже, будь ласка, спаси мене від моїх гріхів і змилуйся наді мною.” Тоді Бог обов’язково зустрінеться з нами у Своєму Слові. Таким чином ми зможемо спастися.
Погляньмо на молитву Давида. “Тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм” (Псалми 51:4).
Давид знав, що він був купою гріхів, достатньо огидною, щоб бути вкинутим у пекло, але визнав перед Богом: “Господи, якщо Ти назвеш мене грішником, то я – грішник. Якщо назвеш мене праведним, то я – праведний. Якщо Ти спасеш мене, я буду врятований; якщо ж пошлеш мене до пекла, то я буду в пеклі.”
Це – правильна віра і спосіб спасіння. Ось якими ми повинні бути, якщо хочемо вірити у відкуплення Ісуса.
 
 
Мусимо точно знати, які є наші гріхи
 
Оскільки всі ми – нащадки Адама, то всі маємо пожадання у своїх серцях. Але що Бог каже нам? Він каже не чинити перелюбу, навіть якщо маємо перелюб у своїх серцях. В наших серцях є вбивство, але що Бог каже нам? Він каже не вбивати. У своїх серцях всі ми не шануємо своїх батьків, але Він каже нам шанувати їх. Мусимо усвідомити, що Його слово правильне і добре, але у серцях наших є гріх.
Чи це правда? Це абсолютна правда. То що ж ми повинні робити перед Богом? Мусимо визнати, що всі ми сповнені безлічі гріхів і є безнадійними грішниками. Неправильно думати, що вчора ми були праведні, тому що не грішили, а сьогодні ми – грішники, тому що сьогодні вчинили гріх. Ми народжені грішниками. Що б ми не робили, ми все одно будемо грішниками. Ось чому ми повинні отримати відкуплення вірою в хрещення Ісуса.
Ми – грішники не через наші вчинки, такі як перелюб, вбивство, крадіж..., але ми є грішниками, тому що народилися грішниками. Ми народилися з дванадцятьма видами гріхів, а, оскільки, ми – народжені грішниками в очах Божих, то ніколи не зможемо стати добрими завдяки власним зусиллям. Можемо лише вдавати, що ми добрі.
Ми народилися з грішними думками, то як же можемо бути праведними, навіть якщо не чинимо цих гріхів? Ми самі ніколи не можемо бути праведними перед Богом. Якщо претендуємо на праведність, то це лицемірство. Ісус називав фарисеїв та книжників “лицемірними фарисеями та книжниками.” Люди народжені грішниками і грішать перед Богом протягом усього свого життя.
Той, хто стверджує, що ні з ким не бився і нікого не вдарив, чи, що ні в кого не вкрав навіть голки у своєму житті, бреше, тому що люди народжуються грішниками. Він – брехун, грішник і лицемір. Ось як Бог його бачить.
Кожен є грішником від свого народження. Навіть якщо ви не вчините жодного грішного діла, вам призначене пекло. Навіть якщо ви дотрималися більшості Закону та заповідей, ви все одно грішник, приречений на пекло.
То що ж маємо робити з такою нашою долею? Мусимо просити про Боже милосердя і покладатися на Нього, щоб спастися від гріхів. Якщо Він нас не спасе, то ми підемо до пекла. Така наша доля.
Тільки ті, котрі приймають Боже Слово, визнають, що вони дійсно були грішниками. Вони також знають, що стають праведними вірою. Отже, вони знають, що ігнорування й відкидання, невизнання Його Слова – це найважчий гріх. Ті, котрі приймають Його Слово, є праведними, хоча раніше й були грішниками. Вони народилися знову з Його Слова в Його благодаті і є найбільш благословенними.
 
 
Ті, котрі намагаються отримати відкуплення через свої діла, залишаються грішниками
 
Хто залишається грішником, повіривши в Ісуса?
Ті, котрі намагаються отримати відкуплення через свої діла
 
Прочитаймо Лист до галатів 3:10 і 11. “А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте! А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою.”
Написано: “Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону.” Ті, котрі думають, що вірять в Ісуса, але пробують виправдатися своїми ділами, прокляті. Де ті, котрі намагаються виправдатися своїми ділами? Вони знаходяться під прокляттям Бога.
Чому Бог дав нам Закон? Він дав нам закон, щоб ми могли усвідомити свої гріхи (До римлян 3:20). Він також хотів, щоб ми знали, що ми – цілковиті грішники, приречені на пекло.
Вірте в хрещення Ісуса, Сина Божого, і народіться знову з води та Духа. Тоді ви спасетеся від своїх гріхів, станете праведними, матимете вічне життя і підете до неба. Майте віру у своїх серцях.
 
 
Найбільш зарозумілий гріх у світі

Який найбільш зарозумілий гріх у світі?
Намагання жити за Законом
 
Ми благословенні вірою в Його благословення. Бог спасає тих, хто вірує в Його Слово.
Але сьогодні серед віруючих є багато християн, які намагаються жити за Його Законом. Це похвально, що вони намагаються жити за Законом, але чи так можливо?
Мусимо усвідомити, наскільки нерозумно є пробувати дотримуватися Його Закону. Чим більше ми намагаємося, тим важче стає. Він сказав: “Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.” Мусимо відкинути свою зарозумілість, щоб спастися.
 
 
Мусимо відмовитися від власних стандартів, щоб спастися
 
Що маємо робити, щоб спастися?
Мусимо відмовитися від власних стандартів
 
Як може людина спастися? Це можливо лише тоді, коли вона визнає себе грішником. Багато ще є не відкуплених, тому що вони не можуть відмовитися від своїх хибних переконань та зусиль.
Бог каже, що ті, котрі міцно тримаються Закону, прокляті. Ті, котрі вірять, що можуть поступово стати праведними, намагаючись виконати Закон після того, як повірили в Ісуса, – прокляті. Вони вірять в Бога, але все ще думають, що повинні жити відповідно до Закону, щоб спастися.
Дорогі друзі, чи можемо ми стати праведними через наші діла? Ми стаємо праведними лише через віру в Слово Ісуса; і лиш тоді ми – відкуплені. Ми отримуємо відкуплення тільки вірою в хрещення Ісуса, Його кров і Його Божество.
Ось чому Бог приготував для нас закон віри, як спосіб стати праведними. Відкуплення води та Духа залежить не від діл людей, але від віри в Боже Слово. Бог спас нас вірою; саме так Він планував і звершив наше спасіння.
Чому ті, котрі повірили в Ісуса, не отримали відкуплення? Тому що вони не прийняли слова відкуплення води та Духа. Але ми, такі ж недосконалі, як і вони, – отримали відкуплення через нашу віру в Боже Слово.
Якщо двоє працюватимуть на точильному камені, той, хто залишиться, продовжуватиме працювати, навіть коли іншого заберуть. Той, хто залишиться, – це той, хто ще не відкуплений. Чому одного взято, а іншого залишено?
Причиною цього є те, що один слухав і вірив у Боже Слово, а інший наполегливо працював над дотриманням Закону і, врешті-решт, був вкинутий у пекло. Він намагався приповзти до Бога, але Бог струсив його, наче комаху, що повзла по Його нозі. Якщо людина пробує приповзти до Бога, намагаючись дотримуватися Закону, то вона безумовно буде вкинута в пекло.
Ось чому ми повинні отримати відкуплення вірою у воду та Духа.
“А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте! А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою” (Галатів 3:10-11, До римлян 1:17).
Невіра в Боже Слово – це гріх перед Ним. Крім того, гріхом також є відкидати Боже Слово на користь власних стандартів. Ми, люди, не можемо жити за Його Законом, бо всі ми народилися грішниками і продовжуємо грішити все своє життя. Ми грішимо трохи тут, трохи там, і скрізь, куди не підемо. Мусимо усвідомити, що ми з тіла і не можемо не грішити.
Людина – як велике відро гною. Якщо ми спробуємо носити його з собою, гній усюди розхлюпуватиметься. Ми такі. Продовжуємо розливати гріх скрізь, куди йдемо. Можете собі це уявити?
Чи й досі вдаватимете, що ви святі? Якщо чітко усвідомлюєте, які ви, то відмовитеся від марних намагань бути святими і повірите у воду та кров Ісуса.

Ті, котрі ще не народився знову, повинні відкинути свою впертість і визнати, що вони – великі грішники перед Богом. Потім вони мають повернутися до Його Слова і дізнатися, як Він спас їх водою і Духом.