Проповіді

Тема 1: Гріх

[1-2] (Від Марка 7:20-23) Люди народжуються грішниками

(Від Марка 7:20-23)
“А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює. Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!”
 
 
Люди живуть у замішанні та власних ілюзіях
 
Хто найімовірніше спасеться?
Той, хто вважає себе найбільшим грішником
 
Перш за все хочу вас запитати. Як ви бачите себе? Чи думаєте, що ви добрі, чи погані? Як гадаєте?
Всі люди живуть своїми ілюзіями. Можливо, Ви не такі погані, як вважаєте, і не такі вже добрі, як вважаєте.
Хто, на вашу думку, живе кращим життям віри? Чи той, хто думає, що він добрий? Чи той, хто вважає, що він поганий?
Останній. Дозвольте запитати вас ще щось. Хто радше буде відкуплений: той, хто вчинив більше гріхів, чи той, хто вчинив лише кілька гріхів? Буде відкуплений скоріше той, хто визнає, що вчинив безліч гріхів, адже він визнає, що є великим грішником. Така людина може краще прийняти Слово про відкуплення, яке Ісус приготував для неї.
Коли ми пильно подивимось на себе, то стає очевидним, що ми – просто скупчення гріха. Хто така людина? Людина – це лише “лиходійське насіння”. У Ісаї 59 написано, що в серцях людей є найрізноманітніші беззаконня. Тому зрозуміло, що люди – повні гріхів. Однак, якщо ми скажемо, що людство – повне гріхів, багато хто не погодиться. Але визначення людини як “лиходійського насіння” є правильним. Якщо ми чесно подивимося на себе, то стане ясно, що ми – злі істоти. Той, хто чесний із собою, мусить прийти до такого самого висновку.
Але схоже, що більшість людей відмовляється визнати, що вони – дійсно повні гріхів. Багатьом живеться комфортно, тому що вони не вважають себе грішниками. Оскільки ми – лиходії, ми створили грішну цивілізацію. Якби це була неправда, нам було б соромно грішити. Однак багато з нас не соромляться чинити гріхи.
Тим не менше, їхнє сумління усвідомлює це. Кожна людина має сумління, яке каже їй: “Це ганебно”. Адам і Єва сховалися поміж деревами, коли згрішили. Сьогодні багато грішників ховається за нашою злою культурою, культурою гріха. Вони ховаються серед інших грішників, щоб уникнути суду Божого.
Людей обманюють їх власні ілюзії. Вони вважають себе доброчеснішими за інших. Отож, почувши про якісь погані новини, вони вигукують: “Як може людина так чинити? Як може хтось таке робити? Як може син вчинити так зі своїми батьками?” Вони вважають, що самі не вчинили б такого.
Дорогі друзі, вам дуже важко пізнати себе. Щоб по-справжньому пізнати себе, ми повинні спочатку отримати відпущення гріхів. Нам потрібно багато часу, щоб здобути правильні знання про нашу людську природу, і багато з нас ніколи не дізнається про це до дня своєї смерті.
 
 
Пізнайте самого себе
 
Як живуть ті, котрі не знають себе?
Вони живуть лицемірним життям, намагаючись приховати свою грішну природу.
 
Іноді ми зустрічаємося з такими людьми, які насправді не знають себе. Сократ сказав: “Пізнай самого себе.” Проте більшість із нас не знає, що в наших серцях є вбивство, крадіж, зажерливість, зло, обман, розбещеність, зле око...
Той, хто не знає себе, має зміїну отруту на своїх вустах, але говорить про добро. Причиною цього є те, що людина не знає, що вона неминуче народилася грішником.
У цьому світі є так багато людей, які не знають своєї справжньої природи. Вони обдурили себе і врешті-решт живуть життям, цілком занурившись у власному обмані. Вони не розуміють, що кидають себе до пекла своїм самообманом.
 
 
Люди чинять гріх без упину ціле своє життя
 
Чому вони йдуть до пекла?
Бо не знають самих себе
 
Подивімося на Марка 7:21-23. “Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!” Серця людей наповнені злими думками з дня їхнього зачаття.
Лише уявімо, що серце людини – це келих, по вінця наповнений якоюсь брудною рідиною, а саме нашими гріхами. Що станеться, якщо ця людина ходитиме туди-сюди? Звичайно ж, ця брудна рідина (гріх) розливатиметься скрізь. Коли людина ходитиме, гріх постійно розливатиметься всюди.
Ми, будучи повні гріхів, живемо таким життям. Розливаємо гріх скрізь, куди йдемо. Будемо грішити ціле життя, тому що ми – повні гріхів.
Проблема полягає в тому, що ми не розуміємо, що ми – повні гріхів, або, іншими словами, що ми є насінням гріха. Ми – повні гріхів і маємо гріх у своїх серцях з дня нашого народження.
Ця безліч гріхів готова розливатися. Проте люди не вірять, що насправді вони – грішні. Вони думають, що інші змушують їх грішити, і, що самі вони не є поганими.
Навіть, чинячи гріхи, люди думають, що єдиною умовою для того, щоб вони знову стали чистими, є очищення гріха. Вони постійно прибирають за собою кожного разу, коли грішать, кажучи собі, що це не їхні провини. Чи лише те, що ми прибираємо за собою, означає, що можна продовжувати розливати? Нам доведеться прибирати постійно, знову і знову.
Коли келих повний гріха, з нього продовжуватиме розливатися. Немає сенсу прибирати зовні. Незалежно від того, як часто ми прибираємо зовні своїми доброчесними вчинками, все це марно, поки келих повний гріха.
Ми народжені з такою кількістю гріхів, що наші серця ніколи не стануть порожніми; скільки б гріхів ми не розлили на своєму шляху. Ось чому ми чинимо гріхи протягом усього свого життя.
Коли хтось не розуміє, що він дійсно повний гріха, він продовжує приховувати свою грішну природу. Гріх є в серцях усіх людей, і він не зникає, коли ми начисто витираємо поверхню. Розливши трохи гріха, ми витираємо його ганчіркою, коли ж розливаємо знову, миємо його шваброю... витираємо рушником, а тоді ганчіркою... Ми сподіваємося, що якщо просто будемо витирати цей бруд ще і ще раз, то буде чисто, але він розливається знову і знову.
Як вважаєте, як довго це триватиме? До дня смерті людини. Люди чинять гріх до дня своєї смерті. Ось чому ми повинні вірити в Ісуса, щоб отримати відкуплення. Щоб отримати відкуплення, ми повинні спочатку пізнати себе.
 
Хто може з вдячністю прийняти любов Ісуса?
Грішники, які визнають, що вчинили багато зла
 
Уявімо собі двох чоловіків, яких порівняємо з двома келихами, наповненими брудною рідиною. Обидва келихи наповнені гріхом. Один дивиться на себе й каже: “О, я такий грішний”. А потім здається, і йде шукати когось, хто зможе йому допомогти.
А інший думає, що він не злий. Він не бачить безлічі гріхів у собі та вважає, що він не дуже грішний. Усе життя він продовжує витирати розлите. Витирає одну сторону, а потім іншу..., швидко переходить з одного боку на інший....
Є дуже багато людей, котрі живуть обережно, намагаючись якнайменше грішити, щоб не розливати. Але вони все ще мають гріх у своїх серцях, то що ж доброго у цьому? Обережність не приведе їх ближче до Неба. “Обережність” натомість веде їх дорогою до пекла.
Дорогі друзі, “обережність” лише веде до пекла. Мусимо прийняти до серця цей урок. Коли люди обережні, їхні гріхи можуть не розливатися так сильно, але вони все одно є грішниками.
Що є в серці людини? Гріх? Аморальність? Так! Злі думки? Так! Чи там є крадіж? Так! Зарозумілість? Так!
Не можемо не визнавати того, що ми повні гріхів, особливо коли бачимо, як чинимо гріх і зло, хоч нас ніхто цьому не вчив.
Це може бути не так очевидно, коли ми молоді. Але що стається, коли ми старіємо? Коли ми йдемо до школи, університету тощо, ми розуміємо, що все, що маємо в собі, – це гріх. Чи не так? Чесно кажучи, неможливо приховати нашу грішну природу. Хіба не так? Ми не можемо не розливати гріха. Тоді ми шкодуємо: “Не слід було цього робити.” Однак ми не можемо реально змінити ситуацію. Чому це так? Тому що кожен з нас народжується повний гріха.
Ми не стаємо чистими, просто ставши обережними. Мусимо знати, що народжуємося сповнені гріхів, щоб отримати повне відкуплення. Тільки ті грішники, які з вдячністю приймають відкуплення, приготоване Ісусом, можуть спастися.
Ті, котрі думають: “Я не вчинив багато зла чи гріхів”, не вірять, що Ісус забрав усі їхні гріхи і що вони приречені на пекло. Мусимо знати, що кожен з нас має в собі безліч гріхів, тому що всі ми народилися з ними.
Якби хтось подумав: “Я не вчинив багато зла, тож якби я міг відкупитися від цього маленького гріха”, то чи тоді він був би вільний від гріха? Цього ніколи не може статися.
Той, хто може отримати відкуплення, знає, що він повний гріха. Він дійсно вірить у те, що Ісус забрав усі наші гріхи, прийнявши хрещення на річці Йордан, і заплатив за гріхи, коли помер за нас.
Незалежно від того, чи ми отримали відкуплення, чи ні, всі ми схильні жити в ілюзії. Ми – повні гріхів. Ось які ми є. Ми можемо отримати відкуплення лише тоді, коли віруємо, що Ісус забрав усі наші гріхи.
 
 
Бог не відкупив тих, котрі мають “трохи гріха”
 
Хто обманює Господа?
Той, хто просить прощення щоденних гріхів
 
Бог не дає відкуплення тим, котрі мають лише “трохи гріха”. Бог навіть не дивився на тих, котрі кажуть: “Боже, я маю трохи гріха”. Він має милосердя до тих, котрі кажуть: “Боже, я повний гріха. Я йду до пекла. Будь ласка, врятуй мене”. Цілковитих грішників, які кажуть: “Боже, я спасуся, якщо тільки Ти спасеш мене. Я більше не можу молитися в покаянні, тому що знаю, що не можу не грішити безліч разів. Будь ласка, спаси мене”.
Бог спасає тих, котрі цілком покладаються на Нього. Я сам намагався зносити щоденні молитви покаяння, але молитви покаяння ніколи не звільняли мене від гріха. Тож я стояв на колінах перед Богом і молився: “Боже, будь ласка, змилуйся наді мною і спаси мене від усіх моїх гріхів”. Ті, котрі так моляться, спасуться. Вони прийдуть до віри у Боже відкуплення та хрещення Ісуса від Івана Хрестителя. Вони спасуться.
Бог спасає лише тих, котрі знають, що вони повні гріха, що вони – лиходійське насіння. Ті, котрі кажуть: “Я вчинив лише цей крихітний гріх. Прошу, пробач його мені”, все ще є грішниками і Бог не може спасти їх. Бог спасає лише тих, котрі визнають, що вони повні гріха.
В Ісаї 59:1-2 написано: “Ото ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути, бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув.”
Ми народжуємось повні гріхів, тому Бог не може з радістю дивитися на нас. Це не тому, що Його рука скоротшала, а Його вухо стало тяжким, чи що Він не може почути нас, коли просимо про Його прощення.
Бог каже нам: “То тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув”. Оскільки в нашому серці є дуже багато гріхів, ми не можемо увійти в Рай, навіть якщо двері навстіж відчинені.
Якби ми, повні гріхів, просили про прощення кожного разу, коли грішимо, то Бог мусив би щоразу вбивати Свого Сина. Бог не хоче цього робити. Він каже: “Не приходьте до мене щодня з гріхами. Я послав вам Мого Сина, щоб відкупити вас від усіх гріхів. Вам залишається лише зрозуміти, як Він забрав ваші гріхи, і визнати, що це правда. А тоді повірити в євангеліє води та Духа, щоб спастися. Це найбільша любов, яку Я дав вам, моїм створінням”.
Ось що Він каже нам. “Віруйте в Мого Сина й отримайте прощення гріхів. Я, ваш Бог, послав Свого Сина, щоб відкупити всі ваші гріхи та беззаконня. Вірте в Мого Сина, і спасетеся”.
Ті, котрі не знають, що вони повні гріхів, просять про Його прощення за кожен маленький гріх. Вони йдуть до Нього, не знаючи жахливої ваги своїх гріхів, і лише моляться: “Пробач цей маленький гріх. Я більше ніколи його не чинитиму”.
Вони також намагаються обманювати Його такими молитвами. Ми грішимо не лише один раз, але постійно, поки не помремо. Ми мусили б просити про прощення до останнього дня свого життя, тому що не можемо перестати грішити, а наше тіло служить закону гріха, поки ми не помремо.
 
Якою є людська природа?
Вона повна гріхів
 
Біблія перелічує гріхи людей: “бо ваші долоні заплямлені кров’ю, ваші ж пальці беззаконням, уста ваші говорять неправду, язик ваш белькоче лихе! Немає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б поправді, кожен надію кладе на марноту й говорить неправду, вагітніє бідою й породжує злочин! Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння: хто з’їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого гадина вийде... Нитки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони не покриються: їхні діла діла кривди, і в їхніх руках чин насильства... Їхні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах! Дороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою” (Ісаї 59:3-8).
Людські пальці заплямлені беззаконням, і протягом усього життя вони тільки те й роблять, що грішать. Все, що вони роблять, є зле. І наш язик “говорить неправду.” З наших уст виходить тільки неправда.
“Як диявол говорить неправду, то говорить зо свого”. (Від Івана 8:44) Ті, котрі не народилися знову, люблять казати: “Я кажу вам правду... Справді кажу вам. Те, що я кажу – правда...” Однак все, що вони говорять, – неправда. Так, як написано. “Як диявол говорить неправду, то говорить зо свого.”
Люди надію покладають на марноту й говорять неправду. Вагітніють бідою й породжують злочин. Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння. Бог каже: “Хто з’їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого гадина вийде.” Він каже, що яйця гадючі є у ваших серцях. Яйця гадючі! У ваших серцях є зло. Ось чому ми повинні отримати відкуплення вірою в євангеліє води та крові.
Кожного разу, коли я починаю говорити про Бога, знаходяться люди, котрі кажуть: “О, ні! Будь ласка, не говоріть мені про Бога. Завжди, коли я намагаюсь щось зробити, гріх вихлюпується з мене. Він просто виливається. Я навіть не можу зробити одного кроку, не розливши всюди гріха. Не можу нічого вдіяти. Я надто повний гріха. Я абсолютно безнадійний. Тому не говоріть мені про святого Бога”.
Ця людина точно знає, що вона просто повна гріха, але не знає, що Бог цілком врятував її євангелієм Своєї любові. Тільки ті, котрі знають, що вони повні гріха, можуть спастися.
Насправді кожен є таким. Кожен розливає гріх завжди і скрізь, куди б не йшов. Гріх просто розливається, тому що всі люди – повні гріха. Єдиний спосіб, у який можемо спастися від такого існування, – це сила Божа. Хіба це не дивно? Ті, котрі розливають гріх завжди, коли вони засмучені, щасливі чи навіть почуваються комфортно, можуть спастися тільки через нашого Господа Ісуса Христа. Ісус прийшов спасти нас.

Він цілком змив усі ваші гріхи. Визнайте, що ви повні гріха, – і спасіться.