Sermões

Тема 3: Євангеліє води та Духа

[3-1] (Від Івана 8:1-12) Вічне відкуплення

(Від Івана 8:1-12)
“Ісус же на гору Оливну пішов. А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх. І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу... Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш? Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем... А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!... І Він знов нахилився додолу, і писав по землі... А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині... І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив? А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши! І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.”
 
 
Скільки гріхів Ісус змив?
Усі гріхи світу
 
Ісус дав нам вічне відкуплення. У цьому світі немає людини, яка б не могла отримати відкуплення, якщо вірує в Ісуса як свого Спасителя. Він відкупив усіх нас. Якщо якийсь грішник мучиться через свої гріхи, то це тому, що він має неправильне уявлення про те, як Ісус спас його від усіх гріхів Своїм хрещенням та розп’яттям.
Ми всі повинні знати і вірити в таємницю спасіння. Ісус прийняв усі наші гріхи Своїм хрещенням і поніс покарання за наші гріхи, померши на Хресті.
Ви повинні вірити в спасіння води та Духа; вічне відкуплення усіх гріхів. Мусите вірити в Його велику любов, яка вже зробила вас праведними. Вірте в те, що Він зробив для вашого спасіння в річці Йордан і на Хресті.
Ісус знав також про всі наші приховані гріхи. Деякі люди мають неправильне уявлення про гріх. Вони думають, що деякі гріхи не можуть бути відкуплені. Ісус відкупив усі гріхи, кожен із них.
В цьому світі немає гріха, який Він би залишив. Оскільки Він змив усі гріхи цього світу, насправді більше немає грішників. Чи розумієте, що євангеліє відпокутувало всі ваші гріхи, і навіть ваші майбутні гріхи? Віруйте в це і спасіться, та віддайте усю хвалу Богу.
 
 
Жінка, яку впіймали на перелюбі
 
Скільки людей у світі чинить перелюб?
Усі
 
У Івана 8 чуємо розповідь про жінку, яку впіймали на перелюбі, і бачимо, як Ісус врятував її. Ми теж хотіли б мати таку благодать, яку отримала ця жінка. Не буде перебільшенням сказати, що всі люди чинять перелюб у певний момент свого життя. Кожна людина вчиняє перелюб.
Якщо ви так не вважаєте, то це лише тому, що ми чинимо його так часто, що виглядає, ніби не чинимо. Чому? Ми живемо з перелюбом у нашому житті.
Дивлячись на ту жінку в Івана 8, я міркую над тим, чи серед нас є людина, яка не вчинила перелюбу. Немає нікого, хто б не вчинив перелюбу, подібно як та жінка, яку впіймали на перелюбі. Всі ми його чинимо, але робимо вигляд, що не чинимо.
Чи ви думаєте, що я помиляюся? Ні, не помиляюся. Подивіться уважно на себе. Кожна людина на землі вчинила перелюб. Вони теж чинять перелюб, дивлячись на жінку на вулиці, своїми думками та ділами, завжди і всюди.
Вони просто не розуміють, що роблять це. Є багато людей, які аж до смерті не розуміють, що безліч разів чинили перелюб у всьому житті. І не тільки ті, кого спіймали, але всі ми, котрих ніколи не впіймали. Всі люди роблять це у своїх думках та ділах. Хіба це не є частиною нашого життя?
Ви засмутилися? Це правда. Ми просто стримані в цьому, тому що соромимося. Насправді зараз люди завжди чинять перелюб, але не розуміють, що вони це роблять.
Люди також чинять перелюб у своїх душах. Ми, створені Богом, живемо на цій землі, не усвідомлюючи, що також чинимо духовний перелюб. Поклоніння іншим богам – це також духовний перелюб, бо Господь – це єдиний Чоловік усього людства.
Жінка, яку впіймали на перелюбі, була людиною, як і всі ми, і отримала благодать Божу, як і ми, котрі отримали відкуплення. Але лицемірні фарисеї поставили її перед собою і показували на неї пальцями, наче судді, маючи намір закидати її камінням. Вони хотіли докоряти й осуджувати її так, наче самі були чисті й ніколи не чинили перелюбу.
Інші християни, котрі знають, що вони повні гріха, не осуджують інших перед Богом. Скоріше, знаючи, що також чинять перелюб усе своє життя, вони приймають благодать Божу, яка відкупила усіх нас. Тільки ті, котрі усвідомлюють, що вони грішники, які теж вчинили перелюб, мають право отримати відкуплення перед Богом.
 
 
Хто отримує Божу милість?
 
Хто отримує Божу милість?
Негідні
 
Чи Його милість отримує той, хто живе у чистоті й не чинить перелюбу, чи той негідний, котрий визнає, що він грішний? Хто отримує милість, той отримує рясну милість Його відкуплення. Ті, котрі не можуть зарадити собі, слабкі й безпорадні, отримують відкуплення. Саме вони і є у Його милості.
Ті, котрі думають, що вони – безгрішні, не можуть отримати відкуплення. Як можуть отримати благодать Його відкуплення, якщо нема що відкуповувати?
Книжники і фарисеї притягли до Ісуса жінку, впійману на перелюбі, поставили її перед собою і запитали Його: “Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу. А Ти що говориш?” Чому вони привели цю жінку до Нього і випробовували Його?
Вони самі також чинили перелюб багато разів, але вони намагалися засудити і вбити її, поклавши вину за це на Ісуса.
Ісус знав їхні думки, а також знав усе про цю жінку. Тоді Він сказав: “Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!” Тоді книжники та фарисеї стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх, а зосталися тільки Ісус та жінка.
Відійшли книжники і фарисеї, релігійні провідники. Вони мали намір судити жінку, схоплену на гарячому вчинку перелюбу, ніби самі не були грішниками.
Ісус проголошував Свою любов у цьому світі. Він був Господом любові. Ісус давав людям їжу, воскрешав мертвих, повернув життя синові вдови, оживив Лазаря з Віфанії, зціляв прокажених і творив чудеса для бідних. Він забрав усі гріхи грішників і дав їм спасіння.
Ісус любить нас. Він Всемогутній, котрий може зробити все, але фарисеї та книжники вважали Його ворогом. Ось чому вони привели жінку до Нього і випробовували Його.
Вони запитали: “Учителю, Мойсей в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?” Вони думали, що Він скаже їм каменувати її. Чому? Якби ми судили відповідно до того, що написано в Божому Законі, то кожного без винятку, хто вчинив перелюб, було б каменовано на смерть.
Всіх потрібно каменувати на смерть і всім судилося піти до пекла. Плата за гріх – смерть. Однак Ісус не сказав їм каменувати її. Натомість Він сказав: “Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!”
 
Чому Бог дав нам 613 статей Закону?
Щоб дати нам зрозуміти, що ми – грішники
 
Закон накликає гнів. Бог святий, і Його Закон теж святий. Цей Святий Закон нам даний у 613 статтях. Бог дав нам 613 статей Закону, щоб усвідомити, що ми – грішники; що ми недосконалі істоти. Він вчить нас, що ми повинні прагнути Божої благодаті, щоб отримати відкуплення. Якби ми цього не знали і думали лише про те, що написано в Законі, то мали б бути каменовані на смерть, як та жінка, яку впіймали на гарячому.
Книжники та фарисеї, які не знали правди Його Закону, могли думати, що можуть закидати камінням ту жінку, як і нас, мабуть, теж. Але хто міг би насмілитися кинути камінь у ту безпомічну жінку, будучи такою ж грішною істотою? Навіть якщо її впіймано на гарячому, ніхто в цьому світі не міг би кинути в неї камінь.
Якби жінку і кожного з нас судили лише за Законом, то ми, як і та жінка, отримали б страшне покарання. Але Ісус спас нас, грішних, від наших гріхів і справедливої кари. З огляду на всі наші гріхи, якби Божий Закон застосувати строго і буквально, то хто б з нас залишився живим? Кожен з нас пішов би до пекла.
Але книжники та фарисеї знали Закон тільки так, як було написано. Якби правильно застосовувати Його Закон, то вони були б страчені так само, як і ті, кого вони осуджували. Насправді Божий Закон був даний людям, щоб вони могли усвідомити свої гріхи, але вони страждали через те, що неправильно розуміли і невірно вживали його.
Сьогоднішні фарисеї, як і фарисеї в Біблії, знають Закон лише так, як написано. Вони повинні розуміти благодать, справедливість і правду Божу. Їх треба навчати євангелія відкуплення, щоб вони спаслися.
Фарисеї сказали: “Закон звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?” Вони питали, впевнено тримаючи каміння. Вони точно думали, що Ісус не матиме що про це сказати. Вони очікували, що Ісус впіймається на їхню пастку.
Якби Ісус судив за Законом, то вони б укаменували також і Його. Вони мали на меті каменувати і жінку, і Ісуса. Якби Ісус сказав не каменувати жінку, то вони б відповіли, що Ісус зневажив Божий Закон, і каменували б Його за богохульство. Це була жахлива змова!
Але Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі, а вони продовжували питати Його: “А Ти що говориш? Що ти пишеш на землі? Просто дай відповідь на наше запитання. Що скажеш?” Вони показували пальцями на Ісуса і нападали на Нього.
Тоді Ісус підвівся і сказав їм, що той із них, хто без гріха, хай перший кине в неї камінь. А потім нахилився і продовжував писати на землі. Ті, котрі це почули, сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. Залишився один Ісус та жінка, що стояла в Його присутності.
 
 
“Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!”
 
Де записані гріхи?
На скрижалях наших сердець і в Книгах Діл
 
Ісус сказав їм: “Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине”, і продовжував писати по землі. Кілька старших почало відходити. Старші фарисеї, котрі вчинили більше гріхів, мусіли піти перші. Молоді також пішли. Припустімо, що Ісус стояв серед нас, а ми стояли навколо жінки. Якби Ісус сказав нам, щоб хтось з-поміж нас першим кинув камінь, що б ви зробили?
Що Ісус писав на землі? Бог, який створив нас, записує наші гріхи в двох різних місцях.
По-перше, Він записує наші гріхи на скрижалях наших сердець. “Гріх Юдин написаний рильцем залізним, діямантовим вістрям він виритий на таблиці їхнього серця, і на рогах жертовників їхніх” (Єремія 17:1).
Бог каже нам про Юду, котрий є представником усіх нас. Гріхи людей викарбувані рильцем залізним, діамантовим вістрям. Вони записані на скрижалях наших сердець. Ісус нахилився і написав на землі, що всі люди є грішниками.
Бог знає, що ми грішимо, і записує гріхи на скрижалях наших сердець. По-перше, Він записує наші діла, вчинені гріхи, тому що ми слабкі перед Законом. Оскільки гріхи записані в наших серцях, ми розуміємо, що ми грішники, коли дивимося на Закон. Він записав їх у наших серцях і сумлінні, тому ми знаємо, що перед Ним ми – грішники.
Ісус нахилився вдруге і писав на землі. Святе Письмо також каже, що всі наші гріхи записані в Книгах Діл перед Богом (Об’явлення 20:12). Ім’я кожного грішника та його гріхи записані в цій Книзі. Вони також записані на скрижалях серця людини. Наші гріхи записані як у Книзі Діл, так і на скрижалях наших сердець.
Гріхи записані на скрижалях кожного серця, молодого чи старого. Ось чому вони не мали що сказати про свій гріх перед Ісусом. Ті, які хотіли каменувати жінку, були безсилі перед Його словами.
 
Коли змиваються наші гріхи, записані у двох місцях?
Коли ми приймаємо у свої серця відкуплення води і крові Ісуса.
 
Проте, коли ви отримуєте Його спасіння, всі ваші гріхи стирають із Книги Діл, а ваші імена вписують у Книгу Життя. Ті, чиї імена вписують у Книгу Життя, йдуть до Неба. Їхні добрі діла, те, що вони зробили в цьому світі для Царства Божого та Його праведності, також записані в Книзі Життя. Їх приймають до Неба. Ті, котрі спаслися від гріхів, увійдуть у місце вічності.
Пам’ятайте, що всі гріхи кожної людини записані в двох місцях, тому ніхто не може обманути Бога. Немає нікого, хто б не згрішив чи не вчинив перелюбу у своєму серці. Всі люди – грішні й недосконалі.
Ті, котрі не прийняли відкуплення Ісуса у своє серце, не можуть не страждати через свої гріхи. Вони – невпевнені. Вони бояться Бога та інших людей через свої гріхи. Але в той момент, коли вони приймають у своє серце євангеліє відкуплення води та Духа, всі гріхи, записані на скрижалях їхніх сердець і в Книзі Діл, цілком стираються. Вони спасаються від усіх своїх гріхів.
На Небі є Книга Життя. У цій книзі записані імена тих, котрі вірять у відкуплення води та Духа, і вони увійдуть до Неба. Вони увійдуть до Неба не тому, що не згрішили в цьому світі, а тому, що спаслися від усіх гріхів вірою у відкуплення води та Духа. Це “закон віри” (До римлян 3:27).
Дорогі християни, книжники та фарисеї були грішниками, так само, як і жінка, схоплена на гарячому вчинку перелюбу.
Насправді вони могли вчинити більше гріхів, тому що змусили себе та інших повірити, що не були грішниками. Релігійні провідники були злодіями з офіційними дозволами. Вони були викрадачами душ, іншими словами, викрадачами життя. Вони насмілювалися авторитетно навчати інших, хоча самі ще не отримали відкуплення.
Немає людини, яка була б безгрішна за Законом. Але людина може стати праведною не тому, що не вчинила гріха, а тому, що вона відкуплена від усіх гріхів. Така людина записана в Книзі Життя. Важливо те, чи ім’я людини записане в Книзі Життя, чи ні. Оскільки люди не можуть жити без гріхів усе своє життя, вони повинні бути назавжди відкуплені, щоб бути вписаними в цю книгу.
Те, чи вас приймуть до Неба, залежить від того, чи ви вірите в істинне євангеліє, чи ні. Те, чи ви отримаєте Божу благодать, залежить від того, чи приймаєте спасіння Ісуса. Що сталося з жінкою, яку впіймали? Можливо, вона впала на коліна і закрила очі, бо знала, що помре. Ймовірно, вона плакала у страху й каятті. Люди стають чесними з собою, коли надходить смерть.
“О, Боже, я заслуговую на те, щоб померти. Прийми мою душу до Своїх рук і змилуйся наді мною. Прошу, змилуйся наді мною, Ісусе”. Вона просила Ісуса про любов відкуплення. “Боже, якщо судитимеш мене, то я буду засуджена, якщо ж Ти скажеш, що я – безгрішна, то мої гріхи будуть стерті. Все залежить від Тебе”. Мабуть, вона казала все це. Можливо, вона визнавала, що все залежало від Ісуса.
Жінка, котру привели до Ісуса, не сказала: “Я вчинила гріх, прошу, пробач мені перелюб”. Вона сказала: “Спаси мене від гріхів. Якщо Ти відкупиш мої гріхи, то я спасуся. Якщо ж ні, то піду до пекла. Мені потрібне твоє відкуплення. Я потребую Божої любові, мені потрібно, щоб Він змилувався наді мною”. Вона закрила очі й визнала, що грішна.
А Ісус запитав її: “Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?“ Вона ж відповіла: “Ніхто, Господи”.
Ісус сказав їй: “Не засуджую й Я тебе”. Ісус не засудив її, бо Він уже забрав усі її гріхи Своїм хрещенням у річці Йордан, і вона вже була відкуплена. Тепер Ісус, а не жінка, мав бути засуджений за її гріхи.
 
 
Він сказав: “Не засуджую й Я тебе”.
 
Чи Ісус засудив її?
Ні
 
Ця жінка була благословенна спасінням в Ісусі. Вона була відкуплена від усіх її гріхів. Наш Господь Ісус каже нам, що Він відкупив усі наші гріхи і, що всі ми – праведні.
Він каже нам це у Біблії. Він помер на Хресті, щоб заплатити за наші гріхи, які забрав Своїм хрещенням на річці Йордан. Він чітко каже нам, що відкупив усіх, котрі вірять у відкуплення Його хрещення та покарання на Хресті. Всі ми потребуємо записаного Слова Ісуса і мусимо триматися Слова. Тоді всі ми будемо благословенні відкупленням.
“Боже, я не маю заслуг перед Тобою. Не маю нічого доброго у собі. Не маю що Тобі показати, окрім моїх гріхів. Але я вірю, що Ісус є моїм Господом відкуплення. Він забрав усі мої гріхи на річці Йордан і спокутував їх на Хресті. Він забрав усі мої гріхи Своїм хрещенням та Своєю кров’ю. Я вірю в Тебе, Господи”.
Ось як ви спасаєтеся. Ісус не “засуджує нас”. Він дав нам право бути Божими дітьми: Він взяв на Себе всі гріхи і зробив праведними тих, котрі вірять у відкуплення води та Духа.
Дорогі друзі! Ця жінка була відкуплена. Жінка, спіймана в перелюбі, була благословенна відкупленням нашого Господа Ісуса. Ми також можемо бути благословенні. Кожен, хто знає свої гріхи і просить Бога змилосердитися над ним, кожен, хто вірить у відкуплення води та Духа в Ісусі, отримує від Бога благословення відкуплення. Ті, котрі визнають свою грішність перед Богом, можуть бути відкуплені, але ті, котрі не усвідомлюють власних гріхів, не можуть бути благословенні відкупленням.
Ісус забрав гріхи світу (Від Івана 1:29). Будь-який грішник у світі може бути відкуплений, якщо вірить в Ісуса. Ісус сказав жінці: “Не засуджую й Я тебе”. Він сказав, що не засуджує її, тому що всі її гріхи вже були покладені на Нього у Його хрещенні. Він узяв на Себе всі наші гріхи і був засуджений за них замість нас.
 
 
Мусимо бути викуплені перед Ісусом
 
Що більше, Божа любов чи Божий суд?
Божа любов
 
Сьогодні фарисеї з камінням у руках, а також релігійні провідники інтерпретують кожну букву Закону. Вони вважають, що оскільки Закон зобов’язує нас не чинити перелюбу, то той, хто чинить такі гріхи, має бути каменований на смерть. Вони крадькома дивляться хтивими очима на жінок, вдаючи, що не чинять перелюбу. Їх неможливо відкупити чи спасти. Фарисеї та книжники були моралістами цього світу. Вони не були покликані Ісусом. Ці люди ніколи не чули від Нього: “Я вас не засуджую”.
Тільки жінка, спіймана на перелюбі, почула ці радісні слова. Якщо ви чесні перед Ним, то також можете бути благословенні, як вона. “Боже, я не можу не чинити перелюбу все своє життя. Я не усвідомлюю цього лише тому, що чиню його дуже часто. Я чиню цей гріх кілька разів на день”.
Коли ми приймаємо Закон і усвідомлюємо те, що ми – грішники, які мусять померти, і чесно приходимо до Бога, кажучи: “Боже, ось який я. Спаси мене,” – Бог благословить нас Своїм відкупленням.
Любов Ісуса, євангеліє води та Духа перемогли справедливий Божий суд. “Не засуджую й Я тебе”. Він не засуджує нас. Він каже: “Ти відкуплений”. Наш Господь Ісус Христос є Богом милосердя. Він визволив нас від усіх гріхів світу.
Наш Бог є Богом Справедливості й Богом Любові. Любов води та Духа навіть більша, ніж Його суд.
 
 
Його любов більша, ніж Його суд
 
Чому Він відкупив усіх нас?
Бо Його любов більша, ніж Його суд.
 
Якби Бог здійснив Свій суд, щоб забезпечити Своє правосуддя, Він засудив би всіх грішників і відправив би їх до пекла. Але любов Ісуса, яка спасає від суду, більша, тому Бог дав нам Свого єдиного Сина, Ісуса. Ісус взяв на Себе всі наші гріхи й отримав справедливе покарання за всіх нас. Тепер будь-хто, хто вірить в Ісуса як свого Спасителя, стає його дитиною і праведним. Оскільки Його любов більша за Його суд, Він відкупив усіх нас.
Мусимо дякувати Богові за те, що Він не судить нас лише Своєю справедливістю. Одного разу Ісус сказав книжникам, фарисеям та їх учням: “Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння” (Від Матвія 9:13). Деякі люди ще й зараз можуть щодня різати корову чи козла й жертвувати їх Богу, молячись: “Боже, щодня пробачай мені мої гріхи”. Бог не хоче наших жертв, а радше нашої віри у відкуплення води та Духа. Він хоче, щоб ми отримали відкуплення і спасіння. Він хоче дати нам Свою любов і прийняти нашу віру. Чи ви це бачите? Ісус дав нам Своє досконале спасіння.
Ісус ненавидить гріх, але Він має палку любов до людей, створених на Божий образ. Ще до створення світу Він вирішив зробити нас Своїми дітьми, і змив усі наші гріхи Своїм хрещенням і кров’ю. Бог створив нас, щоб згодом відкупити нас, одягти в Ісуса і зробити Своїми дітьми. Такою є любов, яку Він має до нас, Свого творіння.
Якби Бог тільки судив нас за Своїм справедливим Законом, то всі ми, грішники, мали б померти. Але Він визволив нас хрещенням і покаранням Свого Сина на Хресті. Ви вірите? Погляньмо на підтвердження цього у Старому Завіті.
 
 
Аарон клав руки на козла відпущення
 
Хто передавав гріхи Ізраїля живому козлу як їхній представник?
Первосвященик
 
Всі гріхи цього світу спокутувані вірою у посвяту Старого Завіту та хрещення Нового Завіту. У Старому Завіті всі цілорічні гріхи Ізраїлю очищалися, коли первосвященик клав руки на голову живого козла без жодних вад.
“І покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і визнає над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню” (Левит 16:21).
Саме так отримували відкуплення за часів Старого Завіту. Щоб отримати відкуплення щоденних гріхів, люди приводили ягня або козла без вад до скинії та приносили їх у жертву на жертовнику. Вони покладали руки на голову жертви і їхні гріхи переходили на неї. Потім жертву убивали, а священик скроплював її кров’ю роги жертовника.
На чотирьох кутах жертовника були роги. Ці роги символізують Книги Діл, про які написано в Об’явленні 20:12. Решту крові жертви також виливали на землю. Земля означала серце людини, тому що людина створена з пороху. У такий спосіб люди отримували відкуплення своїх щоденних гріхів.
Але вони не могли щодня приносити жертви за гріх, тому Бог дозволив їм отримувати відкуплення раз на рік за всі їхні цілорічні гріхи. Це відбувалося десятого дня сьомого місяця, у День Очищення. Того дня первосвященик, представник усіх ізраїльтян, приводив двох козлів і клав на них руки, щоб передати їм всі гріхи народу, та приносив їх Богу, щоб очистити Ізраїля.
“Аарон клав обидві руки свої на голову живого козла, і визнавав над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи, і складав їх на голову козла.” (Левит 16:21).
Бог призначив первосвященика Ізраїля бути представником Аарона. Замість того, щоб кожна людина сама клала руки на жертву, первосвященик, як представник усіх людей, клав руки на голову живого козла відпущення річних гріхів.
Він згадував усі гріхи Ізраїля перед Богом: “Боже, Твої сини Ізраїля згрішили! Ми поклонялися ідолам, порушували всі статті Твого Закону, взивали ім’я Твоє надаремно, робили собі ідолів і любили їх більше, ніж Тебе. Ми не дотримувалися Суботи, не поважали батьків, убивали, чинили перелюб і крали... Ми заздрили й сварилися”.
Він перераховував усі гріхи. “Боже, ані сини Ізраїля, ані я, не дотрималися жодного Твого Закону. Щоб спокутувати всі ці гріхи, я кладу руки на голову цього козла і передаю йому всі ці гріхи”. Первосвященик клав руки на жертву за цілий народ і передавав усі гріхи на голову жертви. Посвята, або ж покладення рук, означає “передавати” (Левит 1:1-4, 16:20-21).
 
Як відбувалося спокутування за часів Старого Завіту?
Через покладення рук на голову жертви за гріх
 
Бог дав систему жертвоприношень народу Ізраїля, щоб вони могли передати всі свої гріхи й отримати відкуплення. Він сказав, що потрібно було приготувати безвадну жертву за гріх і, що жертва мала загинути замість людини. Таке було спасіння окремих грішників.
Проте в День Очищення жертву за гріх убивали, а її кров брали у Святилище і кропили нею віко сім разів. Таким чином, Ізраїлеві сини покутували цілорічні гріхи десятого дня сьомого місяця.
Первосвященик сам входив у святилище, щоб принести жертву, а люди збиралися надворі й слухали звук золотих дзвіночків на подолку шати ефода первосвященика. Золоті дзвіночки дзвеніли сім разів, коли віко кропили кров’ю. Тоді люди раділи тому, що всі їхні гріхи відкуплені. Дзвеніння золотих дзвіночків означає звук радісної євангелії.
Неправда, що Ісус любить деяких вибраних людей і відкуповує тільки їх. Ісус забрав відразу всі гріхи світу Своїм хрещенням. Він хотів спасти нас раз і назавжди. Наші гріхи не могли покутуватися кожен день, тому їх змито раз і назавжди.
У Старому Завіті відкуплення приходило через посвяту і кров жертви за гріх. Аарон клав руки на голову живого козла перед усіма людьми й перелічував усі гріхи, які люди вчинили протягом року. Він передавав гріхи козлу перед усіма ізраїльтянами. Куди потрапляли гріхи людей після покладення рук первосвященика на козла відпущення? Всі вони переходили на козла.
Тоді козла відсилали “через призначеного чоловіка”. Козла з усіма гріхами Ізраїля відводили в пустиню, де не було води і трави. Тоді козел блукав по пустині під палючим сонцем і врешті гинув. Козел здихав за гріхи ізраїльтян.
Це Божа любов, любов відкуплення. Саме так у той час отримували відкуплення цілорічних гріхів. Але ми живемо в часи Нового Завіту. Минуло близько 2000 років, відколи Ісус прийшов у наш світ. Він прийшов і виконав обітницю, яку дав у Старому Завіті. Він прийшов і відкупив усі наші гріхи.
 
 
Щоб відкупити усіх нас
 
Що означає ІСУС?
Спаситель, що спасе людей Своїх від їхніх гріхів
 
Прочитаймо Матвія 1:20-21. “Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів” (Від Матвія 1:20-21).
Наш Небесний Отець позичив тіло Діви Марії, щоб послати Свого Сина у цей світ, щоб Той змив усі гріхи світу. Він послав ангела до Марії і сказав їй: “І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус”. Це означає, що Син, котрий прийде через Марію, стане Спасителем. “Ісус Христос” означає Той, Хто спасе Свій народ, іншими словами – Спаситель.
Тоді, як Ісус спас усіх нас від гріха? Ісус забрав усі гріхи світу Своїм хрещенням на річці Йордан. Коли Іван Хреститель хрестив Його, усі гріхи світу були передані Йому. Прочитаймо Матвія 3:13-17.
“Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене? А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду[1]. Тоді допустив він Його. І охрестившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!”
Ісус прийшов до Івана Хрестителя, щоб відкупити всіх нас від наших гріхів. Він зайшов у воду і схилив голову перед Іваном. “Іване, охрести мене зараз. Так нам належить виконати всю праведність. Я маю забрати всі гріхи світу і спасти всіх грішників від гріхів, тому мушу взяти їхні гріхи на Себе у хрещенні. Охрести мене зараз! Допусти це!”
У такий спосіб належало виконати всю праведність. Ісус прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан, і якраз у той момент сповнилася вся Божа праведність, яка відкупила наші гріхи.
Ось так Він забрав усі наші гріхи. Всі ваші гріхи також були передані Ісусу. Ви це розумієте?
Віруйте у відкуплення Ісусового хрещення та Духа, і спасетеся.
 
Як виконалася вся праведність?
Через хрещення Ісуса
 
Бог спершу пообіцяв Ізраїлю, що всі гріхи світу будуть змиті покладанням рук та жертвою за гріх. Однак, оскільки було неможливо, щоб кожен окремо клав руки на голову козла, Бог освятив Аарона на первосвященика, щоб той міг принести жертву за весь народ. У такий спосіб він переносив відразу всі їхні цілорічні гріхи на голову жертви за гріх. Це була Його Мудрість і Сила відкуплення. Бог – мудрий і дивовижний.
Він послав Свого Сина Ісуса, щоб спасти весь світ. Отже, жертва за гріх була готова. Тепер з’явилася потреба у представникові всіх людей, який би поклав свої руки на голову Ісуса і передав Йому всі гріхи світу. Цим представником був Іван Хреститель. У Біблії написано, що Бог послав представника всього людства перед Ісусом.
Це був Іван Хреститель, останній первосвященик людства. Як написано в Матвія 11:11: “Між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя”. Він – єдиний представник людей. Бог послав Івана як представника всіх людей, щоб він міг охрестити Ісуса і передати Йому всі гріхи світу.
Якби зараз шість мільярдів людей на землі пішли до Ісуса і кожен мав покласти руки на Ісуса, щоб передати свої гріхи, то що сталося б із Його головою? Якби більш ніж шість мільярдів людей цього світу мало покласти руки на Ісуса, то це було б видовище не з приємних. Деякі люди, сповнені ентузіазму, тиснули б так сильно, що все Його волосся випало б. Тож Бог у Своїй мудрості призначив Івана, щоб той був нашим представником і передав усі гріхи світу Ісусу раз і назавжди.
У Матвія 3:13 записано: “Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього”. Це сталося, коли Ісусі було 30 років. Ісуса обрізали через 8 днів після народження, і маємо лише декілька записів про Нього відтоді і аж поки йому не виповнилося 30 років.
Ісус мав чекати до того часу, як Йому виповнилося 30 років, щоб стати законним небесним Первосвящеником, відповідно до Старого Завіту. У Второзаконні Бог сказав Мойсею, що первосвященик має мати щонайменше 30 років, перш ніж зможе служити, як первосвященик. Ісус був небесним Первосвящеником. Чи вірите в це?
У Новому Завіті, в Матвія 3:13-14, написано: “Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав Іван Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе”. Хто є представником людства? Іван Хреститель. Тоді хто є представником Неба? Ісус Христос. Представники зустрілися. То хто є вищий? Звичайно, представник Неба – вищий.
Тож Іван Хреститель, який був такий сміливий, що кричав до релігійних провідників того часу: “Роде зміїний! Покайтеся!”, раптом став смиренним перед Ісусом. “Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?”
У цей момент Ісус сказав: “Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду[2]”. Ісус прийшов у цей світ, щоб виконати Божу праведність, і вона виконалася, коли Іван Хреститель охрестив Його.
“Тоді допустив він Його. І охрестившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!”
Це сталося тоді, коли Він охрестився. Ворота Небесні розкрилися, коли Він прийняв хрещення від Івана Хрестителя і забрав усі гріхи світу.
“Від днів же Івана Хрестителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його” (Від Матвія 11:12).
Всі пророки та Божий Закон пророкували про Івана Хрестителя. “Від днів же Івана Хрестителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його”. Кожен, без винятку, хто вірить у Його хрещення, може увійти в Царство Небесне.
 
 
“Не засуджую й Я тебе”
 
Чому Ісус пішов на Хрест?
Тому що Він забрав усі наші гріхи.
 
Ісус прийняв хрещення від Івана Хрестителя і забрав усі гріхи світу. Пізніше він сказав жінці, яку впіймали на перелюбі: “Не засуджую й Я тебе”. Він не засудив жінку, бо забрав усі гріхи світу на Йордані й Сам Він, а не жінка, мав бути засуджений за ці гріхи.
Ісус очистив усі гріхи світу. Можемо бачити, як Він боявся болю, який мав перетерпіти на Хресті, бо “заплата за гріх – смерть”. Він тричі молився на Оливній горі, щоб Бог відвернув від Нього цю кару. Ісус мав тіло і кров, як і інші люди, тому зрозуміло, що Він боявся болю. Ісус мусив пролити кров, щоб довершити засуд.
Так само, як жертви за гріхи у Старому Завіті мали пролити кров, щоб заплатити за гріхи, Він мусив бути принесений у жертву на Хресті. Він уже забрав усі гріхи світу і тепер мусив віддати Своє життя за наше відкуплення. Він знав, що має бути засуджений перед Богом.
Ісус не мав у Своєму серці жодного гріха, але оскільки всі гріхи були передані Йому через хрещення, Бог мусив судити Свого Сина. Таким чином, по-перше, виконалася Божа праведність і, по-друге, Він дарував нам Свою любов для нашого спасіння. Тому Ісус мав бути засуджений на Хресті.
“Не засуджую й Я тебе, і не суджу”. Бог мав судити всі наші гріхи, навмисні чи ненавмисні, усвідомлені чи неусвідомлені.
Однак Бог нас не судив. Бог судив Ісуса, який прийняв усі наші гріхи на Себе у Своїм хрещенні. Завдяки Своїй любові й милосердю Бог не хотів судити грішників. Хрещення і кров на Хресті були Його спокутною любов’ю до нас. “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Від Івана 3:16).
Ось як ми знаємо про Його любов. Ісус не засудив жінку, впійману на перелюбі.
Вона знала, що була грішна, бо її впіймали на гарячому вчинку перелюбу. Вона мала гріх не тільки у серці, але й на тілі. Вона не могла заперечувати свого гріха. Однак була врятована, оскільки вірила, що Ісус забрав усі її гріхи. Якщо віримо у відкуплення Ісуса, то спасемося. Повірте в це! Це – для нашого власного блага.
 
Хто є благословенні?
Ті, котрі не мають гріха
 
Всі люди грішать. Всі люди чинять перелюб. Але всіх людей не судять за їхні гріхи. Всі ми згрішили, але ті, котрі вірують у відкуплення Ісуса Христа, – безгрішні у своїх серцях. Той, хто вірить у спасіння Ісуса, є найщасливішою людиною. Ті, котрі спасаються від усіх гріхів, є благословенними. Іншими словами, тепер вони – праведні в Ісусі.
Бог каже нам про щастя у Листі до римлян 4:7: “Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи”. Всі ми грішимо аж до смерті. Ми – беззаконні й недосконалі перед Богом. Ми продовжуємо грішити навіть після того, як пізнаємо Його Закон. Ми – такі слабкі.
Але Бог спас нас хрещенням та кров’ю Свого Єдинородного Сина і каже нам, вам і мені, що ми – вже не грішники, а що тепер ми – праведні перед Ним. Він каже нам, що ми – Його діти.
Євангеліє води та Духа – це євангеліє вічного відкуплення. Чи вірите в це? Тих, котрі вірять, Він називає праведними, відкупленими і Своїми дітьми. Яка найщасливіша людина в цьому світі? Та, котра вірить і спаслася вірою в істинне євангеліє. Чи ви спаслися?
Чи Ісус забув забрати ваші гріхи? Ні, Він взяв усі ваші гріхи Своїм хрещенням. Повірте в це. Вірте й отримайте відкуплення всіх своїх гріхів. Прочитаймо Івана 1:29.
 
 
Наче зметені мітлою
 
Скільки гріхів забрав Ісус?
Всі гріхи світу
 
“Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!” (Від Івана 1:29).
“Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!”
Іван Хреститель передав усі гріхи світу Ісусу на Йордані. Наступного дня він свідчив, що Ісус – Агнець Божий, що бере всі гріхи світу. Він узяв на Свої рамена всі гріхи світу.
Всі гріхи світу означають всі гріхи, які люди чинять у цьому світі від створення й до кінця. Близько 2000 років тому Ісус забрав усі гріхи світу і відкупив нас. Як Агнець Божий, Він забрав усі наші гріхи і був засуджений за нас.
Кожен гріх, який ми, люди, чинимо, переданий Ісусу. Він став Агнцем Божим, який забрав усі гріхи світу.
Ісус прийшов у цей світ, як скромна людина, як Той, хто мав спасти всіх грішників світу. Ми чинимо гріх, тому що ми слабкі, нечестиві, нерозумні, й тому, що ми дурні та недосконалі. Іншими словами, ми грішимо, тому що успадкували гріх від нашого спільного предка Адама. Всі ці гріхи були передані й покладені на голову Ісуса через Його хрещення в Йордані. Він завершив усе смертю Свого тіла на Хресті. Він був похований, але Бог воскресив Його з мертвих на третій день.
Як Спаситель усіх грішників, як Всеперемагаючий, як Суддя Він тепер сидить праворуч Бога. Він не має відкуповувати нас знову і знову. Нам залишається тільки вірити в Нього, щоб спастися. Вічне життя чекає тих, котрі вірять, а знищення очікує на тих, котрі не вірять. Іншого вибору немає.
Ісус спас вас усіх. Ви – найщасливіші люди на землі. Безумовно, ви грішитимете у майбутньому через свою слабкість, але Він забрав також і ці гріхи.
Чи у ваших серцях є якийсь гріх? – Ні.
Чи Ісус забрав усіх їх? – Так, забрав!
Всі люди – однакові. Ніхто – не святіший за свого сусіда. Але є багато лицемірів, що не вважають себе грішниками, хоч насправді вони теж грішні. Цей світ є розплідником гріха.
Виходячи з дому, жінки наносять червону губну помаду, припудрюють обличчя, підкручують волосся, одягають гарне вбрання і взуття на підборах... Чоловіки також йдуть до перукаря, щоб підстригтися, доглядають за собою, вдягають чисту сорочку й модну краватку, натирають взуття.
Проте, хоч зовні вони можуть виглядати як принци і принцеси, всередині вони – цілком брудні.
Чи гроші роблять людей щасливими? Чи здоров’я робить людей щасливими? Ні. Тільки вічне відкуплення, прощення всіх гріхів, робить людей щасливими. Неважливо, якою щасливою людина виглядає зовні, вона нещасна, якщо має гріх у своєму серці. Така людина живе в страху перед судом.
Відкуплена людина – смілива, як лев, навіть у лахмітті. У її серці немає гріха. “Спасибі, Господи, Ти спас такого грішника, як я. Ти змив усі мої гріхи. Я знаю, що я недостойний отримати Твою любов, але славлю Тебе за те, що Ти спас мене. Я назавжди відкуплений від усіх моїх гріхів. Слава Богу!”
Відкуплена людина є справді щасливою. Людина, благословенна Його благодаттю відкуплення, справді щаслива.
Оскільки Ісус, “Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере”, вже забрав усі наші гріхи, ми – безгрішні. Він “завершив” спасіння для нас на Хресті. Всі наші гріхи, у тому числі ваші й мої, належать до “гріха світу”, і тому всі ми врятовані.
 
 
Божою волею
 
Чи в наших серцях є гріх, коли ми в Ісусі Христі?
Ні, немає.
 
Дорогі друзі, жінка, спіймана на перелюбі, повірила в слова Ісуса і спаслася. Її історія записана в Біблії, бо вона була благословенна Його вічним відкупленням. Проте лицемірні книжники та фарисеї втекли від Ісуса.
Якщо ви вірите в Ісуса, то на вас чекає Небо, але якщо залишите Ісуса, то підете до пекла. Якщо вірите в Його праведні діла, то буде небо, але якщо не вірите в Його діла, то буде пекло. Відкуплення залежить не від зусиль людини, але від спасіння Ісуса.
Прочитаймо Лист до євреїв 10. “Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає. Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів. Але в них спомин про гріхи буває щороку, бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже! Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав. Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз” (До євреїв 10:1-10).
“Божою волею” Ісус віддав Своє життя, щоб забрати одразу всі наші гріхи, був засуджений один раз і воскрес.
Тому ми – освячені. “Освячені” (До євреїв 10:10) написано в теперішньому доконаному часі. Це означає, що наше відкуплення виконане досконало і його не потрібно згадувати знову. Ви – освячені.
“І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів, далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг. Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується” (До євреїв 10:11-14).
Ви всі – назавжди освячені. Якщо вчините гріх завтра, чи знову станете грішниками? Чи ж Ісус не забрав ці гріхи? Забрав. Він також забрав гріхи майбутнього.
“Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони Свої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх. А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю! А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи” (До євреїв 10:15-18).
Фраза “їхнє відпущення“ означає, що Він відкупив усі гріхи світу. Ісус є нашим Спасителем, як моїм, так і вашим Спасителем. Віра в Ісуса спасла нас. Це є відкуплення в Ісусі та найбільша благодать і дар від Бога. Ми з вами, що отримали відкуплення усіх гріхів, є найблагословенніші з усіх людей!