Проповіді

Тема 3: Євангеліє води та Духа

[3-7] (До євреїв 7:1-28) Переміна Священства

(До євреїв 7:1-28)
„Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив. Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру. Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди. Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам! Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон. Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав. І без усякої суперечки більший меншого благословляє. І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе. І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини. Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхиседек. Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим? Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону. Бо Той, що про Нього кажеся це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника. Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем’я, про священство його, нічого Мойсей не сказав. І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик, що був не за Законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя. Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим. Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність. Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога. І поскільки воно не без клятви, вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто каже до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим, то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту! І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм, але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має. Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись. Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе. Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!” 
 
 
ІСУС - НЕБЕСНИЙ ПЕРВОСВЯЩЕННИК
 
Хто вищий: первосвященик Мелхиседек чи земний первосвященик чину Аарона?
Первосвященик Мелхиседек.

У Старому Завіті був первосвященик на ім’я Мелхиседек. В часи Авраама Кедор-Лаомер та інші царі, його союзники, викрали все золото Содому та Гоморри. Авраам озброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, і повів їх у бій проти Кедор-Лаомера і його союзників.
Він розбив Кедор-Лаомера, царя Еламу, і його союзників-царів, визволив викраденого ними племінника Лота і відібрав своє майно. Коли Авраам повернувся, розбивши своїх ворогів, Мелхиседек, цар Салиму і священик Всевишнього Бога, виніс йому назустріч хліб та вино і благословив Авраама. І Авраам дав йому десяту частину здобичі (Буття 14). В Біблії детально розповідається про велич первосвященика Мелхиседека та його чину. Первосвященик Мелхиседек був „царем світу”, „царем праведності”, не мав ні батька, ні матері, ні родоводу. Не маючи ні початку днів, ні кінця, але уподібнюючись Сину Божому, він завжди залишається священиком.
Біблія закликає нас уважно задуматися над величчю Ісуса Христа, що є Первосвящеником за чином Мелхиседека, порівнюючи священство Ісуса в Новому Завіті зі священством Аарона в Старому Завіті.
Нащадки Левія ставали священиками і збирали десятину з людей, тобто зі своїх братів, хоча й ті були нащадками Авраама. Але коли Авраам давав десятину Мелхиседеку, Левія ще не було на цьому світі.
Чи були священики Старого Завіту більші за Ісуса? Це пояснює Біблія. Ісус вищий за земних первосвящеників? Хто кого повинен благословити? Автор послання до євреїв ще спочатку каже про це так: „І без усякої суперечки більший меншого благословляє”. Авраам одержав благословення від первосвященика Мелхиседека. Як ми повинні жити в нашій вірі? Чи повинні ми покладатися на Божі Заповіді та систему жертвоприношень святої скинії Старого Завіту; чи варто нам покладатися на Ісус Христа, що прийшов до нас як Небесний Первосвященик через Воду і Духа?
Від нашого вибору залежить, чи ми будемо благословенні, чи прокляті. Живемо ми відповідно до слова Божого і приносимо щоденні жертви чи обираємо віру в порятунок Ісуса, даний нам раз і назавжди Його самопожертвою через Воду і Духа? Ми повинні вибрати одне з цих двох.
В дні Старого Завіту ізраїльтяни брали приклад із нащадків Аарона та Левія. В дні Нового Завіту на запитання хто вищий: Ісус чи священик Аарон, ми без сумніву відповімо, що Ісус вищий та могутніший за Аарона. Але незважаючи на те, що люди добре знають цю істину, далеко не всі з них дотримуються її у своїй вірі.
Біблія дає нам чітку та зрозумілу відповідь на це питання. Вона каже нам, що Ісус, що походив з іншого роду, нащадки якого ніколи не служили при жертовнику, прийняв на Себе Небесне священство. „Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону”.
Через Мойсея Бог дав народу Ізраїлю заповіді і 613 статей Закону з детальними вказівками. Мойсей наказав народу жити за Законом і Заповідями, і люди погодилися.
 
Чому Бог відмінив Перший Завіт і установив Другий?
Тому що люди були занадто слабкі, щоб жити за першим завітом.
 
У Біблії, в П’ятикнижжі Мойсея: Буття, Вихід, Левит, Числа та Повторення Закону, описано, як люди Ізраїля поклялися, що будуть жити за Заповідями Божими. Вони не замислюючись відповідали: „Так” на кожну Заповідь, проголошену Богом.
Однак ми можемо бачити, що від Повторення Закону до Ісуса Навина та й пізніше вони не жили за Заповідями Божими. Починаючи від книги Суддів та аж до 1 і 2 книг Царів вони дискредитували своїх лідерів, а потім зіпсувалися настільки, що навіть змінили систему жертвоприношень святої скинії.
І, нарешті, у книзі Малахії, вони приносили в жертву тварин, непридатних для жертвоприношення, незважаючи на Боже веління приносити тварин, що не мали вад. „Прошу тебе, не звертай на це уваги. Прошу тебе, прийми цю жертву”, – просили вони священиків. Замість того, щоб приносити жертви за Законом Божим, вони за власним бажанням змінювали його.
У часи Старого Завіту народ Ізраїля ніколи, жодного разу не дотримався Закону Божого, не змінивши чогось. Вони забули і попросту легковажили порятунком, що був відкритий для них в цій системі жертвоприношень. Тому Богу довелося змінити її. У книзі Єремії Бог сказав: „Укладу я Новий Завіт з домом Ізраїля, і з домом Юди”.
Давайте прочитаємо книгу Єремії 31:31-34: „Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, кажучи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!”
Бог сказав, що Він укладе Новий Завіт. Він вже уклав завіт з людьми Ізраїля, але тим не вдалося жити за словом Божим. Тому Він вирішив укласти зі Своїм народом новий завіт для їх спасіння.
Вони поклялися перед Богом: „Ми будемо поклонятися тільки Тобі і жити за Твоїми словами і Заповідями”. Бог сказав їм: „Хай не буде тобі інших богів передо Мною!”, і Ізраїльтяни відповіли: „звичайно ж ми ніколи не поклонимося ніякому іншому богу. Ти – єдиний Бог для нас. У нас ніколи не буде іншого бога”. Але вони не змогли дотримати цієї клятви.
Суть Закону полягає в Десятьох Заповідях: „Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм... Пам’ятай день суботній, щоб святити його!... Шануй свого батька та матір свою... Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! Не жадай дому ближнього свого” (Вихід 20).
Цей Закон також поділяється на 613 детальних статей, що їх вони мали дотримуватися протягом всього їхнього життя. „Чого не можна робити дочкам, і чого не можна робити синам, як поводитися з мачухами... ”. Закон Божий велів їм робити різні добрі справи і не чинити нічого злого. Закон Божий складається з Десяти Заповідей і 613 статей із детальними вказівками.
Однак ще ніколи не було такої людини, що могла б дотримуватися всіх статей Закону. Тому Богу довелося призначити для них інший шлях спасіння від усіх гріхів.
Коли перемінилося священство? Після того, як Ісус прийшов у цей світ, священство змінилося. Ісус перейняв священство від священиків чину Аарона. Він скасував жертвоприношення в скинії, що були спадковим правом священиків чину Левія. Він взяв на себе роль Небесного Первосвященика.
Він прийшов у цей світ не як нащадок Аарона, але як нащадок Юди, царського дому. Він приніс Себе в жертву через Своє Хрещення і Кров на Хресті та врятував людство від гріхів.
Принісши Себе в жертву, він зробив можливим вирішення питання наших гріхів. Він змив всі гріхи людства через жертву Свого Хрещення і Крові. Він приніс єдину і вічну жертву за всі гріхи.
 
 
ЗІ ЗМІНОЮ СВЯЩЕНСТВА ПОТРІБНІ ТАКОЖ І ЗМІНИ ЗАКОНУ
 
В чому полягає новий Закон Порятунку?
В одвічній жертві Ісуса Христа.

Дорогі друзі, священство Старого Завіту було змінене в Новому Завіті. В часи Старого Завіту священик з роду Аарона, з дому Левія, приносив жертву, щоб змити гріхи Ізраїльтян за весь минулий рік. Первосвященик входив у Святая Святих. Він підходив до ковчега Завіту з кров’ю жертовної тварини. Тільки Первосвященик міг увійти за завісу, за якою знаходилася Святая Святих.
Але після приходу Ісуса священство Аарона перейшло до Нього. Ісус прийняв вічне священство, принісши Себе в жертву, щоб все людство могло врятуватися від усіх гріхів.
У Старому Завіті первосвященик мав загладити власні гріхи, покладаючи руки на голову тельця, перш ніж він міг служити всьому народу. Він перекладав свої гріхи на тварину через покладення рук, кажучи: „Боже, я згрішив”. Потім він убивав тварину і сім разів окроплював її кров’ю ковчег та довкола нього.
Якщо сам первосвященик Аарон не був досконалий, то уявіть собі, якими недосконалими були інші люди. Сам первосвященик Аарон, син Левія, був грішником, і тому мав приносити тельця для спокутування своїх власних гріхів і гріхів своєї сім’ї.
Господь сказав у книзі Єремії 31: „Я розірву завіт. Я уклав з вами завіт, але ви не дотрималися його. Тому Я скасую завіт, що не зміг освятити вас, і дам вам новий завіт спасіння. Я більше не буду рятувати вас з допомогою Моїх Заповідей, але дам вам порятунок через Євангеліє Води та Духа”.
Бог дав нам новий завіт. Коли прийшов час, Ісус з’явився в цей світ в тілі людини, приніс Себе в жертву, щоб забрати гріхи світу, і стікав Кров’ю на Хресті, щоб врятувати нас, що віруємо в Нього. Він забрав гріхи всього людства через Своє Хрещення.
Закон Божий був замінений. Народ Ізраїля міг одержати порятунок, живучи за Законом Божим, але їм не вдалося цього зробити. „Законом бо гріх пізнається” (До римлян 3:20).
Бог хотів, щоб ізраїльтяни зрозуміли, що вони грішники і що Закон не міг спасти їх. Він врятував їх з допомогою Закону спасіння Води і Духа, а не через їх добрі справи. У Своїй превеликій любові Бог дав нам Новий Завіт, через який ми можемо врятуватися від усіх гріхів світу через Хрещення і Кров Ісуса.
Якщо ви вірите в Ісуса, але не розумієте значення Його Хрещення і Крові, то ваша віра не має сенсу. Якщо ви вірите в неповне євангеліє, то перебуватимете у ще більшій тривозі, ніж коли б взагалі не вірили в Ісуса.
Бог сказав, що укладе Новий Завіт, щоб врятувати людство від гріхів. Отже ми є врятовані не власними ділами, але праведним Законом спасіння через Воду і Кров.
Такою була Його вічна обітниця, і Він виконав її для тих, що увірували в Ісуса. Він розповів нам також про велич Ісуса. Він показав нам, який Ісус величний, порівнявши Його з священиками чину Аарона в Старому Завіті.
Ми стаємо особливими завдяки вірі в порятунок Через Воду і Кров Ісуса. Задумайтеся над цим. Незалежно від того, чи освічений ваш пастор та чи вишукана його мова, він не може бути вищим за Ісуса. За жодних обставин. Ми можемо врятуватися лише через віру в Євангеліє Води і Крові, а не просто виконанням Божих Заповідей. Перемінилося священство, а також змінився й Закон спасіння.
 
 
ПЕРЕВАГА БОЖОЇ ЛЮБОВІ
 
Що сильніше: Божа Любов чи Божий Закон?
Божа Любов.

Людина буде врятована тільки якщо вірить в Ісуса. Ісус врятував нас. Яка велика Божа Любов до нас. У чому ж полягає різниця між вірою в Божі Заповіді та вірою у велич Божої Любові?
Вчителі Закону надають більшого значення своїм власним конфесійним доктринам та особистому чуттєвому досвіду, ніж Божому слову. Однак правдива і повна віра в Ісуса походить від віри у велич спасіння, сповненого через Воду і Духа.
Навіть сьогодні багато людей кажуть, що нам прощено тільки первородний гріх, та що ми повинні постійно каятися зі своїх щоденних гріхів. Багато хто вірить у це і старається жити згідно Заповідей Старого Завіту. Вони все ще не бачать величі Ісусового спасіння, що прийшло через Воду і Кров.
У Старому Завіті ізраїльтяни повинні були жити за Законом Божим, щоб врятуватися від гріхів, але їм це не вдалося. Господь не вимагає від нас безумовного виконання Своїх Заповідей, бо Він знає, що ми слабкі та недосконалі. Ми ніколи не зможемо врятуватися тільки через наші справи. Ісус пообіцяв нам, що врятує нас Євангелієм Води і Духа. Він сказав: „Я Сам врятую вас від усіх гріхів”. Бог дав цю обітницю в книзі Буття.
„Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту” (Буття 3:15). Після того як Адам і Єва згрішили, вони зробили собі одяг із фігових листків, намагаючись приховати від Бога свою гріховність. Але Бог покликав їх і зробив їм шкіряний одяг як символ спасіння. Одне вбрання з фігових листків, а інше – з шкіри. Як ви думаєте, яке з них було краще? Звичайно, шкіряне, адже життя тварини було принесене в жертву, щоб захистити людину.
Вбрання з фігових листків незабаром зів’яне. Як ви знаєте, фігове листя нагадує кисть руки з п’ятьма пальцями. Таким чином, одягтися в одяг з фігового листя означає ховати свої гріхи за добрими справами. Якщо ви одягнетеся в одяг з фігових листків, то незабаром листки порвуться на шматки. У дитинстві, граючись у війну, я зазвичай вдягався у шати з листя марантових дерев. До кінця дня вони завжди рвалися, хоч я й старався обережно їх носити. Так само й тендітне людське тіло не може привести до освячення.
Відкуплення через Воду і Кров, тобто Хрещення Ісуса та Його смерть на Хресті, врятувало вже багатьох грішників. Цього більш ніж достатньо, щоб довести нам велич Божої Любові. Тож Божа Любов сильніша за Його Закон.
 
 
ТІ, ЩО ВСЕ ЩЕ ВІРЯТЬ У БОЖИЙ ЗАКОН
 
Чому прихильники Закону щодня шиють собі новий одяг із добрих діл?
Тому що вони не знають, що їхньої справи не зроблять їх праведними.

Ті, що шиють одяг з фігових листків, стараються жити за Законом. Ці заблукалі віруючі повинні регулярно міняти свій одяг. Щонеділі, йдучи до церкви, вони змушені виготовляти собі новий одяг. „Дорогий Боже, я так сильно нагрішив минулого тижня. Але, Господи, я вірую, що Ти врятував мене на Хресті. Господи, прошу Тебе, змий мої гріхи Кров’ю Хреста!” Ось як вони починають шити собі новий комплект одягу. „О, слава Господу. Алілуя!”
Але незабаром вони мусять шити черговий комплект одягу. Чому? Тому що їх старий одяг уже зносився. „Дорогий Господи, я знову згрішив за останні три дні. Прошу Тебе, пробач мені”. Вони знову і знову виготовляють і носять новий одяг покаяння.
Це вбрання добре служить деякий час, але через кілька днів вони мусять його міняти. Оскільки вони не можуть жити за Законом Божим, то їм стає соромно за себе. „О, це так соромно. Господи. О, Господи, я знову згрішив!” І вони мусять шити новий комплект одягу покаяння. „О, Господи, так важко шити одяг з фігових листків”. Вони тяжко працюють, щоб зшити новий одяг.
Завжди, коли ці люди звертаються до Бога, вони роблять це, щоб зізнатися у своїх гріхах. Вони кусають губи і благають: „Бо-о-о-же!”, та щодня шиють новий одяг. То що ж відбувається, коли вони втомлюються від цього?
Один чи два рази на рік вони йдуть у гори і постять. Вони силкуються, і їм вдається виготовити все міцніший і стійкіший одяг. „Господи, прошу Тебе, змий мої гріхи. Прошу Тебе, обнови мене. Я вірую в Тебе, Господи”. Вони вирішують, що краще молитися вночі. Тому вони відпочивають вдень і як тільки заходить сонце, вони вилазять на дерева чи йдуть у темні печери і моляться. „Господи, я вірю!” „♪ Я каюся і наповнюю мій розум смиренням ♪”. Вони голосно моляться і вигукують: „Я вірую”. Таким чином вони виготовляють особливий одяг, якого, як вони сподіваються, їм вистачить надовго, але їх сподівання ніколи не справджуються.
З почуттям особливого піднесення вони опускаються вниз після молитов у горах! Як свіжий вітер чи весняний дощ, що падає на квіти і дерева, їх душі повні миру і благодаті Всемогутнього. Сповнені відчуття невимовної чистоти, вони йдуть у цей світ, зодягнені у новий, особливий одяг.
Та проте, коли вони повертаються у свої будинки чи церкву, то знову починають жити щоденним грішним життям і їх вбрання стає брудним і знову починає зношуватися.
„Де ж ти був?”, – запитують їх друзі.
„Та так, просто відлучився на деякий час”.
„Здається, ти трохи схуд!”.
„Ну... так, але це вже інше питання”.
Вони не розголошують те, що постили, а просто йдуть у церкву і моляться. „Я більше ніколи не дам статевому потягу опанувати себе. Я більше не брехатиму. Я не жадатиму дому мого ближнього. Я буду любити всіх людей”.
Але як тільки вони помічають прекрасну повногруду жінку зі стрункими ногами, то святість у їх серцях миттєво замінюється звичайною похіттю. „Дивись, яка коротка спідниця! От якби ще раз глянути на ті ніжки! О, ні! О, Господи! Я знову згрішив!”
Прихильники Закону здаються набожними, але пам’ятайте, що вони щодня виготовляють собі новий одяг. Поклоніння Закону – це надія вбрання із фігових листків, це неправильна віра. Багато з нас з усіх сил стараються жити праведно за Законом Божим. Вони голосно моляться високо в горах, а їх голос звучить дуже набожно і праведно.
Прихильники Закону справляють на інших чудове враження, коли проводять молитовні збори у церкві. „Святий Отче, що на Небі! Ми згрішили минулого тижня. Прошу Тебе, пробач нам...” Вони заливаються сльозами, а інші люди беруть із них приклад. Вони думають так: „Він напевно багато часу провів у горах в молитвах та пості. Його голос здається таким праведним та щирим!” Але через те, що віра цих людей побудована на Законі, їх серця наповнюються зарозумілістю та гріхом ще до закінчення молитви.
Зшивши собі новий, особливий одяг із фігових листків, вони можуть проходити у цьому вбранні щонайдовше два чи три місяці. Але рано чи пізно їх вбрання перетворюється на ганчір’я та вони змушені шити новий комплект і продовжувати своє повне лицемірства життя. Ось таке життя тих, що стараються жити за Законом, щоб врятуватися. Вони змушені постійно виготовляти новий одяг з фігових листків.
Намагання жити за Законом – це віра, виткана з фігових листків. Прихильники Закону скажуть вам: „Ви всі згрішили за останній тиждень, чи не так? Тоді покайтеся!”
Вони голосно кричать до вас: „Покайтеся! Моліться!”
Законник знає, як зробити так, щоб його голос звучав праведно й набожно. „Господи, мені справді шкода! Я не жив за Законом. Я не дотримувався Твоїх Заповідей. Пробач мені, Господи, пробач мені ще лиш раз”.
Хоча вони з усіх сил стараються жити за Законом, їм ніколи не вдається це зробити. Насправді ж вони кидають виклик Божому Закону і Самому Богу. Вони зарозумілі перед Богом.
 
 
ЗА ПРИКЛАДОМ ХУДАЛ БЕЯ
 
Чому прихильники Закону щодня шиють собі новий одяг із добрих діл?
Вони не знають, що діла не зроблять їх праведними.

Жив собі юнак, Худал Бей на ім’я. У 1950 році, під час корейської війни, прийшли солдати-комуністи та й наказали йому прибрати в садку (а трапилось це дня суботнього), бажаючи відвернути його від правдивої віри і зробити комуністом. Та цей віруючий юнак відмовився коритися їм. Солдати наполягали, але він завзято відмовлявся.
Врешті-решт солдати прив’язали його до дерева та спрямували на нього рушниці. „Вибирай, що бажаєш: або прибереш у садку, або помреш?” Юнак відповідав: „Я радше помру, ніж буду працювати у святий день”.
„Ну, ти зробив свій вибір і ми з задоволенням посприяємо тобі в цьому”, – сказали солдати й відразу ж застрелили його.
Пізніше старші церкви присвоїли йому звання диякона як відзнаку за його непохитну віру.
Незважаючи на силу волі юнака його віра була помилкова. Чи не було б краще, якби він прибрав у садку і проповідував тим солдатам Євангеліє? Що з того, що він залишався таким впертим та загинув через цю впертість? Чи похвалив би його Бог за те, що він не працював у суботній день? Ні.
Ми повинні провадити духовне життя. Не наші справи, але наша віра важлива для Бога. Церковні лідери бажають вшанувати таких людей, як Худал Бей за їх впевненість у перевазі й ортодоксальності їх конфесії. Вони подібні на лицемірних фарисеїв, що заперечували слова Ісуса.
Що доброго можемо взяти для себе з вчення законників? Ми повинні пізнати правдиву віру. Ми повинні міркувати про те, для чого Ісус охрестився і пролив Свою Кров на Хресті. Ми повинні пізнати правду Євангелія Води і Духа.
Спочатку нам варто відшукати відповіді на всі ці запитання, а вже потім працювати для поширення Євангелія серед усіх людей на землі, щоб вони могли народитися знову. Ми повинні присвятити життя духовній праці.
Якщо проповідник каже вам: „Будьте схожі на того юнака, на Худал Бея. Завжди святкуйте Суботу”, – то він тільки намагається змусити вас кожної неділі ходити до церкви.
Ось ще одна історія, що допоможе вам зрозуміти правду. Жила собі одна жінка, що була змушена долати безліч перешкод, щоб ходити щонеділі до церкви. Її свекор та свекруха не були християнами і тому намагалися перешкоджати їй у цьому. Вони наказували їй працювати в неділю. Натомість в суботу ввечері вона працювала при світлі місяця, щоб вони не мали причини не пустити її в неділю до церкви.
Звичайно, ходити до церкви – це важливо, але чи достатньо щонеділі відвідувати церкву, щоб показати Богу, що ми вірні йому? Ні. Я не кажу вам, що ви повинні зневажати Закон, але всі ми знаємо, що людині просто не під силу виконувати всі Заповіді Закону.
У Якова 2:10 написано: „Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає”. Тому в першу чергу думайте про те, щоб народитися знову від Євангелія Води і Духа. Ви зможете вести праведне життя лише після того, як наново народитеся. Тоді, як тільки Господь покличе вас, ви зможете з радістю прийти до Нього.
Не витрачайте даремно свого часу, ходячи в неправдиву церкву, не витрачайте грошей, приносячи невірні пожертви. Лжесвященики не можуть захистити вас від пекла. Спершу прийміть Євангеліє Води і Духа і народіться знову.
Подумайте про причину того, що Ісус прийшов у цей світ. Якби ми могли потрапити до Неба, живучи за Законом, то для чого було б йому приходити у цей світ. Після Його приходу священство змінилося. Спроби жити за Законом відійшли у минуле. До звершення справи нашого спасіння ми думали, що можна врятуватися, живучи за Законом. Та це не є ознакою правдивої віри.
Ісус врятував нас від усіх гріхів світу Своєю Любов’ю, Водою Свого Хрещення, Кров’ю і Духом. Своїм Хрещенням в річці Йордан, Кров’ю на Хресті та Воскресінням Він показав нам дорогу до спасіння.
Бог скасував колишні постанови, тому що вони не принесли користі. „Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога. І поскільки воно не без клятви” (До євреїв 7:19-20). Ісус дав цю обітницю і спас нас від усіх гріхів Своїм Хрещенням і Кров’ю. Мучеництво, що походить із намагання жити за Законом, – це марна смерть, а єдина правильна віра – це віра в Євангеліє Води та Духа.
Ми повинні мати плідну віру. Що принесе більшу користь для вашої душі? Що для вас краще: регулярно відвідувати церкву і жити за Законом чи відвідувати Божу церкву, де проповідується Євангеліє народження знову від Води та Духа та можливість народитися згори? Яка церква і який проповідник принесуть більшу користь вашій душі? Подумайте про це та виберіть те, що краще.
Бог рятує вашу душу через проповідника, що навчає вас слів Євангелія Води та Духа. Кожен повинен нести відповідальність за власну душу. Направду мудрий той віруючий, що присвячує свою душу Слову Божому.
 
 
ІСУС СТАВ СВЯЩЕНИКОМ ЧЕРЕЗ ОБІТНИЦЮ
 
Чи нащадки Левія ставали священиками через присягу?
Ні. Тільки Ісус став Священиком через обітницю.

У листі до євреїв 7:20-21 написано: „І поскільки воно не без клятви, вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим”.
А в Псалмі 109:4 є такі слова: „Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим”.
Господь дав обітницю. Він уклав з нами Завіт і виявив його нам через слова Святого Письма: „Я стану для вас Первосвящеником навіки за чином Мелхиседековим. Мелхиседек – це цар праведності, цар світу і вічний первосвященик. Для вашого спасіння Я стану священиком навіки за чином Мелхиседековим”.
Ісус прийшов у цей світ і став запорукою кращого Завіту (До євреїв 7:22). Замість крові тельців і козлів Він приніс у жертву Самого Себе, був охрещений та пролив Кров на Хресті, щоб змити всі наші гріхи.
Якщо в часи Старого Завіту умирав верховний первосвященик, то його син приймав священство, коли йому виповнювалося 30 років. Навіть якщо він був уже літньою людиною, а його синові виповнювалося 30 років, то все одно віддавав священство синові.
У Первосвященика було безліч нащадків. Тому цар Давид запровадив систему, за якою всі вони по черзі брали на себе цей обов’язок. Всі нащадки Аарона мали права й обов’язки священичого служіння, тому що всі вони у свій час були священиками. Апостол Лука каже: „Священик, на ім’я Захарій, з денної черги Авія.... І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом, за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити... ”.
Ісус прийшов у цей світ і навіки взяв на Себе служіння Священства. Він прийшов, як Первосвященик майбутніх благ. Він виконав справу спасіння через народження знову від Води та Духа.
Нащадки Аарона були слабкі й недосконалі тілом. Що відбувалося, коли умирав верховний первосвященик? Священство приймав його син, але такі жертви не були достатніми для спасіння всього людства. Віра, заснована на людському, не може бути істинною та повноцінною.
Ісус прийшов на землю в час Нового Завіту. Христос не мусів безперестану приносити жертви, тому що Він вічно живий. Він назавжди забрав наші гріхи Своїм Хрещенням. Він віддав Себе в жертву і був розп’ятий, щоб зробити всіх віруючих у Нього цілком вільними від гріхів.
Сьогодні Він живий і сидить праворуч Отця та просить в Нього ласки для нас: „Дорогий Отче, можливо, вони ще недосконалі, але вірять у Мене. Хіба Я не забрав всі їх гріхи кілька століть тому?” Ісус є Верховний Первосвященик нашого спасіння.
Земні священики ніколи не були досконалими. Після їх смерті священиками ставали їх сини. Наш Господь живий навіки. Він виконав справу вічного порятунку для нас. Він прийшов на землю, охрестився від Івана Хрестителя і пролив на Свою Кров на Хресті за всі наші гріхи.
„А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи” (До євреїв 10:18). Ісус назавжди дав нам обітницю нашого порятунку. Чи народилися ви знову від Води та Духа?
„Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса” (До євреїв 7:26). „Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!” (До євреїв 7:28).
Я намагаюся допомогти вам зрозуміти те, що Ісус Христос, Досконалий Первосвященик, змив всі наші гріхи раз і назавжди через Воду Свого Хрещення і Кров Свого Хреста. Він врятував нас від усіх наших гріхів не з допомогою Закону Діл, але забравши навіки всі наші гріхи і прийнявши повне покарання за них.
Чи вірите ви, що Він врятував нас від усіх наших гріхів вічним спасінням? Якщо так, то ви врятовані. Якщо ж ви не вірите в це, вам слід ще багато чому навчитися про спасіння через Ісуса.
Правдива віра приходить через Євангеліє Води та Духа, що ґрунтується на Святому Письмі. Ісус Христос, вічний Небесний Первосвященик, став нашим вічним Спасителем через Хрещення і Кров на Хресті.
 
 
МИ ПОВИННІ РОЗУМІТИ, У ЩО ВІРИМО
 
Що означає „вірити в Ісуса”?
Це означає вірити в Хрещення Ісуса та Його смерть на Хресті.

Ми повинні подумати про те, якою повинна бути досконала віра в Ісуса, та підготувати для неї міцний фундамент. Тож якою є правдива віра в Ісуса? Правдивою є віра в Євангеліє Хрещення Ісуса і Його Крові на Хресті.
Мати правдиву віру означає вірити в справу, зроблену Ісусом, Його Хрещення і Кров, відкинувши наші власні помилкові думки. Чи вірите ви, що так насправді було? У якому стані ваша душа зараз? Чи не занадто ви покладаєтеся на ваші власні діла та зусилля?
Минуло небагато часу з тих пір, як я почав вірити в Ісуса, але близько 10 років мені довелося страждати від спроб жити за Законом. Врешті я утомився від такого життя. Мені навіть не хочеться згадувати про це. Моя дружина є зараз зі мною. Вона підтвердить, що це був не найкращий період нашого життя.
У неділю я казав: „Люба, давай сьогодні добре проведемо час”.
„Але ж сьогодні неділя!”
В неділю вона навіть не прала одяг. Одного разу в неділю в мене порвалися штани. Але вона сказала мені, щоб я чекав до понеділка. Правду кажучи, я більше, ніж вона, наполягав на тому, щоб ми святкували день суботній. Але це було так важко. Ми ніколи не відпочивали в неділю, тому що було надзвичайно важко святкувати суботу. Я все ще пам’ятаю ті дні.
Дорогі друзі, для того, щоб істинно вірити в Ісуса, ми повинні визнавати спокуту наших гріхів через Його Хрещення і Кров на Хресті. Мати правильну віру означає вірувати в Божу та людську природу Ісуса та в усе, що Він зробив у цьому світі. Істинні християни вірують в усі Його Слова.
Що означає „вірувати в Ісуса?” Це означає вірити у Хрещення Ісуса і Його Кров. Та це ж так просто. Ми повинні тільки зазирнути в Біблію та увірувати в Євангеліє. Всі ми повинні мати правдиву віру.
„Дякую Тобі, Господи! Тепер я бачу, що цього можна досягти не моїми зусиллями! Тому що через Закон пізнається гріх (До римлян 3:20). Тепер мені все зрозуміло. Я думав, що тому, що Закон добрий і що таким було веління Боже, я повинен старатися жити, дотримуючись його. Дотепер я з усіх сил старався цього досягти, але зараз бачу, що помилявся, думаючи, що зможу жити за Законом. Тепер я бачу, що ніколи не зможу цілком виконувати всі Заповіді Божі! Через Закон Божий я тепер тільки усвідомлюю, що моє серце повне злих думок і беззаконь. Тепер я розумію, що Закон був даний, щоб допомогти нам усвідомити присутність гріха в нас. О, дякую Тобі, Господи! Я не розумів Твоєї Волі і так ретельно намагався дотримуватися Закону. Мої спроби власними силами здобути спасіння були насправді втіленням гордості та зарозумілості. Я каюся. Я тепер знаю, що Ісус був хрещений і пролив Кров для мого спасіння! Я вірую!”
Ви повинні мати щиру та чисту віру, вірити тільки словам Біблії. Це єдиний спосіб, що дає нам змогу справді народитися знову.
Що означає вірити в Ісуса? Чи це якась досконалість, до якої ми повинні прийти з часом? Чи є наша віра релігією, що вимагає від нас особливих зусиль? Люди створили богів і релігії для поклоніння кожному з цих богів. Релігія – це ряд обов’язків, які потрібно виконати, щоб досягти мети, щоб домогтися праведності.
То що ж таке віра? Це коли ми віримо в Бога і поклоняємось Йому. Ми віримо в порятунок Ісуса і дякуємо Йому за це благословення. Ось це і є правдива віра. От у чому різниця між вірою і релігією. Коли ви зможете відчути цю різницю, то одержите найвищу оцінку за ваше розуміння предмета віри.
Теологи, що ще не народилися знову, кажуть нам, що ми повинні вірувати в Ісуса і жити побожно. Чи тільки той, хто живе побожно, може залишатися праведним? Зрозуміло, ми повинні бути добрими. Хто живе побожніше, ніж народжені знову?
Але справа в тім, що вони навчають цьому грішників. У звичайному грішнику є 12 видів гріхів. Як може грішник жити побожно? Звичайно, розумом він усвідомлює, що необхідно зробити, але серцем не в змозі цього осягнути. Коли грішник виходить із церкви, побожне життя стає тільки теорією, а його грішна природа знову веде до гріха.
Тому ми повинні вирішити, чи будемо жити за Законом, чи шукатимемо порятунку через віру в Хрещення Ісуса і Його Кров на Хресті, віру у вічного Первосвященика Небесного Царства.
Пам’ятайте, що Ісус – правдивий Первосвященик для тих, які вірують. Зрозуміймо ж та увіруймо в правдивий порятунок через Хрещення Ісуса та Його Кров на Хресті.
 
 
НАРОДЖЕНІ ЗНОВУ НЕ БОЯТЬСЯ КІНЦЯ ЦЬОГО СВІТУ
 
Чому народжені знову не бояться кінця світу?
Тому що їхня віра в Євангеліє Води та Духа робить їх вільними від гріхів.

Коли ви воістину народжені знову, у вас немає причини боятися кінця світу. Багато християн в Кореї проголошували, що кінець світу настане 28 жовтня 1992 року. Який жахливий і страшний день це буде, – говорили вони. Вони пророкували, що це буде страшний, жахливий день. Але все їхнє пророкування виявилося помилковим. Істинно народжені знову живуть праведно, поширюючи Євангеліє до останнього дня. Коли б не мав прийти кінець світу, ми повинні завжди проповідувати Євангеліє Води та Духа.
Коли прийде Наречений, то наречена, що істинно народжена від Води та Духа, зможе зустріти Його з великою радістю та словами: „О, Ти нарешті прийшов! Моє тіло все ще недосконале, але Ти полюбив мене і врятував мене від усіх моїх гріхів. Тому в моєму серці немає гріха. Дякую Тобі, Господи. Ти – мій Спаситель!”
Ісус є духовним Нареченим усіх праведників. Весілля відбувається тільки завдяки тому, що Наречений любить наречену. Я знаю, що в цьому світі все іноді відбувається по-іншому, але на Небі Наречений вирішує, чи відбудеться весілля. Цей Наречений – Ісус, і саме він вирішує одружитись через Його Любов і дарунок спасіння, що дійсний для всіх Його наречених. От як відбувається весілля на Небі.
Наречений знає все про наречених. Він помилував їх і врятував від усього гріха, охрестившись і проливши Кров на Хресті, тому що Його кохані наречені були великими грішницями.
Господь наш Ісус не прийшов на землю як нащадок Аарона. Він не прийшов у цей світ, щоб приносити земні жертви. Для цього було безліч Левитів, нащадків Аарона.
Насправді ж головним учасником усіх жертвоприношень у Старому Завіті був Сам Ісус Христос. Коли Ісус прийшов у цей світ, то що сталося з його тінню? Тіні не стало.
Прийшовши на землю, Ісус не приносив таких жертв, як Аарон. Він віддав Себе за все людство, охрестившись і проливши Кров ради спасіння грішників. Він звершив справу спасіння.
Для тих, що вірять у Хрещення Ісуса і Його Кров на Хресті, порятунок не є чимось незрозумілим. Ісус відпокутував наші гріхи не якимось незрозумілим чином. Він зробив це відкрито. „Я дорога, і правда, і життя” (Івана 14:6). Ісус прийшов у цей світ і спас нас Своїм Хрещенням, смертю, і воскресінням.
 
 
СТАРИЙ ЗАВІТ Є ПРООБРАЗОМ ІСУСА
 
Чому був укладений інший Завіт?
Тому що перший Завіт був не в змозі спасти людей.

Старий Завіт є тінню Нового Завіту. Хоча Ісус ніколи не приносив таких жертв, як первосвященики Старого Завіту, Він став кращим Священиком, вічним Небесним Священиком. Люди цього світу є грішні ще від народження, вони завжди грішать і не можуть стати праведниками з допомогою Божого Закону. Ось чому Бог установив інший Завіт.
Наш Небесний Батько послав Свого єдинородного Сина на землю і просив нас увірувати в Його Хрещення, Кров і Воскресіння. Це і є другий Завіт Божий. Другий Завіт жадає від нас віри в Євангеліє Води та Духа.
Бог вже не просить наших добрих справ. Він не каже нам як треба жити, щоб бути врятованими. Він усього лише просить нас вірити у спасіння через Його Сина. Він просить нас увірувати в Його Хрещення і Кров на Хресті як у найвищі істини. І ми повинні дати ствердну відповідь.
Біблія каже, що покоління Юди було царським поколінням. Всі царі Ізраїлю аж до царя Соломона були з роду Юди. Навіть після поділу рід Юди продовжував панувати у Південному Царстві аж до його падіння в 586 році до народження Христа. Ось чому, кажучи „нащадки Юди”, часто мають на увазі ізраїльтян. Нащадки Левія були священиками. Кожне покоління Ізраїля виконувало свою власну функцію. Бог дав обітницю Юді, що Ісус походитиме з його роду.
Чому Він уклав цей Завіт з домом Юди? Уклавши цей Завіт з домом Юди, Він таким чином уклав його з усіма людьми на землі, тому що Ізраїльтяни уособлюють всі народи світу. Ісус виконав нову обітницю, що стала порятунком усього людства через Його Хрещення, смерть на Хресті і Воскресіння.
 
 
ГРІХИ ЛЮДСТВА НЕ МОЖУТЬ БУТИ ЗМИТІ ЧЕРЕЗ ПОКАЯННЯ
 
Чи змиваються гріхи людини покаянням?
Ні.

У Єремії 17:1 написано, що гріх кожної людини записаний у двох місцях. „Гріх Юдин написаний рильцем залізним, діямантовим вістрям він виритий на таблиці їхнього серця, і на рогах жертовників їх”.
Гріхи записані в наших серцях. Саме в такий спосіб можемо пізнати, що ми є грішники. Коли людина ще не знає Ісуса, вона не усвідомлює, що грішить. Чому? Бо в її серці немає Закону Божого. Як тільки вона починає вірити в Ісуса, то приходить до розуміння, що є грішником перед Богом.
Дехто починає усвідомлювати, що є грішником, через 10 років після навернення до Ісуса. „О, Боже! Я грішник! Я думав, що я врятований, але якось виявляється, що я все ще грішний!” Розуміння приходить тоді, коли ми нарешті бачимо самих себе такими, якими ми є насправді. Вони були такі щасливі протягом десяти років, але раптом побачили істину. Чи знаєте ви, як це трапилось? Це усвідомлення приходить тому, що всі їх гріхи і злочини нарешті стають явними через Закон Божий. Така людина 10 років вірувала в Ісуса, не будучи народженою знову.
Грішник не може стерти гріхи зі свого серця, і тому він залишається грішником перед Богом. Одним потрібно 5 років, іншим 10 років для того, щоб зрозуміти це. Є й такі, що усвідомлюють це після 30 чи навіть 50 років, а дехто не приходить до розуміння істини аж до смерті. „Дорогий Боже, я був доброю людиною до того, як твої Заповіді увійшли в мій розум. Я був упевнений, що виконую Закон, але тепер усвідомлюю, що грішив щодня. Як сказав апостол Павло: „Я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив” (До римлян 7:9). Я повинен визнати, що я грішник, хоча й вірую в Ісуса.
Ваші власні гріхи – ось що заважає вам жити так, як велить Слово Боже. Ваші гріхи записані у вашому серці. Оскільки Бог записує там ваші гріхи, то завжди, коли ви схиляєте голову в молитві, всі ваші гріхи вилазять назовні. „Сюрприз! Я – гріх, зроблений тобою!”
„Але ж я спокутував тебе два роки тому. Чому ти знову раптом з’явився? Чому ти не зник?”
„Ну чому ж ти такий непривітний! Я записаний у твоєму серці. Не важливо, що ти думаєш, ти все одно грішник”.
„О, ні, ні!”
Отже, грішник знову кається за гріх, зроблений два роки тому. „Прошу Тебе, Господи, пробач мені. Я все ще мучуся через гріхи, вчинені раніше. Я покаявся з моїх гріхів, але вони все ще зі мною. Прошу Тебе, пробач мені те, що я згрішив”.
Але чи ці гріхи змиваються через покаяння? Вони ніколи не будуть стерті без Євангелія Води та Духа, тому що гріхи людей записані в їх серцях. Тільки через Євангеліє Води та Духа можна досягти правдивої спокути. Ми можемо бути врятовані тільки з допомогою віри в правдиве Євангеліє Ісуса.
 
 
Я БУДУ ТВОЇМ СПАСИТЕЛЕМ
 
Що вимагає від нас Нова Обітниця?
Щирої віри і проповідування по всьому світу.

Наш Господь, що на Небі, уклав з нами Новий Завіт. „Я стану вашим Спасителем. Я зроблю вас цілком вільними від гріхів цього світу через Воду і Кров. Я благословлю всіх, що вірують у Мене”.
Чи вірите ви в цей новий Договір з Богом? Ми можемо врятуватися від усіх наших гріхів і народитися знову, якщо віримо в істину Його Завіту і спасіння через Воду і Кров.
Ми не довіряємо лікарю, якщо він ставить нам неправильний діагноз. Спочатку лікар ставить пацієнту правильний діагноз, а потім виписує ліки. Існують різні лікувальні препарати, але лікар повинен точно знати, які з них застосувати. Якщо лікар вірно встановить діагноз, то залишиться тільки вибрати лікувальні засоби для його зцілення. Але при невірно встановленому діагнозі всі ліки, якими б якісними вони не були, можуть тільки погіршити стан пацієнта.
Тому якщо ви вірите в Ісуса, то оцініть стан вашої душі, беручи слово Боже за критерій оцінки. Якщо ви проведете тестування вашої душі Божим словом, то зможете дізнатися, яким є її стан. Лікар людських душ може зцілити усіх Своїх пацієнтів без винятку. Всі вони можуть стати народженими знову.
Якщо ви кажете: „Не знаю, чи я врятований”, – це означає, що ви ще не врятовані. Якщо пастор є правдивим учнем Ісуса, він повинен вирішити проблему гріхів своєї пастви. Після цього він може продовжувати працювати з ними, допомагаючи їм у питанні їхньої віри і вести їх до духовного розвитку. Він повинен уміти бачити правдивий стан душі своїх послідовників.
Ісус прийшов на землю, щоб забрати всі наші гріхи. Він прийшов і був охрещений та вмер на Хресті. Чи залишив він ваші гріхи, коли всім іншим приніс спасіння? Слово про Воду і Духа начисто змиває гріхи усіх віруючих.
Євангеліє схоже на динаміт. Він висаджує в повітря все: від високих будинків до гір. Справа відкуплення, що її звершив Ісус, має величезну силу. Він стер гріхи всіх тих, що вірять у Нього та в Його Євангеліє Води та Духа. Тож давайте тепер розглянемо Євангеліє Води та Духа та слова Біблії про нього.
 
 
ЄВАНГЕЛІЄ ПОКЛАДЕННЯ РУК У СТАРОМУ ЗАВІТІ
 
Що було метою покладення рук у Старому Завіті?
Перенесення гріхів на жертву за гріх.

Прочитаймо істину Євангелія спокути в книзі Левит 1:3-4: „Якщо жертва його цілопалення з худоби великої, то нехай принесе його, самця безвадного; нехай приведе його до скинії заповіту, щоб він був уподобаний перед лицем Господнім. І покладе він руку свою на голову цілопалення, і буде йому дано вподобання на очищення від гріхів його”.
Цей уривок каже нам, що жертва цілопалення була принесена Господу біля скинії заповіту через покладення рук на голову жертви – живої тварини без жодних вад.
В часи Старого Завіту грішник покладав свої руки на жертву для спокути своїх щоденних гріхів. Він убивав жертву за гріх перед Господом, а священик брав трохи крові та й помазував нею роги жертовника. Він виливав частину крові, що залишилася, біля підніжжя жертовника і грішник одержував прощення за щоденний гріх.
В книзі Левит 16:6-10 написано про спокутування гріхів, вчинених протягом року: „І принесе Аарон теля жертви за гріх, що належить йому, та й очистить себе та свій дім. І візьме він обох тих козлів, та й поставить їх перед Господнім лицем при вході скинії заповіту. І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля. І принесе Аарон козла, що на нього вийшов жеребок для Господа, і вчинить його жертвою за гріх. А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню”. Біблія каже нам, що „козел відпущення” означає „видалення”. Таким чином, гріхи за рік змивалися на десятий день сьомого місяця.
У книзі Левит 16:29-30 написано: „І це стане для вас на вічну постанову, сьомого місяця, десятого дня місяця будете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимете ви, ані тубілець, ані приходько, що мешкає серед вас, бо того дня буде окуп ваш на очищення ваше, зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом”.
Це був день, коли ізраїльтяни змивали з себе гріхи за весь рік. Як це відбувалося? Спершу первосвященик Аарон підходив до жертви. Хто був уособленням народу Ізраїля? Аарон. Бог призначив Аарона і його нащадків первосвящениками, щоб служити біля скинії.
Аарон приносив тельця в жертву за себе і свій дім. Він заколював жертву і сім разів скроплював кров’ю ковчег та землю біля нього. У першу чергу він повинен був принести жертву за себе і свій дім.
Спокута – це перенесення гріхів людини на жертву за гріхи і смерть жертви замість грішника. Умерти повинен був грішник, але він спокутував свої гріхи, переклавши їх на жертву і замінивши свою смерть її смертю.
Після того, як його гріхи і гріхи його дому були покриті, він приносив у жертву одного козла перед Богом, а іншого відпускав у пустелю, як „козла відпущення”, на очах усього народу Ізраїля.
Одного козла приносили як жертву за гріх. Аарон покладав свої руки на голову жертви і виконував обряд покаяння: „О, Боже, Ізраїль, народ Твій, порушив всі десять заповідей і 613 постанов Твого Закону. Ізраїльтяни стали грішниками. Тепер я покладаю руки на цього козла, щоб перекласти на нього всі гріхи, зроблені нами за рік”.
Він убивав козла і з його кров’ю входив до скинії, у Святая Святих. Після цього він сім разів кропив кров’ю ковчег завіту і місце перед ним.
Усередині Святая Святих знаходився ковчег Завіту, у якому лежали скрижалі Завіту, золотий глечик з манною і розквітлий жезл Аарона.
Жезл Аарона символізує Воскресіння, дві скрижалі завіту – Божу Справедливість, а золотий глечик з манною – Його слово Життя. 
Ковчег Завіту покритий кришкою. Священик сім разів окроплював його кров’ю. До країв одягу первосвященика були прикріплені золоті дзвіночки, які дзвеніли, коли він кропив ковчег кров’ю.
У книзі Левит 16:14-15, написано: „І візьме він крови бичка, та й покропить пальцем своїм на переді віка на схід, а перед віком покропить з крови сім раз своїм пальцем. І заріже козла жертви за гріх, що належить народові, і внесе його кров за завісу, та й зробить із кров’ю його, як зробив був із кров’ю теляти, і покропить її на віко та перед віком”.
Дзвіночки дзвеніли щоразу, коли священик кропив кров’ю жертовного козла, і всі ізраїльтяни, що були назовні, чули цей звук. Оскільки спокутування їх гріхів відбувалося через первосвященика, то звук дзвіночків означав, що гріхи вже були прощені. Це був звук благословення для всього Ізраїльського народу.
Коли дзвіночки дзвеніли сім разів, люди казали: „Я відчуваю таке полегшення. Я був обтяжений гріхами всього року, а тепер я відчуваю себе вільним”. Вони поверталися до своїх справ, відчуваючи себе вільними від провини. Звук дзвіночків можна порівняти з благою звісткою народження знову від Води та Духа.
Коли ми чуємо Євангеліє спокути Води та Духа, віримо в нього всім серцем і визнаємо його своїми вустами, – тоді ми приймаємо в своє життя Євангеліє Води та Духа. Коли дзвіночки дзвонили сім разів, то всі гріхи Ізраїльтян за минулий рік були очищені. Вони ставали чистими перед Богом.
Після приношення жертовного козла за ізраїльський народ первосвященик брав іншого козла і виводив його до народу, що стояв навколо скинії. На очах у народу Аарон покладав руки на голову козла.
У книзі Левит 16:21-22 є такі слова: „І покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і визнає над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їх провини через усі їх гріхи, і складе їх на голову козла, та й пошле через призначеного чоловіка на пустиню. І понесе той козел на собі всі їх гріхи до краю неврожайного, і пустить того козла в пустиню”.
Первосвященик Аарон покладав руки на голову козла відпущення і визнавав перед Богом всі гріхи ізраїльтян, вчинені ними за рік. „О, Боже, ізраїльтяни згрішили перед Тобою. Ми порушили десять заповідей і всі 613 статей Твого Закону. О, Боже, я переношу всі ці гріхи Ізраїльтян на голову цього козла”.
Як написано в книзі Єремії 17:1, гріхи записані в двох місцях. Одне – це Книга Діл, а інше – скрижалі нашого серця.
Коли люди отримували відкуплення гріхів, то провини стиралися з Книги Діл та зі скрижалей їх сердець. У День Спокути одного козла приносили в жертву за гріхи, записані в Книзі Суду, а іншого – за ті, котрі були викарбувані на скрижалях їх сердець.
 
Що Бог показав ізраїльтянам через систему жертвоприношень Старого Завіту?
Те, що Спаситель прийде та раз і назавжди змиє всі гріхи.

Покладанням рук на голову козла первосвященик показував народу, що всі їх гріхи, вчинені протягом року, переходили на тварину. Коли гріхи були покладені на голову козла, то спеціально призначена для цього особа вела його в пустелю.
Палестина – країна пустель. Жертовного козла, що забрав всі гріхи народу за рік, відводив спеціально призначений для цього чоловік в пустелю, де не було ні води, ні трави.
Люди подумки казали: „Я повинен був загинути, але цей козел гине за мої гріхи замість мене. Відплата за гріх – смерть, але замість мене вмирає цей жертовний козел. Спасибі тобі, козел. Твоя смерть означає моє життя”. Козел ішов далеко в пустелю, а ізраїльтяни знаходили прощення гріхів за минулий рік.
Коли гріх вашого серця переходить на жертву за гріх, то ви отримуєте очищення. Це так просто. Істина завжди проста, тільки б ми усвідомлювали її.
Козел зникав з поля зору. Чоловік, відпустивши його, повертався назад. Всі гріхи ізраїльтян за минулий рік зникали. Козел бродив по пустелі без води і трави, та врешті гинув з вантажем річних гріхів ізраїльського народу.
Відплата за гріх – смерть, і справедливість Божа була виконана. Бог прийняв як жертву козла, щоб Ізраїльтяни могли продовжувати жити. Всі злочини ізраїльтян за рік були начисто змиті.
Як щоденні і щорічні гріхи в часи Старого Завіту прощалися через жертву за гріх, подібно й Новий Божий Завіт був укладений для прощення наших гріхів раз і назавжди через Жертву. Новий Завіт полягав у приході на землю Месії і в спасінні нас від гріхів. Цей завіт був реалізований через Хрещення Ісуса.
 
 
НАРОДЖЕННЯ ЗНОВУ ВІД ВОДИ І ДУХА В НОВОМУ ЗАВІТІ
 
Чому Ісус був охрещений Іваном Хрестителем?
Щоб сповнити всю праведність, узявши на себе всі гріхи світу. Хрещення Ісуса в Новому Завіті було прообразом покладанню рук у Старому Завіті.

Давайте прочитаємо Матвія 3:13-15. „Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене? А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його”.
Ісус прийшов на Йордан і був охрещений Іваном Хрестителем, та в такий спосіб виконав усю правду. Він був охрещений Іваном. Іван був найбільшим серед народжених жінкою.
У Матвія 11:11-12 написано: „Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього! Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його” .
Іван Хреститель був обраний Богом як представник людства і посланий у світ за 6 місяців до Христа. Він був нащадком Аарона й останнім первосвящеником.
Коли Ісус прийшов до нього, Іван Хреститель сказав: „Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?”
„Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду”. Його метою було визволити людей від гріхів, щоб вони могли стати дітьми Божими. Ісус сказав Іванові: „Ми повинні дотримуватись Євангелія народження знову від Води та Духа. Тому охрести Мене тепер”.
Іван охрестив Ісуса. Ісусу належало охреститися і забрати всі гріхи світу. Оскільки Він був правдиво та належно охрещений, то ми є цілком врятовані від усіх наших гріхів. Ісус був охрещений, щоб всі наші гріхи могли перейти на Нього.
Ісус прийшов на землю і охрестився у віці 30 років. Це було Його перше служіння. Ісус довершив справедливість, знищив усі гріхи світу та в такий спосіб освятив усіх людей.
Прийшовши в цей світ, Ісус належним чином охрестився, щоб врятувати нас від усіх наших гріхів. „Бо так годиться”. Так звершилася вся правда.
Бог сказав: „І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!” (Матвія 3:17). Ісус Христос знав, що Він забере всі гріхи світу і помре, проливши Кров на Хресті, але Він підкорився волі Свого Батька, кажучи: „Та проте, не як Я хочу, а як Ти...” (Матвія 26:39). А воля Батька – змити всі гріхи людства і так зробити можливим спасіння людей.
Отже Ісус, слухняний Син, підкорився волі Свого Батька і був охрещений Іваном Хрестителем.
У Івана 1:29 є такі слова: „Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере” Ісус забрав на Себе всі гріхи і пролив Кров на Хресті на горі Голготі. „Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!”, – засвідчив Іван Хреститель.
Є ще гріх у ваших серцях, чи ні? Ви праведник, чи грішник? Істина полягає в тому, що Ісус забрав гріхи світу і був розп’ятий на Хресті за усіх нас.
 
Коли гріхи всіх грішників перейшли на Ісуса?
Ісус узяв наші гріхи, коли був охрещений Іваном Хрестителем в річці Йордан.

Після народження на цей світ всі ми грішимо, навіть у віці від 1 до 10 років. Ісус забрав також і ці гріхи. Ми грішимо й у віці від 11 до 20 років. Гріхи, що ми чинимо серцем і ділом, – Він узяв їх усіх.
Ми також грішимо у віці від 21 і 45 років. Він узяв всі ці гріхи також. Він узяв на Себе всі гріхи світу і був розп’ятий на Хресті. Ми грішимо з дня нашого народження до дня нашої смерті. Але Він забрав усі наші гріхи.
„Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!”. Всі гріхи – ще з часів першої людини, Адама, аж до останньої, незалежно від того, хто це – Він взяв на себе. Він не вибирав, які з гріхів Йому слід забрати.
Він не любить лише декого з нас. Він прийшов у тілі та взяв на Себе всі гріхи світу, а по тому був розп’ятий на Хресті. Він прийняв осуд за усіх нас і назавжди знищив гріхи цього світу.
Ніхто не був позбавлений Його спасіння. „Усі гріхи світу” означає всі наші гріхи. Ісус забрав їх усіх.
Своїм Хрещенням і Кров’ю Він змив всі гріхи світу. Він забрав їх через Своє Хрещення і прийняв суд на Хресті за наші гріхи. Перед тим як умерти на Хресті, Ісус промовив, „Здійснилось” (Івана 19:30), маючи на увазі, що справа порятунку людства завершилась.
Чому Ісус був розп’ятий на Хресті? Життя тіла – в крові, і тому кров приносить спокуту (Левит 17:11). Навіщо Ісус охрестився? Щоб узяти на Себе всі гріхи світу.
„Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну!” (Івана 19:28). Ісус помер, знаючи, що Божа обітниця Старого Завіту була виконана Його Хрещенням в річці Йордан і смертю на Хресті.
Ісус знав, що спокута була виконана через Нього, та сказав: „Здійснилось”. Він умер на Хресті. Він освятив нас, воскрес із мертвих на третій день і вознісся на Небо, де зараз сидить праворуч Бога. 
Прощення всіх гріхів з допомогою Хрещення Ісуса і Його смерті на Хресті – це благословенне Євангеліє народження знову від Води та Духа. Вірте в нього й одержите прощення усіх ваших гріхів.
Ми не зможемо загладити гріхи щоденними молитвами покаяння. Спокута була дарована раз і назавжди тільки через Хрещення Ісуса і Його смерть на Хресті. „А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи” (До євреїв 10:18).
Тепер нам залишається тільки вірувати в спокуту через Хрещення Ісуса і Його розп’яття. Вірте і будете врятовані.
У посланні до римлян 5:1-2 написано: „Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої”.
Немає іншого способу отримати виправдання. Цього можна досягти тільки через віру в благословенне Євангеліє народження знову від Води та Духа.
 
 
ПРИЗНАЧЕННЯ БОЖОГО ЗАКОНУ
 
Чи можемо ми досягти святості через Закон?
Ні, не можемо. Закон може дати нам тільки усвідомлення наших гріхів.

У листі до євреїв 10:9 написано: „Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити”. Ми не можемо досягти святості з допомогою Закону. Він лише робить нас грішниками. Бог не наказує нам підкорятися Закону.
У листі до римлян 3:20 є такі слова: „Законом бо гріх пізнається”. Бог дав ізраїльтянам Закон через Мойсея 430 років після того, як Авраам одержав Завіт. Він дав їм Закон, щоб вони могли зрозуміти, що таке гріх проти Бога. За відсутності Закону Божого людство не знало, що таке гріх. Бог дав нам Свій Закон, щоб ми змогли усвідомити, що таке гріх.
Тому єдине призначення Закону – дати нам зрозуміти, що всі ми є грішниками перед Богом. Пізнавши це, ми можемо навернутися до Ісуса, віруючи в благословенне Євангеліє народження знову від Води та Духа. В цьому полягає мета Закону, даного нам Богом.
 
 
ГОСПОДЬ ПРИЙШОВ, ЩОБ ВИКОНАТИ ВОЛЮ БОЖУ
 
Що ми повинні робити для нашого спасіння?
Ми повинні вірити в спасіння через Ісуса.

„Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити” (До євреїв 10:9). Бог врятував нас не з допомогою Закону, але через Своє відкуплення, тому що ми не можемо одержати освячення з допомогою Закону. Бог врятував нас Своєю Любов’ю і Справедливістю.
„У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз. І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів”. (До євреїв 10:10-12).
Він сидить праворуч Бога, тому що Його справа спокути була довершена. Він більше не повинен ні хреститися, ні бути розп’ятий для нашого спасіння.
Тому тепер, коли всі гріхи світу цілком змиті, Йому залишається тільки забезпечити вічне життя тим, що увірували в Нього. Він запам’ятовує Своїм Духом тих, що увірували в порятунок через Воду і Духа.
Ісус прийшов у це світ, забрав всі гріхи світу і вмер на Хресті, та в такий спосіб цілком завершив справу спасіння. Тепер справа Господня завершена і Він сидить праворуч Бога.
Ми повинні вірити, що Господь Ісус назавжди врятував нас від гріхів. Він зробив нас навіки досконалими через Своє Хрещення і Кров.
 
 
ТІ, ЩО СТАЮТЬ БОЖИМИ ВОРОГАМИ
 
Хто вороги Божі?
Ті, що вірять в Ісуса, але мають гріх у серці.

У листі до євреїв 10:12-13 Господь каже: „А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів, далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг. Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується”. Він сказав, що не буде чекати останнього Суду, щоб вирішити долю Своїх ворогів.
Його вороги все ще кажуть: „Боже, прошу Тебе, пробач мені мої гріхи”. Сатана і його послідовники не вірять у Євангеліє Води та Духа і продовжують просити Його про прощення.
Наш Господь не буде судити їх зараз. Але в день Другого Пришестя Ісуса вони будуть суджені і навіки вкинуті в пекло. Бог терпить їм до того дня в надії, що вони покаються і стануть праведниками через відкуплення.
Наш Господь Ісус забрав всі наші гріхи і вмер за нас, тих, що вірують у Нього. Ісус знову, вже вдруге, прийде щоб забрати всіх тих, що вірують в Нього. „О, прошу Тебе, прийди до нас, Господи”. Він вдруге прийде, щоб забрати безгрішних для вічного перебування разом з Ним в Царстві Небесному.
Ті, що наполягають, що вони грішники, не знайдуть місця на Небі, коли Господь повернеться. В Останній День вони будуть суджені і вкинуті у пекельний вогонь. Це покарання очікує тих, що відмовляються вірити в Євангеліє Води та Духа.
Наш Господь Ісус вважає тих, що вірують у неправду, Своїми ворогами. Ось чому ми повинні боротися проти цієї неправди. Ось чому ми повинні вірити в благословенне Євангеліє народження знову від Води та Духа.
 
 
МИ ПОВИННІ ВІРИТИ В ЄВАНГЕЛІЄ ВОДИ І ДУХА
 
Чи повинні ми покутувати за наші гріхи, якщо за них вже заплатив Ісус?
Ні. Не повинні.

У листі до євреїв 10:15-16 написано: „Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони мої Я дам в їх серця, і в їх думках напишу їх”.
Після того, як Ісус очистив нас від гріхів, Він сказав: „Оце заповіт, що його встановляю Я з ними”. Що це за Заповіт? „Закони мої Я дам в їх серця, і в їх думках напишу їх”. Раніше ми намагалися жити за Його Законом, але не могли бути дійсно врятованими з допомогою Закону.
Пізніше ми довідалися, що Ісус уже врятував тих, що серцем вірять у благословенне Євангеліє народження знову від Води та Духа. Кожен, хто вірить у Хрещення і Кров Ісуса – вже врятований.
Ісус – Господь спасіння. „І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.” (Дії 4:12). Ісус прийшов на землю як наш Спаситель. Ісус врятував нас і записав на скрижалях наших сердець, що Він врятував нас Своїм Законом любові і порятунку, бо ми не можемо врятуватися своїми вчинками.
„А їх гріхів та несправедливостей їх Я більш не згадаю! А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи” (До євреїв 10:17-18).
Він більше не пам’ятає наших беззаконь. Він забрав усі наші гріхи, і зараз ми, що віруємо, вільні від гріхів. Наші борги були цілком сплачені і не потребують додаткової оплати. Люди врятовані вірою в справу Ісуса, що спас нас Його Хрещенням і Кров’ю на Хресті.
Тепер ми повинні тільки вірувати у Воду і Кров Ісуса. „І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!” (Івана 8:32). Вірте в спасіння через Ісуса. Одержати спокуту легше, ніж вдихнути повітря. Ми повинні тільки вірити у правдиву історію нашого спасіння. Спасіння – це просто віра в Слово Боже.
Вірте в те, що Ісус – наш Спаситель (у Хрещення Ісуса і Його смерть на Хресті), та в те, що ви врятовані. Відкиньте ваші власні судження і просто вірте в порятунок через Ісуса Христа. Я молюся за вас, щоб ви дійсно увірували в Ісуса і були готові увійти у вічне життя разом із Ним.