Проповіді

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 1-1] Передмова до Розділу 1 Листа до Римлян

Лист апостола Павла до римлян можна розглядати як справжній скарб Біблії. У ньому мова йде в основному про те, як віднайти Божу праведність, віруючи в Євангеліє води та Духа. Порівнюючи Лист до римлян із Листом апостола Якова, можна почути таку думку, що перший є «правдивим скарбом», у той час як другий «не заслуговує довір’я». Однак, і Лист до римлян, і Лист апостола Якова є словом Божим. Єдина відмінність полягає в наступному: Лист до римлян дорогоцінний тим, що дає нам загальне уявлення про Біблію в цілому, у той час як Лист Якова дає праведникам настанови жити згідно з Божою волею.
 
 
Ким був апостол Павло?
 
Спершу прочитаймо Лист до римлян 1:1–7. «Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої, яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях, про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового, і об’явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого, що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім’я Його між усіма народами, між якими й ви, покликані Ісуса Христа, усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!»
Ці рядки можна розглядати як привітання Павла християнам Риму. Павло вітає їх як раб Ісуса Христа, що розшукав Божу праведність. 
Перший вірш дає відповідь на запитання «Хто такий Павло?». Він був юдеєм, який зустрівся з воскреслим Господом на дорозі до Дамаску і був вибраний знаряддям Господнім (Діяння 9:15) для проповідування Євангелія язичникам. 
 
 
Апостол Павло проповідував правдиве Євангеліє, ґрунтуючись на знанні про систему жертвоприношень і пророцтв Старого Завіту
 
У другому вірші розповідається про те, що апостол Павло проповідував Євангеліє, засноване на словах Старого Завіту. Він визначив «Євангеліє Боже» як те, «яке Бог колись обіцяв через Своїх пророків у святому писанні». З цих рядків видно, що апостол Павло проповідував Євангеліє води та Духа, ґрунтуючись на системі жертвоприношень Старого Завіту. Крім того, другий вірш говорить нам про те, що саме Павло був вибраний як благовіст Божий. 
«Яке Бог колись обіцяв через пророків Своїх у святому писанні». Мається на увазі обіцянка Бога послати на цей світ Ісуса Христа, про що говорилося в пророцтвах Старого Завіту. Усі пророки Старого Завіту, включаючи Мойсея, Ісаю, Єзекіїла, Єремію і Данила, свідчили про те, що Ісус Христос прийде на світ і помре на Хресті після того, як візьме на Себе всі гріхи світу. 
Яке ж Євангеліє проповідував апостол Павло? Він проповідував Євангеліє води та Духа, яке розповідає нам про Сина Божого Ісуса Христа.
Дехто каже, що Старий Завіт вже не актуальний, і для підтвердження своїх слів вони наводять слова Євангелія від Матвія 11:13. Деякі ж проповідники взагалі не надають значення Старому Завіту.
Проте, саме в Старому Завіті Бог дав нам обітницю, яку втілив у життя через Ісуса Христа в Новому Завіті. Таким чином, у світі віри Новий Завіт не може існувати без Старого Завіту, а слова Старого Завіту не можуть здійснитися без слів Нового Завіту.
 
Апостол Павло був вибраний для проповідування Господнього Євангелія. Виникає запитання: «Яке Євангеліє проповідував Павло?» Він проповідував те, що Ісус Христос прийшов у цей світ і спас нас від усіх наших гріхів Євангелієм води та Духа, що ґрунтувалося на словах Старого Завіту. Отже, кожного разу, проповідуючи Євангеліє води та Духа, ми повинні опиратися на систему жертвоприношень і пророцтв, викладених у Старому Завіті. Тільки тоді люди увірують в істину Євангелія води та Духа та в те, що Новий Завіт є виконанням обітниці, даної в Старому Завіті. 
 
Із самого початку Нового Завіту особливе значення надається хрещенню Ісуса від Івана Хрестителя і Його крові на Хресті. Суттю Старого Завіту була система жертвоприношень, що стала способом відпущення гріхів для грішників. Щоб змити із себе гріхи, людина повинна була покласти руки на голову жертовної тварини, а потім заколоти її, щоб отримати прощення гріхів.
Якщо покладання рук і кров жертовних тварин служили для відпущення гріхів у Старому Завіті, то що ж слугує для відпущення гріхів у Новому Завіті? Це хрещення і кров Ісуса. Крім того, первосвященик Старого Завіту (Книга Левит 16:21) є прообразом Івана Хрестителя в Новому Завіті. 
Третій і четвертий вірші Листа до римлян відповідають на запитання «Ким був Ісус Христос?» Вірші пояснюють Його походження. Фізично Ісус Христос народився від насіння Давида і Святого Духа, та був визнаний Сином Божим у Його силі через воскресіння з мертвих. Він став Спасителем, дарував воду і кров тим, хто увірували в Нього. Для тих, які увірували, Ісус Христос став Богом спасіння, Царем царів і вічним Первосвящеником Царства Небесного.
 
Деякі християнські теологи відкидають божественність Ісуса. Вони кажуть: «Він був просто видатною людиною, неординарною особистістю». Більше того, відповідно до нової теології, поняття спасіння існує у всіх релігіях. І, відповідно до принципів цієї теології, у деяких біблійних школах навчають тому, що необхідно визнати екзорцизм, буддизм, католицизм та всі інші світові релігії. Ця, так звана, ліберальна чи нова теологія стверджує, що до всіх течій і напрямків усіх релігій необхідно ставитися шанобливо та, що всі люди повинні об’єднатися і стати «єдиним цілим». 
Однак у Біблії сказано, що спочатку Бог створив небо і землю. Хто ж цей Бог? Це Ісус Христос. Ім’я «Христос» означає «помазаний олією». У Старому Завіті первосвященик помазував олією голови царів і пророків. Ісус же має ім’я Цар царів. Людина, що не визнає Ісуса Богом, не є віруючою у Бога.
У наші дні віра безлічі людей в усьому світі звертається до екуменічного руху, що ґрунтується на релігійному плюралізмі. Ці люди проводять служіння, у яких змішані елементи різних релігій і вірувань, починаючи з язичества і закінчуючи буддизмом та конфуціанством. Сьогодні служіння може відбуватися за буддистськими канонами, а завтра – за християнськими. Так, у їжі, наприклад, змішання різних продуктів може дати в підсумку чудову страву. Однак, що стосується віри, то тут чистота – найважливіше за все. 
Третій і четвертий вірші першого розділу листа до римлян дають нам відповідь на запитання «Хто такий Ісус?». Він Той, хто завдяки воскресінню з мертвих був визнаний Сином Божим. Христос став для нас Господом і Спасителем.
У 5–ому і 6–ому віршах першого розділу говориться про те, як завдяки Господові Павло став апостолом. Він розпочав проповідувати Євангеліє язичникам, щоб вони змогли одержати спасіння, віруючи в Ісуса Христа. 
 
 
Яку владу мав апостол Павло?
 
Як написано у 7–ому вірші, апостол Павло мав владу ім’ям Господа благословляти віруючих в Ісуса. Влада апостола полягає в духовній здатності благословляти людей ім’ям Ісуса Христа. 
Таким чином, Павло міг сказати: «Благодать вам і світ від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа». Хотілося б зупинитися і поміркувати над змістом цього благословення. Зважаючи на все, апостол Павло мав владу благословляти людей і, закінчуючи недільне богослужіння, ми повинні завершувати його словами благословення. «Бог хоче дарувати це благословення всім праведникам». Справжні слова благословення наступні: «І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм: Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!» (Книга Числа 6:22–26). 
Аарону і його синам було сказано: «Так благословляйте Ізраїлевих синів». Коли вони благословляли синів Ізраїлевих, Господь істинно благословляв їх згідно з Писанням. Якщо ми звернемося до всіх послань апостола Павла, то побачимо, що вони завжди закінчуються словами «Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами». Це свідчить про те, що не сам Павло благословляє нас, але Бог робить це. Тому Павло закінчує усі свої листи словами благословення. 
 
Павло був наділений владою благословляти народ Божий. Не всі християнські священики мають таку владу. Вона дарована тільки слугам Божим. Коли слуги Божі благословляють людей, говорячи при цьому, що вони істинно бажають благословити їх, тоді Бог по-справжньому дарує цим людям Свою благодать у повній відповідності з благословенням. 
Бог наділяє божественною владою уділяти благословення не тільки Своїх слуг, але й усіх народжених знову праведників. Бог говорить: «Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!» (Євангеліє від Івана 20:23). Подібну владу Він дарує всім праведникам. Отже, ні в якому разі не можна виступати проти праведників, тому що це значить противитися Богу. Бог наділив як апостолів, так і слуг Своїх та праведників владою благословляти і проклинати. 
 
 
Апостол Павло бажає наділити праведників духовним даром
 
«Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові. Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас, і в молитвах своїх завжди молюся, щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас. Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас, цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю» (Лист до римлян 1:8–12).
 
За що, насамперед, апостол Павло дякує Богу? Він дякує Богу за всіх християн у Римі, тому що вони увірували в Ісуса і через них Євангеліє поширюється по усьому світі. 
 
Під час читання 9–ого і 10–ого віршів може виникнути запитання: «Чому апостол Павло хоче відвідати Рим під час своєї подорожі?» Справа в тому, що проповідувати Євангелія води та Духа в той час в Римі означало проповідувати по всьому світу. Подібно до того, яку позицію в світі у наші дні займає Америка, така у той час була й роль Риму, що був центром цивілізації. Стародавня приказка говорить: «Усі дороги ведуть в Рим».
Ми виголошуємо дуже багато проповідей в Америці. Проповідуючи Євангеліє в Америці, ми тим самим спонукаємо багатьох місіонерів йти проповідувати чудесне Євангеліє у всьому світі. Ось чому Павло хотів потрапити до Риму.
 
 
Духовний дар, про який говорить апостол Павло
 
«Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас...» (Лист до римлян 1:11).
Що має на увазі апостол Павло, говорячи про якийсь духовний дар, за допомогою якого люди можуть утвердитися? Духовний дар, про який каже апостол Павло, - це розповсюджуване нами Євангеліє води та Духа. У 12–ому вірші говориться: «Цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю». Говорячи про те, що людям буде дано духовний дар, що дозволить їм утвердитися, тобто утішитися спільною, Павла і людей, вірою, апостол Павло тим самим хотів дати людям мир та спокій, благословити їх і мати можливість спілкуватися з ними у спільній вірі. 
 
Слова апостола Павла про спільну розраду через віру говорять про те, що він жагуче бажав проповідувати для римської церкви Євангеліє води та Духа. Зараз парафіяни нашої церкви розуміють і твердо вірять у Євангеліє води та Духа, але не виключено, що деякі з них є християнами лише формально, і з часом перестають вірити у правдиве Євангеліє. Церква в Римі також могла мати потребу у відродженні Євангелія.
Апостол Павло говорить про те, що він міг би утішитися разом з людьми через віру в Євангеліє. Справді, завдяки вірі в Євангеліє води та Духа наші серця наповнюються спокоєм і ми почуваємо себе затишно перед обличчям Господа. Ми не змогли б перебувати у мирі та спокої без Євангелія води та Духа.
«Щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас». Цим духовним даром є Євангеліє води та Духа. Людина тільки тоді зможе стати дитям Божим і одержати благословення, коли увірує в Євангеліє води та Духа.
Яка користь від того, що людина веде порядний і благочестивий спосіб життя, кинувши пити, курити, не роблячи непорядних учинків, якщо при цьому вона не знає про Євангеліє води та Духа, хоча й вірить в Ісуса Христа? Учинки такої людини не мають нічого спільного з Божою праведністю. Божа праведність значно перевершує праведність людську. Залучити людей до церкви неважко, але при цьому новим парафіянам потрібно проповідувати Євангеліє води та Духа, щоб їм були прощені всі гріхи і щоб вони могли стати дітьми Божими, будучи одягненими у духовне благословення Царства Небесного. 
 
Апостол Павло хотів, щоб праведники Риму утішилися його власною вірою. Тому він сказав: «Цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю». Тому, Павло повинен був проповідувати правдиве Євангеліє всім парафіянам церкви для того, щоб усі парафіяни мали віру і могли утвердитися його власною вірою в Євангеліє води та Духа. Він повинен був донести до віруючих Римської церкви правдиве Євангеліє води та Духа.
Саме цим і відрізняється апостол Павло від інших проповідників сьогоднішнього світу. У листі до римської церкви апостол Павло говорить про те, що він бажає передати людям духовний дар для їх утвердження, тобто спільної, його і людей, розради через віру. Ось чому всі проповідники наших днів повинні учитися в апостола Павла. 
Апостол Павло проповідував Євангеліє, що дозволяє людині відрізняти правдивих братів від інших, котрі тільки прикидаються. 
У наші дні церква протягом шести місяців проповідує новим парафіянам основи християнської доктрини, а потім вони проходять обряд хрещення. Так, це справді так. Люди одержують хрещення незалежно від того, чи знають вони про те, що Ісус сповнив Євангеліє води і Духа, чи ні. Іншими словами, навіть відвідуючи церкву, люди не можуть стати дітьми Божими, сповненими Божої праведності. Єдине, що вимагають у наші дні священики від своїх парафіян - знати напам’ять десять заповідей і символ апостольської віри. Після того, як іспит на знання десяти заповідей і символу апостольської віри зданий успішно, парафіянам ставлять наступні запитання: «Чи збираєтеся Ви кинути пити, курити? Чи будете Ви щомісяця вносити пожертвування до церковної каси? Чи будете Ви вести доброчесний спосіб життя?» і так далі.
 
Причина, чому в Європі, Азії і в усьому світі церкви віддаляються від правди Божої, полягає в тому, що церква в наші дні прагне до людської праведності. Зараз, навіть у Кореї, у так-званому Єрусалимі Азії, кількість християн неухильно зменшується. Прийшли часи, коли ніхто не бажає відвідувати церкву. Люди приходять до церкви, тільки коли там відбувається щось незвичайне, як, наприклад, конкурс богослужінь чи концерт поп–музики. Коли ж люди приходять до церкви, вони чують стандартні проповіді, схожі на умовляння: «Не куріть, ведіть доброчесне життя, дотримуйтесь церковних свят і багато працюйте на добровільній основі». Ці проповіді не мають нічого спільного з Божою праведністю. 
Людина надто швидко здійснює нечестиві вчинки, і надто слабка, щоб перестати грішити. Тому в своєму житті вона повинна покладатися на Бога. Коли людина входить у храм Божий, ми повинні проповідувати їй про Євангеліє води та Духа для того, щоб вона могла знайти Божу праведність. Ми повинні передати цій людині Божу правду про те, що ви і я стали безгрішними, незважаючи на нашу недосконалість. 
Пам’ятайте про це. Людина тільки тоді зможе жити відповідно до Божої волі, коли вона стане безгрішною, віруючи в Божу правду. Людина тільки тоді зможе проповідувати Євангеліє, коли вона вирішить проблему своїх власних гріхів. Ми не повинні проповідувати Євангеліє води та Духа іншим людям доти, поки не розберемося зі своїми власними гріхами. Людина ніколи не зможе проповідувати правдиве Євангеліє іншим людям, якщо вона не вирішила проблему власних гріхів.
 
Написано, що апостол Павло дійсно передав людям духовний дар. Дар, про який говорив апостол Павло, - це аж ніяк не здатність говорити мовами чи зціляти людей, про що часто говорять нинішні християни з руху п’ятидесятників. Справді, сьогодні багато християн вважають духовним даром здатність говорити мовами, мати видіння, пророкувати майбутнє чи, наприклад, зціляти від хвороб. 
Однак все це не є духовним даром, посланим з Неба. Мати видіння під час молитви – це зовсім не духовний дар. Дико волаюча людина чи та, що божеволіє, тому що не спить через дивні звуки, що їй чуються ночами – усе це не є духовним даром. Якщо людина заявляє, що вона здатна говорити мовами і з криком «ла–ла–ла–ла» падає без свідомості на підлогу, то це не є ознакою наповнення Святим Духом. Це більше схоже на потопаючих у своєму божевіллі пацієнтів у будинках для божевільних. Є так-звані «харизматичні відродженці», які стверджують, що вони можуть навчити християн говорити іншими мовами, чи наповнитися Святим Духом. Але те, що вони роблять ¬- зовсім не правильно, а їх віра цілком невірна. 
Коли ми звершуємо богоугодні діла і слідуємо волі Божій, то жива вода Святого Духа струменіє з наших сердець. Жива вода Святого Духа переповнює наші серця, коли ми обходимося не по плоті, але за духом. 
Християни повинні одержати духовний дар прощення гріхів, віруючи в Євангеліє води та Духа. Дехто каже, що безліч християн потрапляють в пекло безпосередньо через церкву. Це говорить про те, що сучасні церкви заохочують людську праведність замість того, щоб говорити про правду Божу. 
Брати, якщо людина, відвідуючи церкву, нагромадила у собі людську праведність, це зовсім не означає, що вона зможе одержати духовний дар за свої вчинки. Ми повинні прийняти в наші серця Божу правду, віруючи в Євангеліє води та Духа і в такий спосіб одержати духовний дар.
 
Прочитаймо вірші з 13–го по 17–ий.
«Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів. А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник. Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію. Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові. Правда бо Божа з’являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою». 
Апостол Павло хотів піти до Риму. Однак, він не міг цього зробити, тому що йому перешкоджали в цьому. З цієї причини він повинен був молитися, щоб йому відкрилися ворота його місіонерської діяльності. Так і ми повинні підносити подібні молитви, проповідуючи в усьому світі Євангеліє за допомогою наших книг. Тільки коли ми підносимо молитви Богу, Його серце чує їх і Він відкриває нам ворота та вказує шлях, по якому ми підемо, проповідуючи в усьому світі Євангеліє води та Духа. 
 
 
Апостол Павло – боржник усіх людей
 
Кому апостол Павло сказав, що він боржник, і який борг він мав на увазі в 14–ому і 15–ому віршах? Він сказав, що він боржник як перед еллінами, так і перед варварами, і зобов’язаний їм проповідуванням Євангелія води та Духа. Потім він додав, що завинив також перед мудрецями і невігласами. І з метою спокути свого боргу він хотів проповідувати Євангеліє цим людям у Римі. 
Метою Листа апостола Павла римській церкві було проповідування правдивого Євангелія. Він вважав, що навіть у парафіян Римської церкви серця не сповнені твердою вірою в Євангеліє води та Духа, і що він повинен передати їм Євангеліє як духовний дар. Тому він проповідував Євангеліє навіть тим, котрі уже відвідували церкву, а також усім людям на землі. Павло сказав, що він – боржник як перед мудрецями, так і перед невігласами, як перед еллінами, так і перед варварами. 
Про який же борг йде мова? Апостол Павло говорить, що він повинен проповідувати Євангеліє води і Святого Духа всім людям на землі. Він мав намір цілком віддати людям весь борг. Подібно в даний час люди, що увірували в Євангеліє води та Духа, також повинні віддати свій борг. Їх борг полягає в поширенні Євангелія по всьому світу. Ось чому зараз ми повинні поширювати Євангеліє води та Духа в усьому світі.
Люди помилково думають, що спасіння полягає тільки в крові на Хресті. У той час як божественне Євангеліє, про яке свідчить Біблія, - це Євангеліє води та Духа, про яке свідчив апостол Павло, у шостій главі Листа Павло говорить, що він, охрестившись в Ісуса Христа, у смерть Його хрестився. Оскільки в Римській церкві християни були лише формальними, тобто такими, котрі вірили тільки в кров на Хресті, то Павло хотів відкрити їм таємницю хрещення Ісуса. Так і ми повинні проповідувати Євангеліє води та Духа тим, у кого не було можливості почути його, незважаючи на те, що вони вже протягом довгого часу відвідують церкву.
 
Коли у християн запитують про те, чи мають вони гріх у своєму серці, християни сприймають це запитання як малозначуще і таке, що принижує їх достоїнство. Однак це запитання насправді має велике значення і цінність. Якщо людям призначено піти до пекла за їх гріхи, то хто поставить їм це запитання і хто забезпечить їм порятунок? Поставити подібне запитання і дати на нього правильну відповідь може тільки та людина, що не має гріха у серці після того, як вона народилася знову завдяки Євангелію води та Духа. Тільки народжені знову праведники можуть допомогти грішникам народитися знову, сповіщаючи їм Євангеліє води і Святого Духа, про яке ті раніше ніколи не чули. 
 
Брати, навіть якщо людина вірить в Ісуса, але при цьому не народилася знову від води і Святого Духа, вона ніколи не зможе ввійти до Царства Небесного. Тож при зустрічі будьте вдячні тим людям, що дають можливість грішникам отримати відпущення гріхів, проповідуючи їм Євангеліє води та Духа. Подякувавши Богу, ви наповнитеся великою благодаттю.
 
 
Євангеліє, якого Павло не посоромився
 
Про яке Євангеліє говорив апостол Павло у 16-му вірші, стверджуючи, що він не посоромився його? Він говорив про Євангеліє води та Духа. Оскільки це Євангеліє є силою Божою, яка рятує кожного віруючого, то Павло називав його «своїм Євангелієм» (Лист до римлян 2:16, 16:25): і вважав, що його величчю слід пишатися замість того, щоб соромитися. Павло не соромився Євангелія води та Духа з тієї причини, що це Євангеліє робило людей зовсім безгрішними і знищувало ту перешкоду гріха, що відокремлювала людство від Бога. 
Хіба було б можливим звільнення від гріха, віруючи тільки в кров на хресті? Так, крові на Хресті досить для того, щоб змити гріхи, зроблені до даного моменту, але цього недостатньо, щоб змити майбутні гріхи. Люди, що вірують тільки в кров на Хресті, намагаються звільнятися від гріхів щодня, підносячи молитви покаяння. Вони твердять, що в їхніх серцях немає нічого, крім гріха, що вони невиправні грішники. Такі християни не можуть проповідувати Євангеліє іншим людям, тому що їх «блага звістка» уже не є «доброю звісткою» для них самих.
Євангеліє, по–грецьки означає «euaggelіon», тобто те, що може змести всі гріхи світу. Правдиве Євангеліє подібне до динаміту. Євангеліє води та Духа має здатність змести всі гріхи світу. Тільки правдиве Євангеліє володіє такою руйнівною силою, здатною знищити гріхи людей. І Павло, що увірував у Євангеліє води та Духа, не соромився Євангелія Божого. У наші ж дні здається, що навіть християни соромляться проповідувати Євангеліє. Однак ті, хто сповнені Божою праведністю, проповідуючи Євангеліє, виступають з достоїнством і славою. 
Апостол Павло не відчув ані найменшого сорому, проповідуючи Євангеліє. Адже Євангеліє, яке він проповідував, було Євангелієм води та Духа. Адже це чудесне Євангеліє було силою Божою, яка рятує кожного віруючого. 
Це могутнє Євангеліє, що дозволяє будь–кому, хто вірує в нього, домогтися відпущення гріхів незалежно від того, хто приніс віруючому цю благу звістку. Усі гріхи світу цілком знищуються, якщо людина, що слухає Євангеліє, сприймає його всім серцем. Євангеліє однієї лише крові на Хресті говорить про неповний порятунок. Воно говорить про те, що змиті лише минулі гріхи, і потрібно щодня молитися про прощення гріхів. Ось чому в людей, що вірять тільки в кров на Хресті, після таких проповідей залишається «присмак» гріха. 
Чи Ісус забрав тільки частину гріхів через недостатність Своєї сили? Як тільки Ісус пізнав сутність роду людського, Він не залишив за Собою жодного гріха. Хрещенням, кров’ю і Святим Духом Він переніс на себе всі гріхи світу. Я вірю, що це чудесне Євангеліє дає повне спасіння від гріха усім, котрі чують Євангеліє хрещення і крові Ісуса та вірить у нього.
 
Євангеліє має однакову силу для всіх людей, як для юдеїв, так і для еллінів. Євангеліє води та Духа забезпечує повне спасіння без винятку усім тим, котрі вірять в Ісуса, усім, котрі слухають його. З іншого боку, якщо хто–небудь проповідує євангеліє, відмінне від Євангелія води та Духа, він відчуває на собі всю силу Божого гніву. Павло сказав: «Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий!» (Лист до галатів 1:8). Апостол Павло чітко сказав, що серед усіх євангелій тільки Євангеліє води та Духа є правдивим.
Кожна людина, незалежно від того, юдей вона чи язичник, чи сповідує вона конфуціанство, буддизм, чи даосизм, чи поклоняється вона сонцю, чи чомусь іншому, вона має можливість почути Євангеліє води та Духа, і, почувши його, одержати шанс врятуватися від усіх гріхів. Отже, ми повинні говорити людям про те, що Ісус Христос є Бог, що Він створив Всесвіт, що Він прийшов у цей світ в образі людини щоб врятувати нас, що Він забрав усі наші гріхи Своїм хрещенням від Івана, та що він був покараний за наші гріхи, був розп’ятий і вмер на хресті. 
Апостол Павло не соромився Євангелія води та Духа. Соромитися потрібно тільки євангелія крові на Хресті, але ні в якому разі не можна соромитися Євангелія води та Духа. Навпаки, це чудесне і могутнє Євангеліє повне гордості і достоїнства. Кожен, хто вірить у це Євангеліє, знаходить Святого Духа і наповнюється Ним через віру в те, що він став дитям Божим. Я повторюю, що Євангеліє води та Духа ніколи не зможе бути ганебним Євангелієм, у той час як Євангеліє крові є ганебним євангелієм. 
 
Християни, чи вам не соромно, коли приходиться проповідувати євангеліє тільки крові на Хресті? Чи Вам не соромно, коли ви проповідуєте і вірите в євангеліє тільки крові, у якому немає хрещення Ісуса. А тому, що вам соромно проповідувати таке марне євангеліє, ви завжди будете волати до Господа і фанатично молитися різними мовами, виливаючи свої почуття, перш ніж ви вийдете на вулицю з криками: «Вірте в Ісуса! Вірте в Ісуса!» 
Так може робити людина, яку переповнюють почуття, але так ніколи не зробить людина розсудлива. Ось чому ті, хто вірять тільки в кров на Хресті, голосно кричать під час своїх проповідей на вулицях. Притуливши мегафон до рота, вони репетують: «Віруючим в Ісуса – Царство Небесне, невіруючим – пекло», у той час як віруючий у Євангеліє води та Духа пригощає чаєм свого співрозмовника і, відкривши свій томик Біблії, говорить про Євангеліє спокійним, сповненим достоїнства голосом.
 
 
Що говориться про Євангеліє Божої правди?
 
Що відкривається в Євангелії Христовому, як сказано у 17–ому вірші? У правдивому Євангелії Христовому цілком відкривається «правда Божа». Божа правда цілком відкривається в правдивому Євангелії. Далі говориться про те, що Божа правда відкривається в Євангелії із віри у віру, і праведний вірою жити буде. У Євангелії, що говорить тільки про кров на Хресті, немає Божої правди.
Браття, чи містить Божу правду віра, яка стверджує, що потрібно щодня замолювати зроблені за день гріхи, з огляду на те, що попередні гріхи вже прощені, і що людина повинна постійно зростати у святості, щоб згодом стати зовсім праведною? Це не та віра, у якій відкривається Божа правда. Те, що відкриває Божу праведність, повинно говорити про досконалі речі. Євангеліє води та Духа говорить про досконале Євангеліє від початку до кінця.
Ви, люди, постійно молитеся, просячи прощення за щоденні гріхи, а це те ж саме, що намагатися укрити свою наготу фіговими листками. Але ж ви робите це щодня, чи щотижня, чи кожен місяць. Людина, що безперестанку робить гріх тим, що промовляє щоденні молитви покаяння, подібна до Адама, що ховає свою наготу. Таке життя тих, котрі вірять у євангеліє тільки крові на Хресті. Немудрі ті, котрі, замість того, щоб зодягнутися в шкіряний одяг, дарований Богом, покривають свою наготу листками фігового дерева. 
Кров Ісуса на Хресті була результатом Його хрещення, самим тільки пролиттям крові на Хресті Ісус не зміг би відкупити наші гріхи. Він узяв на Себе всі наші гріхи під час хрещення, зійшов на Хрест, несучи на Собі всі гріхи світу і умер, спокутуючи всі гріхи людства. Тому Хрест став результатом Його хрещення. Пролиття крові на Хресті стало останнім діянням Ісуса, що завершило спокуту наших гріхів, яка почалася з Його хрещення. На Хресті Ісус витерпів усі прокляття гріха за Своє хрещення.
 
Тож як ми можемо здобути праведність Божу? Ми можемо сповнитися нею, знаючи про Євангеліє води та Духа і віруючи в нього. Ви можете запитати мене: «Чи увірували Ви в Євангеліє води та Духа?» Я негайно ж упевнено скажу: «Так». Таємниця знаходження Божої праведності полягає у вірі в Євангеліє води та Духа.
Євангеліє води та Духа є правдою, тому що в ньому розкривається Божа любов і Його правда. А також тому, що Євангеліє води та Духа містить прощення гріхів, яке Бог дарував людям, указує шлях, слідуючи яким ми стаємо дітьми Божими, благословляє вічним життям і дарує Святого Духа, а також фізичні й духовні благословення на землі.
Апостол Павло сказав, що Божа правда цілком відкривається в Євангелії води та Духа, яке він проповідував. Звеличувати людську праведність, не пізнавши при цьому праведності Божої, значить робити великий гріх перед обличчям Господа. Євангеліє, яке вірить тільки в кров на Хресті і не містить Божої праведності, є помилковим Євангелієм.
Божа праведність має пряме відношення до чудесного Євангелія води і Святого Духа, яке дароване нам Богом. Старий і Новий Завіт разом рятують нас від наших гріхів. Старий Завіт підготував ґрунт для Нового Завіту, а Новий Завіт виконав слова обіцянки, що містяться в Старому завіті. Бог врятував нас від гріхів світу, дарував нам правдиве Євангеліє, у якому цілком відкрилася Божа правда. Таким чином, Він врятував людство від усіх гріхів.
Зараз увесь світ повинен звернутися до Євангелія води та Духа. Тільки Євангеліє, яке рятує людей від гріхів, є справжнім Євангелієм води та Духа. Браття, увесь світ повинен повернутися до Євангелія води і крові. Люди повинні повернутися до Євангелія води та Духа, у якому відкривається Божа правда. 
Причина, чому вони повинні це зробити, полягає в тому, що Євангеліє води та Духа є єдиною істиною, що може врятувати нас від гріхів. Тільки Євангеліє, яке містить Божу праведність, може врятувати нас, зробити нас безгрішними і дітьми Божими. Крім того, Святий Дух, що перебуває в нас, захищає народ Божий, і цей Святий Дух молиться за нас, благословляє нас, завжди перебуває з нами і дарує нам життя вічне. 
Дуже боляче спостерігати за тим, що величезна кількість людей навіть не звертає уваги на це Євангеліє. Я сподіваюся, що кожна людина увірує в це Євангеліє води та Духа, маючи чітке уявлення про хрещення Ісуса. Хрещення, яке Ісус прийняв від Івана Хрестителя, зовсім не є ознакою Його смиренності. Він хрестився для того, щоб узяти на Себе всі гріхи світу. Іван, що був найбільшим з народжених жінкою, під час хрещення Ісуса поклав руки на Його голову. Це дійство проводить паралель між Новим і Старим Завітом, у якому первосвященик покладав руки на голову безвадної жертовної тварини (Книга Левіт 16:21). Смерть Ісуса на Хресті була результатом прийняття Ним на Себе гріхів, і це також є паралеллю зі Старим Завітом, де після покладання рук жертовну тварину убивали, проливаючи кров. 
Оскільки про Євангеліє води та Духа згадується як у Старому, так і в Новому Завітах, то людина, яка вірить у неповне Євангеліє, має неправильну віру. Найважливішим і щонайпершим діянням Ісуса в цьому світі було Його хрещення від Івана Хрестителя. Дуже неправильно думати, що Його хрещення було лише символом, і що хрещення Ісуса було ознакою Його смиренності. 
 
Що собою являє єретик? У Листі до Тита (3:10–11) сказано: «Людини єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся, знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив». Єретик є той, хто сам себе засуджує до кари, тобто сам себе засудив. Людина, яка сама себе засудила, це людина, яка приймає й усвідомлює свою гріховність. Таким чином, християнин, який говорить: «Я грішник» - є єретик. Як сказано: «Від єретика після першого і другого напоумлення, відвертайся». 
Оскільки такий християнин грішний і розбещений, то безгрішний праведник не повинен навіть наближатися до нього. Єретик сам себе засудив через те, що його віра й саме життя уже зіпсовані. Людина, яка робить непрощенний гріх перед Богом, є тим, хто не бажає бути безгрішним, віруючи в Євангеліє води та Духа, але навпаки, продовжує грішити, відкидаючи Його повне спасіння заявами про свою гріховність. Людина сама себе засудила, коли вона вважає себе грішником, незважаючи на свою віру в Ісуса. Така людина знаходиться на дорозі, що веде до пекла. 
Деякі християни прикріплюють на бампері, чи на заднім склі свого автомобіля наклейки з написом «Це моя провина». В очах людей це виглядає дуже мило і необразливо, але насправді це означає, що, оскільки усе є чиєюсь провиною, то й такі речі, як, наприклад, потрапити в пекло, сіяти чвари і викрикувати прокльони, також є особистою провиною кожного. «Це моя провина» – парадоксальне висловлювання, що виражає намір людини жити доброчесним життям. Людина, яка має такий напис на автомобілі і, отже, визнає свою провину, думає, що вона здатна жити праведним життям, кидає прямий виклик Богу, Який назвав людей «насінням гріха». Люди, що міркують подібним чином, в остаточному рахунку є прокляті.
Чи немає серед вас часом таких, котрі самі себе осуджують? Тоді вам необхідно ще раз уважно прослухати мою проповідь про 3–їй розділ Листа до римлян, де говориться про те, що відпущення гріхів не має жодного відношення до доктрини виправдання. У Листі до римлян про це розказано дуже докладно. Апостол Павло заздалегідь знав, що одного разу можуть сказати люди, і тому завчасно сказав про те, що стати безгрішним значить дійсно бути без гріха, а не зводити усе до того, що просто називати грішника праведником. Він чітко дав зрозуміти, що тільки Євангеліє води та Духа є істиною. Цілком природно, що віруючі тільки в кров на Хресті читаючи Лист до римлян, не здатні зрозуміти його і залишаються глухими до послання. 
Лист Святого апостола Павла до римлян є великим посланням, тому що він свідчить про Євангеліє води та Духа. Людина може стати праведником, увірувавши в Ісуса, навіть якщо споконвічно була грішником. Людина повинна стати щирим праведником, що не має гріха у своєму серці. Саме таким способом можна наповнитися правдивою вірою. 
 
Я сподіваюся, що навіть якщо в даний момент віра людей недосконала, вона все–таки досягне досконалості після того, як люди прислухаються до слів Євангелія води та Духа, які донесуть до них народжені зверху. Будь ласка, довідайтеся більше про Євангеліє води та Духа завдяки цим проповідям і утвердіться в слові істини. 
Я вірю, що Бог подарує нам скарб божественного благословення.