Проповіді

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 1-3] (Лист до Римлян 1:17) Праведник Житиме Вірою

(Лист до Римлян 1:17)
«Правда бо Божа з’являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою».
 
 
Ми повинні жити вірою
 
Чим живуть праведники? Вірою. Праведники живуть вірою. У дійсності слово «віра» дуже просте, однак воно є суттю Біблії. Праведники живуть тільки вірою. То чим живуть праведники? Вони живуть вірою в Бога. Я сподіваюся, що даний уривок дасть вам чітке розуміння цього, тому що ми маємо плоть і Дух Святий живе в нас. Ми намагаємося інтерпретувати багато рядків послання на свій лад, не знаючи про справжнє значення, приховане в Біблії, хоча й можемо дослівно розуміти Біблію. Ми одночасно маємо плоть і Духа. Таким чином, Біблія говорить, що ми, праведники, будемо жити вірою, тому що одержали прощення гріхів.
 
 
Однак проблема полягає в тому, що плоть не може чинити добрих справ
 
Проблема в тому, що ми маємо також і плоть. Тому в багатьох випадках ми судимо відповідно до плоті. Іноді ми судимо і розпізнаємо що–небудь завдяки своїм фіксованим плотським думкам і, таким чином, не віримо цілком у слово Боже, коли воно стає вірою. Проте, у Біблії ясно сказано, що праведні жити будуть тільки вірою. Тоді що ж це означає? Ви можете подумати: «Де ж праведні, котрі живуть вірою? Чому ви наголошуєте на цьому уривку з Писання? Хіба це не просто один із віршів Біблії?»
Сьогодні я хочу зупинитися на цьому вірші. Ви повинні жити вірою. Ми не усвідомлюємо нашого нерозуміння доти, поки не намагаємося щось пояснити. Звичайно нам здається, що ми вже знаємо все про це. Хто ж той опонент, з яким бореться грішник? Людина, що не народилася знову, бореться зі своїми власними думками і своєю плоттю. З ким бореться народжений знову? Плоть і дух борються в людині одне з одним. Ви можете задуматися, чому я увесь час повторюю те, що ми вже добре знаємо. Справа в тім, що мені дуже хочеться пояснити це ще і ще раз, тому що воно того вартує. 
Навіть у народженому знову праведнику плоть і дух постійно борються одне з одним, тому що праведник також має плоть. У плоті є інстинкти, що воліють жити, не знаючи міри, намагаючись розв’язати всі проблеми, замість того, щоб жити вірою. У плоті також є інстинкти, що намагаються досягти досконалості, не роблячи ніяких помилок, що теж далекі від життя відповідно до віри, котрим Господь велить нам жити.
Таким чином, плоть праведника також хоче досягти досконалості навіть у духовних працях, намагаючись досконало вирішувати духовні проблеми і, у той же час, сподіваючись досягти плотської досконалості. Однак чи може людина жити плоттю? Подібно тому, як сказав Павло: «Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню» (Лист до Римлян 7:19), плоть ніколи не буде робити добра. У нашій плоті є почуття, що прагнуть жити гідно перед Богом, незважаючи на те, що плоть не може не чинити зла.
 
 
Ми не можемо праведно жити за плоттю
 
Чесно кажучи, спроби вести благочестиве життя за плоттю є далеко не правдивими. З біблійної точки зору ми маємо суперечливі думки і почуття про Бога. Бути досконалими за плоттю і жити вірою без будь-яких проблем з тілом неможливо. Людська плоть подібна до пороху. У Біблії сказано: «Бо знає Він створення наше, пам’ятає, що ми порох» (Книга Псалмів 102:14). Наша плоть радше нагадує пару, яка з’являється на нетривалий час і потім зникає, тому що вона недосконала.
Чи має можливість плоть народженого знову і того, хто не народився знову, не грішити? Чи може народжена знову людина уникнути гріха? Нам не потрібно було б жити по вірі, якби плоть могла уникнути гріха. Тоді, чи змогли б ми жити силою плоті? Ми точно знаємо, що це –неможливо. Проблема полягає в тім, чи знаємо ми і чи визнаємо, що незалежно від того, народилися ми знову, чи ні, наша плоть настільки слабка, що продовжує грішити.
Наскільки добре ми знаємо про нашу плоть? Наскільки добре ми знаємо себе? Ви можете думати, що знаєте себе на всі сто відсотків, однак ваша самосвідомість далека від істини, тому що ви дійсно не вірите в те, що ви грішні. Як ви думаєте, на скільки відсотків ви знаєте себе? Навіть п’ятдесят відсотків було б дуже багато. Люди зазвичай розуміють себе не більше ніж на десять–двадцять відсотків. У дійсності вони знають себе на десять–двадцять відсотків, хоча думають, що знають себе на всі сто відсотків. Коли вони думають, що вчинили тяжкий злочин, то соромляться його і перестають йти слідом за Богом. Згодом вони ставлять собі запитання, чи можуть вони до кінця зберігати свою віру і приходять до висновку, що це неможливо.
Брудна вода й непотріб виходять зі стічної труби плотського розуму. Людям здається неможливим вести благочестиве життя за вірою. «О! Я думаю, що далі неможливо йти за Господом. Я думав, що моя плоть стане кращою після того, як мої гріхи були змиті раз і назавжди, однак моя плоть усе ще слабка і що я далекий від досконалості, незважаючи на те, що вже давно народився знову. Плоть марна і мерзенна». Ми взагалі нічого не знаємо про себе й особливо не хочемо визнавати помилок нашої плоті. У результаті ми не можемо жити праведним життям, коли бачимо в собі таку велику кількість брудних думок, що походять від нашої плоті. Ми ніколи не зможемо жити праведно за плоттю. Яка ж плоть людини? Чи може людська плоть поступово набувати святості і жити досконалим життям перед Богом, навіть якщо вона добре натренована власними відчуттями? Це зовсім неможливо, адже тіло не може не грішити аж до своєї кончини.
 
 
Тоді як живуть праведники?
 
«А коли ви помилитеся, і не виконаєте всіх тих заповідей, що Господь говорив до Мойсея, усього, що наказав вам Господь через Мойсея, від дня, коли Господь наказав був і далі для ваших поколінь, то станеться, коли зроблено помилку через недогляд громади, нехай вся громада принесе одного бичка, молоде з великої худоби, на цілопалення, на пахощі любі для Господа, а хлібна його жертва та лита жертва його за постановою, і козла на жертву за гріх. І очистить священик всю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, бо то помилка, а вони принесли жертву свою, жертву огняну для Господа та жертву свою за гріх перед лице Господнє за свою помилку. І буде прощено всій громаді Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, бо то помилковий гріх усього народу. А якщо згрішить помилково одна душа, то вона принесе однорічну козу на жертву за гріх. І очистить священик ту душу, що помилилась, що згрішила помилково перед Господнім лицем, на очищення її, і буде прощено їй. Тубільцеві серед Ізраїлевих синів та приходькові, що мешкає тимчасово серед них, закон один буде вам для того, хто зробить гріх помилково» (Книга Числа 15:22–29).
«А коли ви помилитеся, і не виконаєте всіх тих заповідей, що Господь говорив до Мойсея». У Біблії є багато висловлювань, подібних до цього: «грішити ненавмисно». Плоть грішить ненавмисно і робить те, що не повинна робити. Я запитав вас, чи це правдоподібно, щоб плоть стала досконалою, але плоть не може стати досконалою навіть після того, як ми отримаємо прощення гріхів. Плоть може здаватися абсолютно праведною з самого початку, відразу після того, як ми одержуємо спокуту. Однак насправді це не допомагає нам розкрити самих себе, а навпаки, ховає нас від самих себе. Тіло постійно народжує всяке сміття і прогрішення. Плоть завжди чинить гріхи, які Господь ненавидить. Хіба плоть не грішить незліченну кількість раз? Хіба тіло живе так, як хоче Бог? Ні, плоть живе так, як Бог не хоче. Плоть постійно чинить неконтрольовані гріхи.
Закон Божий складається з Десяти Заповідей і 613 статей, що деталізують ці заповіді. «Ви не повинні мати інших богів, крім Мене. Ви не повинні робити собі кумирів. Ви не повинні надаремно вимовляти ім’я Господа, Бога вашого. Пам’ятайте день суботній, щоб святкувати його. Шануй батька твого і матір твою. Не убивай. Не чини перелюбу. Не кради. Не свідчи неправдиво на ближнього твого. Не бажай майна ближнього твого». Перші чотири Заповіді є заповідями, що регламентують відносини з Богом. Інші ж Заповіді, від четвертої по десяту, регламентують стосунки між людьми. Але хіба тілу подобається виконувати Закон?
На дорозі є білі смуги, щоб пішоходи безпечно переходили її. Однак тіло ніколи не хоче дотримуватись правил дорожнього руху. Люди переходять дорогу по пішохідному переходу винятково тому, що знають, що за ними спостерігають інші. Насправді ж вони не хочуть виконувати закон. Вони переходять дорогу, порушуючи при цьому дорожні знаки, коли нікого немає поблизу.
Плоть грішить автоматично. Якщо люди добре виховані, вони дотримуються правил дорожнього руху, незалежно від того, чи бачать це інші, чи ні. Проте і вони тілесні. Ми не бажаємо переходити дорогу відповідно до дорожніх знаків і намагаємося не дотримуватись їх, як тільки виникає така можливість.
 
Тоді навіщо ж Бог дав нам закон? Закон дає нам усвідомлення гріха (Лист до римлян 3:20). Завдяки закону ми розуміємо, що ми – грішники, які ніколи не виконують Десяти Заповідей. Ми постійно грішимо. Закон завжди вимагає, щоб ми робили добро і не чинили зла. Проте, наша плоть завжди грішить, тому що вона занадто слабка, щоб виконувати закон. Біблія говорить, що праведні будуть жити вірою. І все–таки, як праведні, котрі мають таку ж плоть, можуть жити вірою? Вони також не можуть жити за Законом через тіло. Тоді, як вони живуть? Вони просто живуть вірою в Бога.
Дух хоче коритися волі Божій, але плоть завжди робить гріх, не виконуючи жодної статті з Десяти Божих Заповідей. Плоть грішить, роблячи по черзі один гріх за іншим, і так щодня. Існують прогрішення, які плоть особливо бажає робити частіше, ніж інші гріхи. Плоть людини грішить усе життя. Хіба не так?
 
Розглянемо п’яту Заповідь. Шануй батька свого і матір свою. Це вкрай важливо, і люди намагаються виконувати її, хоча найчастіше це буває надзвичайно складно. Тому давайте пропустимо її. Наступна заповідь «Не убий». Усі ми убиваємо інших у своєму серці, у той час як лише деякі роблять це фізично, тобто тілом. І все–таки, давайте пропустимо і її, тому що убивство є надзвичайно тяжким гріхом. Наступні заповіді: «Не чини перелюбу» і «Не кради». Ці гріхи ми з легкістю чинимо в нашому повсякденному житті. Деякі люди мають природний дар злодійства і перелюбу. Для них увійшло в звичку робити ці гріхи. А як щодо прагнень? Хіба вони не прагнуть цього своїм серцем? (Біблія твердить, що жагуче бажати чого–небудь також є гріхом). Ці люди також процвітають у тім, що беруть зі свого місця все, що лежить без догляду, що і є злодійством. Плоть робить усі ці гріхи кожного разу, коли хоче цього.
Припустимо, що ми робимо тільки один чи два гріхи з десяти. Чи робить це нас праведними перед Богом? Ні, не робить. Ми не є праведні перед Богом по плоті, тому що навіть найменший гріх є провиною. Плоть постійно грішить, роблячи сьогодні один гріх, а завтра інший, і так до самої смерті. Плоть не може не грішити перед Богом до самої смерті. Тому, чи були ви хоча б один день чисті і святі перед Богом? Давайте подивимося на тіло, відокремивши його від душі. Хіба ви ніколи не грішили перед Богом, будучи досконалими у тілі? Деякі люди грішать, навіть коли сплять. Їм подобається бачити вульгарні сни, розмірковувати про красивих жінок. Ми всі чинимо гріхи.
Тіло робить те, що Бог каже нам не робити, і не робить того, що Він заповідає виконувати. Плоть завжди однакова, навіть після того, як усі наші гріхи змиті. Як же ми можемо стати досконалими? Який же насправді шлях до святості, якщо наша плоть не може бути досконалою? Та, хіба щось є неможливе для Ісуса Христа?
Ми - ті, хто вчинили всі ці гріхи. Чи ми грішні перед Ісусом? Так, грішні. Чи грішимо ми тепер? Так, грішимо. Чи продовжуємо ми робити гріхи? Так, продовжуємо. Ми будемо продовжувати грішити до самої смерті, оскільки маємо тіло. Ми грішні істоти, і не можемо не грішити до останнього подиху. Тоді як же ми можемо звільнитися від усіх наших гріхів? Насамперед, якщо ви ще не народилися знову, то повинні визнати, що ви грішники перед Богом, щоб змити із себе усі провини. Після звільнення нам уже не потрібно говорити, що ми грішники, однак колись ми повинні визнати, що згрішили. Коли ми згрішили, то повинні визнати наші гріхи, глянувши на себе через призму Закону, навіть якщо іноді робимо добрі справи своєю плоттю під приводом того, що порядні. Ми повинні визнати, що гріх залишається гріхом.
 
 
Ми – освячені вірою
 
Тоді як нам вирішити проблему гріха, коли визнаємо його? Чи будемо ми святими через віру в те, що Ісус узяв на Себе всі наші гріхи, прийнявши хрещення від Івана Хрестителя і витерпівши покарання на Хресті, щоб відпокутувати за нас? Так, будемо. Ми знаходимо святість через віру в те, що всі гріхи, зроблені нашою плоттю, перейшли на Ісуса, коли Він прийняв хрещення. Тоді – що ж означають слова «Праведний житиме вірою»?
Мати віру означає вірити в Духа, а не у плоть. Тільки віра в Бога, Його Слово, Його Закон, Його спасіння може освятити нас, і ми зможемо стати досконалими після того, як станемо праведними, маючи віру в Нього. Чи це так, чи ні? Це – істина. Плоть усе ще слабка і далека від досконалості, навіть якщо ми стаємо праведними, одержавши прощення гріхів. У Біблії сказано: «Бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння» (Лист до римлян 10:10). Але плоть також слабка і недосконала, так само, як плоть апостола Павла. Тому ми не зможемо ані стати праведними, ані поступово досягти святості тілом. Плоть не здатна вести праведне життя.
Єдиний шлях, яким можуть йти праведники, це віра в Бога, а саме, визнання прощення гріхів і благословення, що його дав нам Господь. Ми можемо знайти святість і залишатися праведними, лише цілком поклавшись на Божу праведність, отриману від Бога, і жити життям вічним вірячи в Нього. Наше життя залежить від віри в Бога. Тому Біблія каже, що праведні житимуть вірою. Ми знаходимо святість через віру і стверджуємо Божу праведність, маючи віру і живучи вірою. Навіть якщо плоть і несправедлива, нерозумно намагатися поступово віднаходити святість, тому що це неможливо. Ми зможемо жити, тільки коли одержуємо Божу допомогу через віру в те, що Він – наш Бог, наш Господь, наш Пастир.
Тому Апостол Павло говорить, цитуючи Авакума зі Старого Завіту: «Праведний житиме вірою». Він також каже: «У ньому (Євангелії) відкривається правда Божа». Що є Божою правдою? Чи це те саме, що й людська праведність? Чи те, що робимо менше гріхів, освячує нас? Чи, увірувавши в Ісуса, ми є досконалими тому, що більше не грішимо, чи тому, що маємо віру?
Тільки в Євангелії відкривається Божа праведність і тільки вона цілком освячує нас через прощення гріхів, тому що ми ніколи не зможемо бути праведними по плоті. «У ньому відкривається правда Божа із віри у віру». Це означає, що ми стаємо праведними тільки через віру. Праведники живуть вірою в Бога після того, як стають безгрішними. Вони стають праведними, тільки утверджуючи Божу праведність і отримуючи все Його благословення через віру.
 
 
Ми повинні жити вірою
 
Жити вірою означає наступне. Воля людини розсипається швидше, ніж замок із піску, незалежно від того, наскільки вона сильна. Можна сказати: «Господи, я зроблю те і інше». Однак плоть не може цього зробити. Після отримання прощення гріхів ми живемо вірою в Господа, словом спокути гріхів і Законом. Чи змінюється тіло, чи знаходить воно кращу природу, чи стає красивим, високим, якщо ми довго живемо по вірі? Ніколи. Тому, жити вірою означає цілком вірити в Бога. Ми стаємо праведниками, маючи абсолютну віру в Євангеліє й одержавши повне Боже благословення через нашу віру в Нього. 
Праведники житимуть вірою. Це означає, що ми живемо, поки маємо віру в Бога. Чи ви вірите в це? Так, віримо. Можливо, ви занадто багато очікуєте від плоті? Може, ви думаєте: «Я вважаю, що тільки двадцять відсотків моєї плоті досконалі, інша ж частина моєї плоті нехороша»? Однак, Біблія стверджує, що праведний житиме вірою. Бог каже нам, що людина не може жити за тілом навіть на 0,1 відсотка. Ви, можливо, думаєте, що поки Ісус не прийде знову, ви зможете зберегти віру в те, що не будете робити гріхів, а також надію, що ваша плоть може хоча б деякий час не грішити?
Ми – праведники через віру в Ісуса, скільки прогрішень ми вчинили. Якщо ми не віримо в Ісуса, то є грішниками по плоті, незважаючи на те, якими добрими ми можемо здаватися. Ми знаходимо святість, якщо на всі сто відсотків віримо в Ісуса, але стаємо грішниками, якщо не віримо в Нього на всі 100 відсотків. Чи задоволений нами Бог, якщо ми робимо мало гріхів? Чи приносить Богу радість те, що ми стаємо праведниками за тілом?
 
 
Божа справедливість робить нас праведниками
 
Звернімося до листа до римлян: «Отож, що має більшого юдей, або яка користь від обрізання? Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі. Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися. А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю по-людському. Зовсім ні! Бож як Бог судитиме світ? Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника? І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!» (Лист до Римлян 3:1–8).
Апостол Павло сказав: «А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє?». Чи Бог несправедливий і неправий, коли Своєю милістю рятує людей, чия плоть постійно грішить до самої смерті. Що у відповідь запитав апостол Павло у тих, котрі насміхалися з нього: «Чим більше виявляється наша слабкість, тим величніша праведність Божа, котра рятує нас від усіх наших гріхів». Апостол Павло звертається до тих, котрі дивуються, як людина, котра грішить усе своє життя, може стати святою. Він каже, що людська слабкість призначена для того, щоб виявляти Божу праведність. Люди, чия плоть до останнього подиху не може не грішити, демонструють велич Божої праведності через свої немочі.
Божа праведність нічого б не означала, якби людина, поряд з Його справедливістю, могла стати праведною своїми власними зусиллями. Приміром, людина рятується на 97 відсотків з Божою допомогою і на 3 відсотки своїми власними зусиллями. Павло говорить, що Бог Сам з допомогою Ісуса цілком врятував тих, які продовжують грішити до самої смерті. Тому наша неправедність розкриває все багатство Божої справедливості. Плоть не може не грішити щодня, аж поки не помре. Вона не може бути досконалою навіть протягом дня. Той факт, що Ісус цілком врятував недосконалих грішників від провин, показує, що Божа праведність набагато вища. Тому апостол Павло каже: «І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!» (Лист до Римлян 3:8)
Чи можемо ми стати праведними по плоті? Чи може наша плоть стати досконалою після отримання прощення гріхів? Ні, тіло не може. Чи можете ви і я, не кажучи вже про всіх інших людей на землі, стати праведними по плоті? – Ні, не можемо. Але чи сповна врятував нас Господь? – Так, Він урятував нас. Господь цілком урятував нас від наших гріхів. Чи в нас є гріх, якщо ми усім своїм серцем віримо в Ісуса? – Ні, немає. У нас немає гріха, незважаючи на те, що ми можемо бути несправедливими.
 
Господь сказав: «Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом. А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого» (Євангеліє від Матвія 5:33–37). Клястися є гріхом, тому що ми не можемо виконати того, у чому клянемося. Таким самим гріхом є і зобов’язання виконати щось у майбутньому. Просто вірте в слова Божі і будете жити. Ви можете стати праведними, якщо будете вірити в Божу праведність, і Господь допоможе вам, якщо ви вірите в Нього.
Існує дуже багато ілюзій. Ми маємо критерії плоті і судимо про все згідно з цими критеріями, тому що ми тілесні. Існує осуд у самих нас, що несумісне з вірою в Слово Боже. У нас присутні два осудження. Одне – від самих, а друге – від Ісуса. Так, вони обоє намагаються правити нами. Ми прагнемо складати плотські закони і судити плоттю, тому що в нас є плоть. Плоть говорить нам: «Ти гарний, навіть якщо продовжуєш грішити. Я визнаю тебе праведником, навіть якщо твоя плоть несправедлива на всі сто відсотків». Суд плоті завжди дає вам гарну оцінку.
Однак суд Божої праведності вимагає, щоб ми були безгрішними на всі сто відсотків. Бог святий. Ми можемо стати праведними, тільки одержавши прощення гріхів вірою. Таким чином, ті, що вірують у Господнє Євангеліє, вже досягли Божої праведності. Ми вже стали праведними. Ті, хто вірять у Бога, живуть повноцінним життям. З Божою допомогою вони стали благословенними. Праведні житимуть вірою. Це означає, що невіруючі і ті, котрі живуть по плоті, не можуть жити по–справжньому. Я малюю вам всього лиш незначну частину великої картини. Я постійно розповідаю вам і пояснюю значення в деталях, подібно тому, як ми знову і знову проварюємо кістки доти, поки суп не стане білим.
 
 
Нам необхідна віра
 
Дуже важливо знати Біблію, однак набагато важливіше вірити в неї. Деякі люди вірять тільки в створення світу Богом, про яке йде мова в Біблії. Деякі вірять як у те, що Бог створив небо і землю, так і в те, що Ісус змив тільки первородний гріх. Вони вірять, що їх щоденні гріхи повинні змиватися щодня. Вони здійснюють свої власні суди відповідно до закону плоті. То в що ж ми віримо? Праведний житиме вірою. Стати праведним і жити можна тільки вірою. Із самого початку і до кінця нам потрібно вірити в Бога.
Тоді, як сильно ви вірите? Ймовірно, ви можете виміряти це, коли радієте, будучи охопленими плотськими думками, розмірковуючи: «У мене все нормально, з моїм тілом усе гаразд», чи «Я занадто слабкий, щоб вірити в Бога»? Можливо, ви можете обчислити відсоток своєї віри, давши собі вісімдесят відсотків сьогодні і дев’яносто п’ять відсотків завтра, але тільки п’ять відсотків у визначені дні, думаючи: «Було б краще, якби я не народився». Ви так думаєте? – Я теж так думаю.
Іноді мені це дуже подобається. Навіть, заспокоюючи себе, я думаю: «Було б краще, якби я взагалі не вірив у Господа і не знав Його. Мені здається, що жити вірою все складніше і складніше. Це було просто жахливо аж до даного часу. Переді мною стоїть дилема, заглядати в майбутнє чи згадувати про минуле. Я був гідний похвали за те, що до сьогоднішнього дня певним чином жив вірою. Але з даного моменту я не зможу йти з Тобою далі. Яким чуттєвим до гріха я став з тих пір, як довідався про Тебе. З тих пір, як я довідався про Тебе, Господи, я відкинув багато думок і суджень. Я просто йшов за Тобою, Господи, не зовсім знаючи Тебе. Але тепер у мене немає впевненості, щоб продовжувати йти слідом за Тобою. Чому? Тому що я знаю, що Бог святий і досконалий. Ах, Господи, я не можу більше йти за Тобою. У мене немає впевненості».
Господь каже нам, щоб ми жили вірою, тому що Він добре знає нас. Він говорить: «Ви повинні утвердитися в праведності і залишатися благословенними через віру. Усі ваші гріхи перейшли на Ісуса Христа завдяки Його Хрещенню. Ви завжди грішите, коли я показую вам вашу плоть у світлі Закону. Тому визнайте, що ви не можете не грішити. Хіба ваш Спаситель не змив усі ваші гріхи? Так, чи ні? – Так, змив. Чи не перейшли усі ваші гріхи на Спасителя? – Так, перейшли. Тоді чи є у вас гріх? – Немає. Чи Господь спас вас, чи ні? – Спас. Тоді хмарні і похмурі дні перетворяться в один сонячний день як у словах гімну: «Сьогодні в моїй душі світить сонце».
 
 
Ми не можемо знову стати грішниками 
 
Якщо ми будемо думати про майбутнє, воно може видатися нам безнадійним, але насправді воно сонячне і яскраве, якщо ми дивимося на нього з вірою в Господа. Бог каже нам, що праведні житимуть вірою. Чи ви вірите в це? – Так, віримо. Ми врятовані вірою і також живемо вірою. У кого ми віримо? Ми живемо, вірячи в Бога. Тільки праведні живуть вірою. Чи ви вірите в це? – Так. Чи можете ви стверджувати Божу праведність, добре вправляючи тіло? –Ні. Чи втрачає Божа праведність силу, якщо плоть робить зло? Чи стаємо ми грішниками знову? – Ні, не стаємо.
Апостол Павло сказав у листі до галатів 2:18: «Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем». Людина, яка вірить, що її гріхи перейшли на Ісуса завдяки Його Хрещенню і , що Він поніс покарання на Хресті за неї, ніколи вже знову не стане грішником. Людина, що не відрікається від Христа, відразу знаходить святість та стає безгрішною, тому що її гріхи перейшли на Ісуса і вона уже ніколи не стане грішником знову. Чи розумієте ви це? – Так. 
 
Бог, що врятував нас, назавжди є нашим Господом і Отцем. Бог завжди допомагає нам і перебуває з нами аж до кінця світу. Ось чому Він каже: «Живіть вірою. Я допоможу вам, якщо ви будете вірити в Мене. Ангели будуть служити вам, народженим знову». Ангели є посередниками між Богом і нами. Вони розповідають Господу усе про нас. Бог зробив нас Своїми дітьми. Ми були грішниками від природи. Ми ніколи не зможемо стати праведними у справах тіла, але ми зможемо стати праведними завдяки вірі.
Ми дякуємо Господу. Господь став нашим Пастирем і Отцем у вірі.