Проповіді

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 1-5] (Лист до Римлян 1:18-25) Ті, хто придушують Правду несправедливістю

(Лист до Римлян 1:18-25)
«Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою, тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів. Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь».
 
 
На кого виллється гнів Божий?
 
Отже бачимо, що Апостол Павло проповідував те ж Євангеліє, яке проповідуємо ми. На кого ж виллється гнів Божий? Гнів Божий проллється на грішників, що пригнічують істину неправдою, тобто на тих, котрі мають гріх у серці і при цьому приховують цю істину за своїми власними міркуваннями. 
Апостол Павло ясно говорить про те, що гнів Божий, насамперед, виливається на тих, котрі неправдою придушують істину. Ці люди будуть віддані на Божий осуд. Яким буде гнів Божий? Гнів Божий кине душу та тіло цих людей до пекла. 
Не слід думати, що покаранню піддасться тільки плоть, адже люди мають також і душу. Тому Бог судитиме як душі, так і тіла. Є люди, які своїми суєтними помислами придушують Господню істину. Є також такі, що мають гріх у серці та виступають проти праведників. Гнів Божий та Його суд обрушаться на тих, котрі мають гріх у закам’янілих серцях, котрі не бояться Бога.
Апостол Павло сказав: «Праведний житиме вірою» (Лист до римлян 1:17). Він також сказав, що гнів і суд Божий обрушаться на тих, котрі придавлюють істину неправдою. 
 
 
Гнів Божий упаде на тих, котрі не вірують
 
Істина спасіння дана Богом для всього світу. Божа правда і любов поширюються на всю землю. Тому немає прощення тим, котрі не відають про Божі правду та любов. Суд Божий наступить для всіх тих, котрі не вірять у Євангеліє істини та тих, котрі виступають проти нього. 
Подумаймо про тих людей, які не вдостоїлися любові правдивого Євангелія. Ми бачимо Божі створіння: води, трави, дерева, небо, птахів і т.д. Як усе це могло б існувати, якби його не створив Бог? У Біблії сказано: «Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог» (Лист до євреїв 3:4). Хіба не помиляються ті люди, які не вірять у Бога та слово Його істини? 
Отже, суд Божий цілком справедливий для тих, котрі не вірять у благодать прощення гріхів. Ці люди обстоюють теорію еволюції. Вони стверджують, що наша земля виникла сама собою. За їх словами, близько 15 мільйонів років тому відбувся так званий великий вибух, а потім на землі почали з’являтися живі істоти. Ці люди твердять, що серед первісних форм життя спочатку з’явилися риби, тварини, і, врешті-решт, людина. Якби ця теорія була вірною, то протягом однієї чи двох тисяч років людина повинна була б еволюціонуватись в іншу форму життя. 
«Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання» (Лист до римлян 1:20). Люди заперечують і відкидають Бога, навіть попри те, що, спостерігаючи за чудесами і загадками природи, вони явно бачать, що Бог існує. На невіруючих упаде гнів Божий. Люди не прославили і не подякували Богу, а загрузли в суєтних помислах. Їхні безрозсудні серця затьмарилися, називаючи себе мудрими, збожеволіли, і славу нетлінного Бога змінили на образ, подібний до тлінної людини, птахів, чотириногих звірів і плазунів. Цих людей вочевидь чекає кара Божа. Усіх тих, котрі не народилися знову, очікує суд Божий, незалежно від того, чи вірять вони в Ісуса, чи ні. 
 
 
Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість
 
«Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові» (Лист до римлян 1:24–27).
Про що довідуємося з цього уривка? Людям, котрі служать створінням, Бог дозволяє грішити, як їм заманеться. Він віддає їх під владу сатани. Бог дозволяє сатані чинити з ними на його розсуд. Тому ми обов’язково повинні вірити в Бога й удостоїтися спасіння. «Їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові». Ось так заперечення існування Бога привело до появи СНІДу. 
Для людей Бог визначив природну форму стосунків між чоловіком і жінкою. Чоловік повинен жити з жінкою. Якщо ж чоловіки живуть з чоловіками, а жінки з жінками, то вони відкидають ті природні відносини між людьми, які Бог установив для нас.
Послання до римлян було написане близько 1900 років тому. Апостол Павло пророкував, що ті, хто відмовляється від природних відносин між статями, дорого заплатять за своє сексуальне свавілля. І в наші дні Божі слова втілилися в дійсність. Так, усі ми знаємо, що найбільш уразливими до СНІДу є гомосексуалісти. 
Для тих людей це цілком адекватне покарання за їх плотські гріхи. Гнів Божий обрушується на тих людей, які відмовилися від природних стосунків між чоловіком і жінкою. Вони заслуговують того, щоб занедужати СНІДом. Причиною цієї хвороби, без сумніву, є невіра в Бога. Невіруючих Бог залишає горіти у гріхах. Іншими словами, це є Господнє прокляття.
 
 
Вони противляться Божій правді
 
Люди, які не бажають жити з Богом, схожі до описаних Апостолом Павлом: «Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві. Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, котрі роблять таке» (Лист до римлян 1:29–32).
Що роблять ті, котрі чинять так, тим, котрі робить таке ж саме зло? Вони їх «хвалять». А що роблять ті, хто виступають проти Бога, із праведниками, які йдуть слідом за Божим словом? Вони переслідують праведників, кажучи: «Ви – єретики». Після того, як праведники увірували в Ісуса, їх переслідують за правду. Але ці люди справді благословенні. 
Люди співчувають тим, котрі живуть за покликом плоті. Та як не дивно, вони противляться тому, щоб інші увірували в Ісуса, стали праведниками та отримали прощення гріхів. Таке життя слуг гріха, бо вони не вірять у Бога й не йдуть слідом за словом істини.
Невіруючі й сатана твердять, що ми ані не повинні бути досконалими праведниками, ані цілковито одержати прощення гріхів. Проте вони дозволяють нам вірити в Ісуса Христа. Невіруючі думають і твердять, що вони повинні вірити в Ісуса, якщо мають гріх у серці, бо можуть піти до пекла. Людей захоплює та думка, що, будучи грішниками, вони вірують в Ісуса. Ті, хто не пізнали Господа і не вірять у Нього, хоч і є християнами, не знають Бога і противляться Йому. Вони опираються Божій праведності. Вони – слуги сатани і своїх прогрішень. Усі, хто вірять в Ісуса, але не народжені знову, подібні до цих людей. У світі є величезна кількість номінальних християн, тобто християн, які не народилися знову. Ті, хто вірять в Ісуса, маючи при цьому гріх у серці, не йдуть слідом за словом Божої істини і противляться народженим знову християнам, що одержали прощення гріхів і стали праведниками, віруючи в істину Ісуса Христа.
 
 
Ті, хто не народилися знову, противляться народженим знову християнам
 
Апостол Павло сказав у Біблії, що гнів Божий впаде на тих людей, що пригнічують істину неправдою. Він також каже, що суд Божий гряде з неба на все невір’я і несправедливість людей. Усе на землі відбувається відповідно до Божої істини. А істина полягає в тому, що Господь змив усі наші гріхи. Суд Божий гряде на тих, котрі виступають проти цієї істини та придушують її. Завдяки слову Божому ми довідуємося про те, що усі віруючі, котрі не народилися знову, будуть осуджені Богом. Бог буде судити тих, котрі не народився знову, навіть незважаючи на те, що вони вірять в Ісуса.
Віруючим, котрі не народилися знову, подобається обмовляти народжених знову. Їхні серця переповнює злість і вони потраплять у пекло. Бог скине їх до пекла. Вони шиплять немов змії, злословлячи один на одного. Грішники, що злословлять на праведників, які одержали прощення гріхів, будуть осуджені. Чи ви розумієте, що я маю на увазі? Ми повинні доброзичливо ставитися до цих людей. Своїми гріхами вони протистоять Богу, не усвідомлюючи, що виступають проти Нього, перешіптуючись: «Дивно, що вони (народжені знову) не мають гріхів. Це дуже дивно».
Гнів Божий упаде на тих, котрі своїм лиходійством протистоять Богу. Ці люди отримують задоволення, коли інші також так роблять. Вони виправдовують тих, які злословлять і обмовляють. Не народжені знову християни обмовляють один одного і злословлять на праведників. Вони злословлять і ненавидять праведників, вихваляють себе та замишляють нечестиве. 
Чи знаєте ви, як вони чинять зло? Об’єднуючи свої зусилля. Ці люди виступають проти праведників із, здавалося б, правильними гаслами: «Щиро вірмо в Ісуса. Правильно вірмо в Ісуса. Будьмо світлом світу». Вони грішать, об’єднуючи сили, бо грішити поодинці не цікаво. 
Оскільки земні правителі протистоять Богу, Він каже: «Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!» (Книга Псалмів 2:4). Іншими словами, Господь говорить: «О, смішні! Зі Мною ніколи нічого не станеться, який би виклик Мені не кидали. Ви самі накликаєте на себе Мій осуд». Бог чекає, коли наступить час для суду, і тоді їм буде не до сміху. 
 
 
Бог осудить тих, котрі судять праведників 
 
Ті, котрі виступають проти Божої істини, та котрі не народилися знову, чинять гріх. Люди, які народилися знову, також недосконалі і зловмисні. Але між цими групами людей є істотна розбіжність. Ми віримо в Бога й істину. Завдяки Богу ми маємо прощення гріхів, у той час як інші взагалі не вірять у Бога. «Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш» (Лист до римлян 2:1). У посланні до римлян апостол Павло звертається до євреїв і християн, що не народилися знову, а тільки дотримуються вимог Закону. Вони засуджують інших, кажучи: «Не убивай, не чини перелюбу, не кради, а тільки служи Богу». Але й вони самі не дотримуються Закону. Тільки Бог судить справедливо, і тільки Його сини, що народилися знову, можуть судити за словом Божим.
Людей, які судять інших, також будуть судити, бо вони судять на свій розсуд. Бог буде судити всіх не народжених знову євреїв і християн-законників. Гнів Божий гряде на тих, котрі у своєму житті керуються вимогами закону, не народившись знову. Божий гнів упаде на тих, котрі вірять, що потраплять до пекла, якщо не послухаються Бога, і навпаки, якщо вони чинитимуть так, як велить Бог, то потраплять на Небо. Людина віри – це та, котра стає праведною, увірувавши в Ісуса Христа. Ми повинні чітко відрізняти грішників від праведників. Ті, які можуть вірити в Бога і ведуть благочестиве життя, не будучи народженими знову, судять праведників відповідно до своїх власних суджень. 
Тому Бог обов’язково буде судити цих людей. Вони не знають, що судять самих себе своїми ж мірками. Невже ви, що судите праведників, не отримавши прощення гріхів, маючи помилкову віру, не одержавши благодаті Божої істини, думаєте уникнути Божого суду? Вас судитиме Бог.
 
 
Суд Божий – праведний
 
«А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, котрі чинить таке» (Лист до римлян 2:2). Ми впевнені, що суд Божий справедливий, і він спрямований проти тих, котрі судять інших, не народившись знову, однак віруючи в Ісуса Христа. Знайте, що цих людей Бог посилає у пекло і судить їх відповідно до Своєї істини.
Бог посилає грішників у пекло, оскільки Його істина правильна, і тому що суд Божий справедливий. Потрапить людина у пекло, чи ні, не залежить від доктрини долі, яка твердить, що «Бог любить одних людей і ненавидить інших». Але Бог вибрав усіх людей у Христі Ісусі до створення світу (Лист до ефесян 1:4).
Кожен, хто вірить, що Ісус змив усі гріхи, отримає прощення гріхів. Так постановив Господь. Ось чому всі, хто не народилися знову, навіть якщо вони вірять в Ісуса, потраплять до пекла. Вони опиняться в пеклі відповідно до Божого суду, і це – істина.
Суд Божий, після якого грішники підуть у пекло, є справедливий. Чому? Тому що вони відкинули велику Божу любов і, не повіривши в Нього, не отримали Божого спасіння. Для Бога властиво чинити відповідно до істини, а отже, посилати в пекло всіх не народжених знову.
Дехто може сказати: «Чому Бог не розповів мені про Євангеліє води та Духа?» Але хіба Він цього не зробив? Бог казав вам про Євангеліє багато разів. Спробуйте отримати спасіння, ширше розплющивши очі. У світі існує лише кілька церков, що проповідують правдиве Євангеліє. Ось чому ви пізнаєте істину тільки тоді, коли справді будете її шукати. Стосовно мене, то я істинно намагався знайти правду! Ще не будучи народженим знову я молився після кожної проповіді: «О, Господи, я грішник перед Богом, навіть незважаючи на те, що проповідую людям Твоє слово. Усе, що я кажу людям, я кажу самому собі. Я – грішник. Будь ласка, прийди до мене. Будь ласка, врятуй мене».
 
Я не знаю, скільки разів я намагався знайти істину. Бог хоче зустрітися з кожною людиною, що шукає Його. Бог хоче дати спокутування навіть тим, котрі не шукають Його. «Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою» (Лист до римлян 9:25). Бог каже, що Він – наш Спаситель і прийшов у цей світ, щоб врятувати нас. Люди, які щиро шукають Бога, напевно зустрінуться з Ним. Ті, котрі не шукали Бога, мають можливість зустріти Господа, коли почують слова Євангелія води та Духа від тих, що проповідують Його. Одні люди захочуть ближче познайомитися з Євангелієм, а інші – ні. Ті інші потраплять у пекло, оскільки вони відкинули благу звістку – Євангеліє.
Ті, хто згідно Божої правди заслуговують на пекло, там і опиняться. Гідні ж увійти до Царства Небесного, увійдуть у нього, віруючи в Ісуса, навіть незважаючи на те, що у своєму житті вони не зробили чогось особливого. Усе це відбудеться в повній відповідності з праведним судом Божим. 
Бог не посилає одних у пекло, а інших – на Небо наосліп, виходячи лише з своїх симпатій до того чи іншого. Навпаки, Він судить людей відповідно до істини. Тому ми повинні проповідувати Євангеліє. «Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, котрі чинять таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого? Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?» (Лист до римлян 2:3–4).
 
 
Ісус змив усі гріхи світу своєю любов’ю 
 
Апостол Павло сказав грішникам, – євреям і християнам-законникам, які не отримали любові Ісуса і не народилися знову, – про те, що вони будуть осуджені. Вони приречені на пекло. Але, як щодо благої звістки, Євангелія? Бог каже: «Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?» (Лист до римлян 2:4). Любов Божа відкривається всім і торжествує своєю праведністю. 
Благодать Божого спасіння є даром для всіх без винятку. Ісус змив усі гріхи світу. Ісус зробив нас глибокими праведниками. Чи Він визволив нас тільки від первородного гріха та прощає нам щоденні прогрішення, коли ми підносимо Йому молитви покаяння? Ні. Господь раз і назавжди змив усі гріхи світу. Проте ті, хто виступають проти Бога, не знають про Його доброту і любов. «Як Ісус врятував нас? Хіба я безгрішний, якщо постійно грішу? Це – абсурд. Як Він, навіть будучи Спасителем і Господом Богом, міг змити всі мої гріхи, адже я безперестанку грішу?»
Так думають люди, для яких важливою є плоть, але ж Бог уже змив усі гріхи світу Своєю любов’ю. Господь прийшов у цей світ і змив абсолютно всі наші гріхи. Господь знає всі наші недоліки та немочі (плоть не може не грішити). Однак Він знищив усі гріхи світу раз і назавжди Своїм хрещенням і пролиттям Своєї крові на Хресті. Господь дуже добре знає про гріховність плоті. «Я врятував вас, тому що знаю, що ви будете грішити аж до самої смерті».
Господь змив усі гріхи світу. Відпокутувавши наші гріхи, Господь тим самим визнав усіх нас Своїми дітьми. Господь був покараний за гріхи людей і учинив їх праведниками Своєю владою і правдою (Хрещенням Ісуса від Івана Хрестителя у ріці Йордан). Господь дав нам можливість стати праведниками, Його дітьми, увійти в Царство Небесне, заплативши Своїм життям (кров’ю на Хресті) за наші гріхи. Господь зробив грішників Своїми праведними дітьми. 
 
 
Невіруючі повинні покаятися і навернути свої серця до Господа
 
«Чи зневажаєш багатство доброти, лагідності і довготерпіння Бога, не розуміючи, що доброта Божа веде тебе до покаяння?» Бог карає тих, котрі зневажають і заперечують благодать, лагідність і довготерпіння Боже. Цілком вірно, що Ісус змив усі гріхи світу, а Блага Звістка поширилася по всьому світу. Однак люди як і раніше прагнуть потрапити в пекло, тому що не вірять у це. Щоб уберегти нас від пекла, Ісус змив усі наші гріхи. Навіть якби ми захотіли потрапити в пекло, зневаживши Його довготерпіння і благодать, Він все одно врятував би нас. 
Тому, щоб врятуватися, ми повинні вірити у воду і кров Ісуса Христа. Вірити і спастися. Ті, хто нехтують любов’ю і спасінням Божим, підуть до пекла. Пекло – це місце, яке Бог приготував для тих, котрі відкидають благодать Його спасіння і багатство Його доброти. Невіруючі вже купили собі квитки у пекло. Люди, яким уготовано пекло, повинні покаятися і повернути свої серця до Господа. Якщо ви не вірите в правдиве Євангеліє, то ніколи не увійдете до Царства Небесного.
 
 
Люди підуть до пекла, бо відкидають Божу любов
 
«Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об’явлення справедливого суду Бога» (Лист до римлян 2:5). Люди з нерозкаяним серцем потраплять у пекло. Грішники, які завзято відкидають велику Божу любов і думають по-своєму, потраплять до пекла. Це – відплата за гріх. Ті, які відмовляються сповнитися Божою любов’ю, але безперестану підносять молитви покаяння, сподіваючись зрости у святості, помандрують до пекла. Відкидаючи Господню любов ці люди збирають на себе Божий гнів на день праведного Божого суду. 
Задумавши спокуту, Бог вирішив врятувати грішників і зробити їх праведниками, незважаючи на те, що сатана уже встиг спокусити людей. Бог послав Свого Сина, щоб врятувати нас і зробити праведниками. Однак грішники не прийняли цього. Чаша Божого гніву повна по вінця їх стараннями, а гнів цей виллється на грішників у день праведного Божого суду. Праведний суд Божий кине до пекла всіх тих, котрі мають гріх у серці. 
Чому? Тому що Бог змив усі гріхи світу і через віру врятував кожну людину на цій землі. Невіруючі обов’язково потраплять у пекло. Вони настирливо прагнуть піти до пекла, але згодом пошкодують про своє божевілля. Якщо грішники не приймуть велику Божу любов, вони успадкують пекло. 
Люди вважають, що Бог несправедливий, бо посилає одних людей у пекло, а інших на Небо, користуючись Своєю владою. Однак це не вірно. Бог створив пекло для тих, котрі вперто заперечують Його любов і правду, та й саме пекло стане тим місцем, де повинні знаходитися такі люди. 
У Біблії сказано, що пекло схоже на озеро палаючої сірки. У ньому повно брудних плазунів. І все це приготовлено для тих, котрі воліють мати в серці гріх. Вони закричать, побачивши пекло: «Ні, ні! Це жахливе місце!» Але Бог скаже на те: «Я змив усі ваші гріхи, але ви не прийняли цього, відмовилися та не увірували в благодать Мого спасіння. Тому тепер вашими друзями будуть ці огидні тварини». Люди скажуть: «Ні, Господи, це жахливо». А Бог відповість: «Ви кажете, що це жахливо. Але ж ви самі просили цього. Я – Господь праведності. Я дав вам те, чого ви хотіли. Я дав пекло тим, котрі воліють мати гріх у серці». Такий справедливий буде Божий суд. Живучи в цьому світі, люди грішать, тому вони повинні знати про Євангеліє спасіння, що змило всі гріхи світу. 
Люди успадкують пекло через жорстокість своїх сердець. Ми не повинні виявляти свою впертість перед Богом. Ми повинні вірити, що Він уже змив усі гріхи світу. Ми зобов’язані вірити, незважаючи на те, що цього неможливо побачити. 
 
 
Бог каже, що Він уже давно полюбив нас 
 
Бог каже нам, що Він уже полюбив нас: «Я вже давно змив усі ваші гріхи». Ви повинні вірити в це. Коли Бог каже, що Він створив небо і землю, ми повинні вірити, бо слово Боже – це істина. Віра починається з визнання Слова Божого. Люди вірять у щось тільки тоді, коли можуть осягнути це своїм розумом, і не вірять, коли їм це не вдається. Невіруючі, котрі не вірять, що Бог врятував усіх грішників від гріхів, потраплять у пекло. Вони настроюють себе на те, що все одно підуть до пекла. 
Якось один відомий християнин привселюдно заявив: «Я визнаю перед обличчям Бога, що залишуся грішником аж до самої смерті». Він умер і, напевно, потрапив у пекло. Він сказав Богу: «Я заявляю, що я грішник перед Богом і ніколи не буду праведником перед Ним». Він наполягав на своїй гріховності аж до самої смерті. До останнього подиху він відкидав Божу правду і любов. Тоді Господь сказав: «Ти такий наполегливий у своїй вірі! По вірі своїй ти повинен піти до пекла. Я кину тебе в пекло, адже грішники ніколи не увійдуть до Царства Небесного».
 
 
Якби я увірував
 
Людина, яка сказала: «Я заявляю, що залишуся грішником аж до самої смерті» – потрапила в пекло. Навіть Бог не може допомогти таким людям. Ці люди не тільки називають себе грішниками, які уже завтра прокинуться в пеклі, але вони навчають віруючих, котрі повірили їм і слідують за ними: «Ми будемо грішниками аж до самої смерті та, навіть ставши перед Богом, ми усе ще будемо залишатися грішниками». І багато віруючих дотримуються цих принципів у своєму житті. Бог сказав, що грішники потраплять у пекло. І все–таки, у наші дні безліч християн дотримуються цих помилкових принципів та хибного вчення. Бог сказав, що ці християни будуть вічно шкодувати за цим, будуть скреготати зубами, корчитись у пекельному полум’ї, промовляючи при цьому: «Якби я увірував, ах, якби я тільки повірив у це». 
«Якби я повірив, що Ісус змив усі мої гріхи, і якби я відмовився від моїх власних міркувань, то увійшов би у Царство Небесне!» «Якби я повірив, якби я тільки повірив». У пеклі безліч людей будуть промовляти ці слова, стогнучи від мук. Вони говоритимуть: «Якби, якби, якби я увірував, якби я сповнився істиною, то став би сином Божим. Чому я був такий впертий...»
У цей момент ми, праведники, запитаємо в Бога: «Господи, покажи нам, будь ласка, що відбувається зараз із грішниками, з тими, котрі переслідували нас, праведників». Бог скаже у відповідь: «Ні, діти Мої, я не зроблю цього, бо бачити це вам буде важко. Серед грішників ви побачите знайомих. Чи ви справді хочете побачити людей, знаючи, як вони страждають?» І ми скажемо Йому: «Будь ласка, тільки один раз!» Один раз Господь зможе показати нам це. Тому що Він великодушний. Припустимо, що ми побачимо, що відбувається в пеклі. Там буде чути лемент: «Якби я тільки повірив, якби я тільки повірив». І тоді ми запитаємо: «Що це за шум? Чи ці люди співають? Давайте уважно прислухаємося, чи вони плачуть, чи співають?» І ми побачимо, як чоловіки і жінки, охоплені полум’ям, хором голосно стогнуть і каються: «Якби я тільки увірував».
Упертюхи потраплять до пекла, якщо їх впертість не буде спрямована у правильне русло. Нам потрібно міцно триматися віри в істину. Ми повинні бути рішучими. Ми зобов’язані бути настирними тоді, коли слід бути наполегливими. Нам необхідно бути невідступними, йдучи праведною дорогою і, не упиратися, коли цього робити не потрібно. 
 
 
Бог віддасть кожному за його вчинками
 
Бог «...кожному віддасть за його вчинками: тим, котрі витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне» (Лист до римлян 2:6–7). Бог кожній людині віддасть за її справами, і буде судити її за її ділами. Слово «віддавати» означає «відплачувати, винагороджувати відповідно до справ». Хто довготерпінням у добрій справі шукає слави, честі і безсмертя? Ті, хто вірять в досконале Христове спасіння.
На землі живе багато людей, але Бог дарує вічне життя тільки тим, котрі страждають за правду і вірять у Його істину, незалежно від того, що кажуть інші. Бог дарує славу Вічного Царства тим, котрі хочуть стати праведниками і бажають мати щасливе життя у вічності. Вони шукають слави, честі і безсмертя витривалістю в добрій справі, бажаючи стати дітьми Божими. Вони будуть страждати за правду і продовжуватимуть чинити добро, щоб дотримуватися Божої праведності. Цим людям Бог дарує вічне життя. Бог дає їм можливість жити вічно і робить їх Своїми дітьми. Діти Божі стають богами у Його Царстві. 
«А сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів» (Лист до римлян 2:8). Ці слова стосуються тієї групи людей, яка протистоїть праведникам. Лють і гнів Божий обрушуються на тих, котрі не прислухаються до Його правди, упираються і не скоряються істині. Бог кидає їх у пекло. Ті, хто не народилися знову і не притримуються істини, об’єднуються, щоб протистояти істині, заперечуючи її.
Ті, хто не народилися знову, створюють свої угруповання, ведуть суперечки і вдаються до інтриг. В історії Кореї, моєї країни, наші предки створювали різні угруповання й об’єднання, що виступали супротивниками на політичній арені. Роль угруповання залежала від того, хто ставав королем. Якщо королем ставав хтось із династії Лі, то високі державні посади займали члени його родини, а всіх інших переслідували і звільняли з усіх більш–менш високих посад. Але, якщо трон займав хтось з іншого сімейства, то усе змінювалося у такий самий спосіб. Угруповання формувалися для того, щоб люди могли задовольнити свої власні внутрікланові інтереси, але не для того, щоб служити суспільним інтересам. 
Щось схоже відбувається у сучасному християнстві. Християни зайняті створенням різних сект. Заради чого? Щоб спільно протистояти істині у якості опозиційної фракції. Вони одноголосно заявляють про те, що грішні, хоч Ісус змив усі гріхи світу. Вони претендують на праведність, але не впокоряються і не дотримуються істини. Вони вважають себе такими, що мають право на гріх, а праведників називають єретиками. Господь же сказав, що грішники, які противляться праведникам, не праві, і повинні піти в пекло. Ті, хто підкоряються істині та Богу, дотримуються Його слова. Ми, праведники, віримо, що суд Божий є справедливий.
 
 
Чи можуть християнські віросповідання показати нам шлях до Царства Небесного?
 
Жодні конфесії не можуть показати нам шлях до Царства Небесного. 
Моя дружина одного разу розлютила свою свекруху тим, що сказала їй: «Жодна конфесія не приведе вас до Царства Небесного». Чесно кажучи, я дотепер не можу зрозуміти, чому мою матір так розлютило це висловлювання. А як ви думаєте, чи зможете ви увійти до Царства Небесного, належачи до якоїсь конфесії? Кожен з нас окремо отримає спасіння і увійде у Царство Господнє через віру в Боже слово. Хіба пресвітеріанська церква може це зробити? Чи, для прикладу, баптистська церква? Чи, можливо, церква адвентистів сьомого дня? Ні. Ми можемо увійти в Царство Небесне тільки віруючи в прощення гріхів, яке дарував нам Ісус. 
 
 
Ми повинні служити Божій церкві 
 
Апостол Павло чітко розділив усіх християн на грішників, які підуть у пекло, і праведників, які ввійдуть у Царство Небесне. Блага Звістка – Євангеліє – однаково відноситься як до євреїв, так і до еллінів. У посланні до римлян елліни – це язичники, а євреї – це ізраїльтяни. Зовнішність людей не має значення для Бога. Бог шукає людей, що усім серцем вірять у слово Боже. Чи ви вірите, що Ісус є Богом? Чи ви вірите, що Ісус – наш Спаситель? Ми можемо увійти до Царства Небесного, якщо віримо, що Ісус Своїм хрещенням знищив усі гріхи світу. Ми повинні вірити в цю правду і ніколи не відступати від неї. Святий Дух, що перебуває в нас, не дозволяє нам відступитися і допомагає перемагати наших ворогів у важку годину. 
У Біблії є притча про насіння, що було кинуте сівачем у чотири різні види ґрунту. У даному випадку вони означають тих, котрі врятуються і тих, котрі не можуть бути врятовані. Зерна, кинуті в неродючий ґрунт, гинуть, ледь зійшовши. Начебто вони мертві. Тоді чи можемо ми міцно триматися віри своїми власними зусиллями? Ні. Ми можемо мати міцну віру тільки завдяки Господові, що посилає нам сили, щоб ми змогли перебороти всі труднощі, і дає засіб від усіх духовних недуг, коли ми залишаємось вірними правдивій виноградній лозі – Церкві.
Церква Божа – це лоза. Господь дає нам благословення, захист, розраду і віру, щоб ми протистояли гонінням, яким ми піддаємося, перебуваючи в лоні церкви Божої. Але що відбудеться з нами, якщо ми будемо відрізані від лози. Ми негайно ж загинемо. Серця праведників не можуть боротися з сатаною, навіть якщо мають великі здібності і силу, тому вони невдовзі ослабнуть, якщо не примкнуть до Божої церкви, яка підтримує їх. Чи ви розумієте це? Люди потихеньку падають по похилій площині і стають усе менш і менш корисними. У Біблії сказано: «Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори» (Євангеліє від Матвія 5:13).
Навіть праведники ні на що не здатні, якщо вони живуть поза церквою Божою. Вони можуть бути благословенними і дарувати людям своє світло тільки тоді, коли зберігають вірність Господній Церкві. Однак вони загинуть, якщо будуть жити поза церквою, і не зможуть побороти світ, якщо зіб’ються з правдивого шляху, який вказує церква. Скільки часу ви зможете дотримуватись своїх власних переконань? Скільки часу зможете ви прожити поза церквою? Навіть Божі слуги не зможуть довго існувати поза Христовою церквою.
Однак, якщо ми перебуватимемо на лозі, то і рід наш буде врятований, і безліч людей завдяки нам одержать прощення гріхів. Куди подався Лот, відомий своїми плотськими бажаннями? Він прийшов у Содом. Там йому добре жилося. І що в результаті? Він загинув. У Біблії сказано, що всі нащадки Лота загинули. Моавитяни й Амонитяни народилися уже від дочок Лота.
Чому нащадки Лота, праведні люди, повстали проти Бога? Тому що Лот відійшов від церкви. Я не втрачаю рівноваги в часи негод і важких випробувань, тому що Бог заснував Свою Церкву. Бог благословляє Церкву, де збираються праведники, і стає Пастирем та Господом церкви для кожного праведника. Це Його обітниця і запевняння усім нам. 
«Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом. Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть. Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну» (Лист до римлян 2:12–15).
Людина, яка сьогодні не ходить до церкви, не знає закону. А тому, що вона не знає Закону, Законом стає її совість. Людина чинить зло, хоч совість її знає, що добре, а що погано. Це гріх, і людина повинна шукати Господа, щоб врятуватися від гріха. Бог іде назустріч кожному, хто дійсно бажає знайти Його.
Ми зобов’язані просити Його милості перед Богом і вірити в Нього. Ми повинні вірити в Нього, забувши про свою гординю. Мусимо жити вірою. Ми не повинні покидати церкви Божої. Маємо вірити і міцно триматися Церкви. Якщо ми твердо тримаємося Церкви, Бог не залишить нас, якими б немічними і слабкими ми не були.
 
 
Гріх юдеїв
 
Відокремивши юдеїв від тих, котрі ввійдуть у Царство Небесне, апостол Павло звернувся з проповіддю безпосередньо до них.
«Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом, і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону, і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, котрі знаходяться в темряві, виховник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі. Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш! Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш святокрадство!» (Лист до римлян 2:17–22)
Ми повинні знати наступне. Споконвіків Бог звертався до юдеїв, тому в них було слово Боже і система жертвоприношень. Через юдеїв Він повідомив про прихід Месії, і через Своїх юдейських слуг він виявив Свій задум. Таким чином, Мойсей і всі пророки були юдеями. Юдеї, старанно цитуючи і заучуючи слово Боже, подумали, що вони знають, що подобається Богу, і яким є Його Закон. Але апостол Павло сказав: «Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом». Юдеї не були врятовані, хоч хвалилися Богом і добросовісно приносили жертви. Ті, хто не до кінця вірять, що Ісус є їх Спасителем, подібні до тих, котрі взагалі не вірять у Нього. Це значить, що вони не вірять ні в Божу обіцянку врятувати їх завдяки жертвоприношенням, ані в Ісуса Христа як Спасителя. 
Юдеї потраплять до пекла, бо не вірять в Ісуса як свого Спасителя. Цілком даремно вони ще і ще покладали руки на голови жертовних тварин. В часи старозавітного пророка Малахії юдеї не вірили в те, що «покладання рук» означає «перенесення гріхів». Їхня віра поступово зміцніла в часи царювання Давида. Але уже починаючи з часів Соломона вона почала слабшати. У період розділеного Царства юдеї вже почали поклонятися іншим богам – Ваалу й Астартам, одночасно продовжуючи відправляти формальні богослужіння в Храмі. Таке формальне відношення до Бога є те ж саме, що й невіра в Нього. Бог радіє, коли ми віримо в Нього і дотримуємось Його слова. 
За старозавітньою системою жертвоприношень гріхи людини переходили на жертовну тварину шляхом покладання рук на голову цієї тварини. Навчаючи цьому інших людей, самі священики не вірили у факт передачі гріхів, усвідомлюючи при цьому неправильність своїх учинків. У цьому полягав гріх юдеїв. Досконало знаючи слово Боже, юдеї проповідували його людям, не вірячи в його правдивість. Саме в цьому полягав тяжкий гріх юдеїв.
«Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом, і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону, і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, котрі знаходиться в темряві, виховник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі» (Лист до римлян 2:17–20). У своєму посланні Павло чітко вказав на гріх невір’я юдеїв.
 
 
Вірити в Ісуса з гріхом у серці означає ображати Бога
 
Більшість християн наших днів роблять ту ж помилку, що й юдеї, про яких сказано в Біблії. «Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону! Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган» (Лист до римлян 2:23–24). Неправильно віруючи в Ісуса, ми тим самим опоганюємо ім’я Бога. Ми опоганюємо ім’я Бога, якщо не віримо в те, що зробив Ісус, і якщо ми не народилися знову. 
Ми богохульствуємо, якщо віримо в Ісуса, не будучи народженими знову. «Обрізання корисне, коли виконуєш Закона; а коли ти переступник Закону, то обрізання твоє стало необрізанням. Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не порахується його необрізання за обрізання? І необрізаний з природи, виконуючи Закона, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писанням і обрізанням? Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога» (Лист до римлян 2:25–29). Усі ми повинні прийняти слова Ісуса до наших сердець.
 
 
Що з’явилося спочатку, обрізання чи Закон?
 
Що з’явилося спочатку, обрізання чи Закон? Що Бог дав Ізраїлеві спочатку? Бог наказав Авраамові зробити обрізання. Навіть у 99 років у нього ще не було законного сина. Однак коли Авраамові було 75 років, Бог пообіцяв йому сина, сказавши: «Вийди і подивися на зірки. Я дам тобі стільки ж нащадків, скільки зірок на небі». Авраам повірив Богу і чекав 25 років. І, нарешті, через 25 років обіцянка збулася. Син народився, коли Авраамові було 100 років. Він чекав 25 років, і за ці роки, будучи не дуже розчарованим таким довгим чеканням, він наробив чимало помилок. Крім того, Бог пообіцяв дати йому і його синам землю обітовану, Ханаан, що в духовному змісті означало Царство Небесне.
Пообіцявши Царство Небесне, Бог наказав Авраамові і всім чоловікам з його роду робити обрізання. Бог сказав, що це обрізання буде символом Завіту між ними і Богом. Тому Авраам обрізав свою крайню плоть. Подібний ритуал пройшли усі чоловіки з його родини. Обрізання – це те ж саме, що й віровизнання, те, що ми віримо в Євангеліє істини. 
 
 
Ізраїль відкинув обрізання в серці 
 
Іудеї хвалилися тим, що вони є нащадками Авраама і тим, що вони обрізані. Вони з зарозумілістю запитували в язичників: «Чи ви обрізані?» Ми повинні бути обрізані в серці. Ми врятовані, коли приймаємо істину, яка каже, що Ісус змив усі гріхи світу, і віримо в це усім своїм серцем. 
Жодна інша країна не була так довго окупована загарбниками, як Ізраїль. Народ Ізраїлю протягом двох тисяч років перебував у глибокій скорботі, не маючи своєї власної землі. Бог покарав Ізраїль. Чому? Тому що вони не увірували. 
Своїм невір’ям вони образили ім’я Бога, незважаючи на те, що Бог полюбив Ізраїль і хотів, щоб люди вірили, що Господь змив усі їхні гріхи. Бог, як Пастир Ізраїлю, хотів знищити їх ворогів, хотів їх благословляти, любити і дарувати їм Небеса. 
Бог обіцяв дарувати Царство Небесне всім людям і зробити їх Своїми дітьми, якщо вони всім серцем увірують у Нього і приймуть прощення гріхів. На прикладі Ізраїлю Бог попереджує всіх людей на землі, що Він відправить їх у пекло, якщо вони не приймуть Його обітниці. 
Бог пообіцяв, що кожен, хто вірить у Його праведність, одержить благословення, яке обіцяв Ісус, навіть якщо вчинків людини недостатньо для цього. Єдиним способом уникнути Божої кари є віра в Євангеліє. Увіруйте в нього, і тоді ви врятуєтеся й уникнете пекла. 
Я бажаю, щоб милість Божа перебувала у душах всіх людей.