Проповіді

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 3-2] (Лист до Римлян 3:1-31) Спасіння від гріхів тільки через Віру

(Лист до Римлян 3:1-31)
«Отож, що має більшого юдей, або яка користь від обрізання? Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі. Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: 
Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, 
і переміг, коли будеш судитися. 
А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю по-людському. Зовсім ні! Бож як Бог судитиме світ? Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника? І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких! То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом, як написано: 
Нема праведного ані одного; 
нема, хто розумів би; 
немає, хто Бога шукав би, 
усі повідступали, 
разом стали непотрібні, 
нема доброчинця, нема ні одного! 
Гріб відкритий їхнє горло, 
язиком своїм кажуть неправду, 
отрута зміїна на їхніх губах, 
уста їхні повні прокляття й гіркоти! 
Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, 
руїна та злидні на їхніх дорогах, 
а дороги миру вони не пізнали! 
Нема страху Божого перед очима їхніми... А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, котрі під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. А тепер, без Закону, правда Божа з’явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону. Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру. Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона» .
 
 
Невір’я людей не може знищити вірність Божу 
 
Апостол Павло каже, що виконання Закону і спокута Божою благодаттю дані нам не за наші вчинки, але тільки завдяки вірі. Ми врятовані від наших гріхів і стаємо праведними завдяки Божому спасінню. «Отож, що має більшого юдей, або яка користь від обрізання? Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі. Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися» (Лист до Римлян 3:1–4).
Перевага євреїв полягає в тому, що саме євреям було довірене слово Боже. Вони знали про Боже слово від своїх предків. Оскільки саме євреям Бог довірив Своє слово і воно передавалося в них з покоління в покоління, євреї думали, що вони кращі від інших язичницьких народів. Проте Біблія говорить, що Бог покинув євреїв, тому що вони не повірили в Ісуса, Який врятував їх від гріхів.
Апостол Павло каже: «Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? Зовсім ні!». Невір’я людей не може знищити спасіння Боже. «Божа праведність» означає «вірність Божу». Він має на увазі, що вірність Божа і спасіння від гріха не можуть бути знищені, навіть якщо євреї не вірять у них. Слова Божої обітниці про те, що Він рятує кожного віруючого, не втрачають своєї сили, навіть якщо вони не вірять у них.
Якщо не вірять євреї, то увірують язичники. Бог говорить, що кожен, хто повірить, врятується. Отож, незважаючи на те, що саме євреям Бог довірив Своє слово, Він відвернувся від них, бо вони не повірили в те, що слова істини були виконані відповідно до Божої обітниці.
Апостол Павло твердить наступне: Бог дарував спасіння всім людям. Бог пообіцяв це в Старому Завіті та здійснив Свою обіцянку, пославши у світ Свого Улюбленого Сина – Ісуса Христа. Деякі люди вірять у Євангеліє Боже, однак інші не вірять. Тому ті, хто вірять, благословенні бути синами Божими, саме так, як Він пообіцяв. І благословення Боже не скасовується незалежно від того, скільки людей вірять у нього.
 
 
Кожен, хто вірить в істину, може удостоїтися великої Божої любові 
 
Будь-хто, хто чує слово істини і вірить у нього, може отримати велику Божу любов, але невіруючі скаржаться, що Бог – брехун. Насправді ж Бог виконав Свою обіцянку, хоч ті, хто не вірять у це, виключені з Божого спасіння, оскільки не приймають благодаті прощення гріхів.
Апостол Павло каже: «Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? Зовсім ні!». Бог пообіцяв і виконав Свою обітницю, дарував всім людям Своє спасіння і славу.
Що, відповідно до Біблії, є даром Божим? Біблія говорить, що Бог Отець послав Свого Улюбленого Сина і дарував благодать стати Його дітьми тим, котрі вірять у прощення прогрішень через Його Сина. Ще до створення світу Бог задумав дати всім людям честь стати Його дітьми і Своєю праведністю дарувати спасіння від гріхів. І Він виконав Свою обітницю. Ті, що вірують, мають благословення за Божим словом, але невіруючі будуть суджені згідно цього ж слова.
Невіруючим уготовано зійти в пекло. Бог створив Закон, щоб ми могли врятуватися вірою в Його Слово. Він також говорить, що праведність Божа ніколи не буде знищена, навіть якщо люди не вірять у неї. Ми знаходимо благословення, прийнявши вірність Божого порятунку. Бог говорить: «Зовсім ні! Бо ж Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися» (Лист до римлян 3:4).
 
Кожна людина – брехун, а Бог – праведний. Чому? Тому що Бог каже: «...як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися». Бог каже, що Він заздалегідь обіцяє і благословляє тих, котрі будуть благословенними; Він проклинає тих, котрі будуть прокляті. Для Бога справедливо є благословляти віруючих і проклинати невіруючих. Бог говорить: «Бо ж Бог правдивий, а кожна людина неправдива».
«Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися». Бог каже, що Він врятує людей відповідно до Свого слова. Слово сталося тілом, оселилося серед нас і врятувало нас. Таким чином, Господь праведний по Своєму слову.
Господь здобув перемогу над сатаною за допомогою написаного слова Божого. Господь справедливий і вірний перед Собою, сатаною і всіма духовними утвореннями, тому що він виконав те, що обіцяв. Проте люди не є вірні. Їхня поведінка швидко міняється, коли вони попадають у невигідне для них становище. Бог же навпаки ніколи не змінював Своєї обітниці. Тому апостол Павло каже, що наша віра повинна ґрунтуватися на слові Божому.
 
 
Наша неправда виставляє правду Божу
 
У посланні до римлян 3:5 говориться: «А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю по-людському». Усі люди несправедливі, але що ми можемо сказати, якщо їх неправда виставляє правду Божого спасіння? Що ми скажемо, якщо наші гріхи показують Божу праведність?
Божа праведність відкривається ще більше в зв’язку з нашими гріхами і неправедністю. Бог дійсно праведний. Він – Господь спасіння, Спаситель і праведний Господь, що обіцяв урятувати нас Своїм словом і виконав те, що обіцяв. Що скажемо, якщо праведність Божа відкривається завдяки нашій слабкості? Наші недосконалості ще більше розкривають Божу праведність, тому що ми грішимо аж до самої смерті.
Як ми можемо знати, що Господь – Бог любові? Ми можемо знати це через нашу недосконалість. Любов Божа розкривається через нас, тому що ми грішимо аж до останнього дня нашого життя. Господь каже, що Він раз і назавжди змив усі прогрішення світу. Любов Божа була б недосконалою, якби Він любив тільки благодушних людей, таких, що не згрішили. Лише завдяки щирій любові Господь має справу з нами, грішниками, і приймає нас, невартих Його любові. 
Ми, люди, несправедливі та зрадили Бога. Ми не віримо в Нього і в нас немає нічого доброго перед Господом. Грішники – це ті, хто чинять тільки зло, але Ісус, що врятував нас від усіх наших гріхів і беззаконь, показав Божу любов до нас.
Бог каже, що завдяки праведності та любові Він послав Свого Улюбленого Сина, щоб врятувати нас від пітьми і прокльонів сатани, коли люди згрішили і повинні були піти в пекло внаслідок обману сатани. Ось яка Божа любов і благодать.
«А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо?» - запитує апостол Павло. Думки віруючих і тих, котрі не вірять, розходяться на цьому уривку. Невіруючі намагаються бути благодушними, щоб увійти в Царство Небесне і бути благословенними Богом. Але Павло робить інший висновок, кажучи: «А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо?» Павло говорить, що ми, люди, не можемо сповнити Божу праведність, але тільки грішимо перед Ним, і що зло, яке ми виливаємо, служить для того, щоб показати правдиву Божу любов. Так, це правда. Усі люди нечестиві й зловмисні. Вони не можуть бути праведними, проте Господь врятував їх від усіх гріхів.
 
 
Ми врятовані Божою праведністю
 
Апостол Павло говорить, що люди не можуть бути праведними, оскільки знаходяться в пастці власних провин. Господь врятував грішників від їх прогрішень і полюбив їх. Ми маємо потребу в Його досконалій любові, тому що не можемо не грішити щоденно. Ми одержали спасіння тільки завдяки абсолютній любові Ісуса, Його благодаті і дару спасіння через Ісуса Христа.
Апостол Павло каже, що своїм спасінням він зобов’язаний Божій праведності. Те, що Бог зробив, щоб врятувати всіх грішників від їх провин показує Його праведність. Павло говорить, що віра в Євангеліє врятувала його. Праведність Божа розкривається в Євангелії води та Духа. Наше спасіння залежить від праведного Божого діяння, яке Він реалізував для нас. Таким чином, грішники врятовані вірою від їх провин. Ті ж, хто не народилися знову, думають, що вони повинні бути добрими для того, щоб увійти в Царство Небесне.
Апостол Павло думає, що ми робимо зло ненавмисно, але люди в результаті попадають у пекло, тому що вони намагаються робити добрі вчинки, не отримавши при цьому Божої праведності. Вони повинні покаятися, щоб навернутися до віри й увірувати в спасіння, яке Бог дав, щоб уникнути їм тортур пекла.
Хто може чинити добро перед Богом? Жодна людина не може. Тоді як же може грішник звільнитися від усіх своїх прогрішень? Він повинен змінити свої думки. Апостол Павло каже, що він отримав спасіння через віру. Але що ж думають люди? Люди думають, що вони можуть бути врятовані, роблячи добрі вчинки, і тому не можуть знайти порятунку. Ті, хто одержали спасіння від своїх провин через віру в Ісуса Христа і мають досконале прощення гріхів, хваляться тільки Божою праведністю та звеличують її. 
Тим часом ті, хто не народилися знову, хоча й вірять в Ісуса, думають, що вони можуть увійти в Царство Небесне, роблячи добрі справи. Їхня віра неправильна. Віра апостола Павла – це віра народженої знову людини. Ті, хто не народилися знову, хоча й думають, що вірять в Ісуса, мають неправильну віру, тому що вони намагаються додати до неї свої справи. Однак ми одержуємо спасіння не тому, що додаємо до нашої віри порядні вчинки, але тому, що віримо в Божу праведність: Хрещення Ісуса і Його смерть на Хресті.
 
 
Праведники не можуть навмисно грішити 
 
«А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо?». У Біблії сказано, що нашою неправедністю ми тільки розкриваємо праведність Божу і Його любов до нас. У Біблії також записано: «Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника? І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!» (Лист до Римлян 3:7–8). Імена невіруючих занесені в Книгу Судного Дня, і вони будуть вкинуті у геєну вогненну. Тому всі невіруючі повинні покаятися, щоб навернутися та повірити у спасіння, довершене водою і кров’ю.
Апостол Павло запитує: «Чи ж не несправедливий Бог, коли виявляє гнів? – говорю за людським міркуванням. Ні». Люди заперечують, говорячи: «Хіба це справедливо, що Бог обрушує Свій гнів на невіруючих тільки тому, що вони не вірять, що Ісус уже врятував їх від гріхів?». Але Павло каже у відповідь: «Хіба Бог несправедливий, коли гнівається? Цілком справедливо, що невіруючі повинні піти в пекло, тому що вони не вірять в істину. Бог справедливий!»
 
У посланні до римлян 3:7 говориться: «Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, по що судити ще й мене, як грішника?». Потім люди можуть сказати: «Що? Чи будете ви грішити навмисно, тому що отримали прощення гріхів? Чи ви будете брехати ще більше, бо врятувалися Божою праведністю? Чи будете ви з умислом грішити ще більше?» Але Біблія говорить, що вони діють у такий спосіб своїми злими серцями, не пізнавши Божого порятунку і не повіривши в Його любов.
Тому Павло говорить, що праведність Божа перебуває в Його славі внаслідок нашої гріховності і неправди. Однак люди заперечували Павлу своїми власними міркуваннями, кажучи: «Ви можете робити більше гріхів, якщо вірите, що врятовані через віру, а не здійснення добрих діл». Це неправда, що люди грішать тільки тому, що хочуть грішити. Вони не можуть уникнути гріха, тому що народжені грішниками. Цілком природно є для яблуні родити яблука. Біблія говорить, що для людини також природно, народившись грішною, продовжувати грішити. Господь врятував грішників Своєю праведністю і вони можуть звільнитися, тільки прийнявши спасіння від Господа. 
 
«І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!» (Лист до Римлян 3:8) Так думають ті, хто, будучи обманутими лжеучителями, вважають себе віруючими в Ісуса. Послання до римлян було написано апостолом Павлом близько 2000 років тому. Багато людей у той час думали так само, як сьогодні розмірковують сучасні невіруючі. Лицемірні віруючі думають так само, як і невіруючі в часи Павла, кажучи: «Чи не будете ви ще більше зумисне грішити, якщо вже отримали прощення гріхів та якщо ви безгрішні й знаєте, що ваші майбутні гріхи вже прощені?»
Невіруючі діють відповідно до своїх власних міркувань, у яких немає віри, а також відповідно до похоті плоті. Вони не можуть знайти істини Божого спасіння через свої плотські думки. Звичайно, навіть праведники продовжують грішити після отримання прощення прогрішень, але таких небагато. Біблія каже нам, що до народження знову від води та Духа грішники увесь час грішать, тому що не розуміють, що роблять гріх, і не знають, що це гріх. Що ж стосується праведників, то в Біблії написано, що праведники не можуть грішити навмисно, тому що вони є під Божою владою.
Деякі люди казали апостолові Павлові: «Хіба ти не робиш зла для блага, тому що Бог врятував тебе від усіх твоїх прогрішень? Тобі варто було б робити більше злих учинків, щоб праведність Божа розкрилася ще більше». Павло ж каже нам, що на таких людей гряде справедливий суд. Він має на увазі, що для них зовсім справедливо є бути покараними і піти до пекла. Чому? Тому що вони залежать не від віри, але від своїх учинків.
 
 
Божа праведність ніколи не втратить своєї сили
 
Апостол Павло каже: «Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє невірство знищить вірність Божу?» Чи їхнє невірство знищить Боже спасіння тільки тому, що вони не вірять у нього? Люди врятовані, якщо вони вірять, однак вони втрачають благодать прощення гріхів, якщо не мають віри у своєму серці. Праведність Божа держиться непохитно. Чи ви розумієте це? Ті, хто вирушають до пекла, є добровольцями, тому що в них є вибір: вірити чи не вірити. Справи Божі та благодать спасіння від гріхів ніколи не втратять своєї сили. Вони стоять непорушно.
Спасіння Господнє не має ніякого відношення до людських зусиль, заснованих на справах Закону. Воно стосується тільки віруючих. Віруючі врятовані відповідно до Божої істини, але невіруючі підуть у пекло, тому що, заперечують істину; вони не матимуть спасіння. Бог сказав: «І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси» (Книга Ісаї 8:14). Кожен, хто вірить в Ісуса, стає праведником і має вічне життя, яким би нечестивим він не був. Ті ж, хто не вірять в Ісуса, потраплять у пекло, тому що заплата за гріх – смерть, якими б благодушними вони не були. Ісус є каменем спотикання для тих, котрі не вірять у прощення гріхів.
 
 
Немає жодного праведника, який мав би гріх
 
Апостол Павло каже нам про віру в спасіння для тих, котрі прикидаються добрими, тому люди вважають послання до римлян словом Божим, котре голосить нам істину. Дехто дивується тим, котрі ототожнюють себе з праведниками. Насправді ж ті, чиї беззаконня прощені Ісусом, є праведниками, тому що всі їх гріхи змиті. «Ісус – праведний» означає, що «Він правдиво врятував грішників від гріхів». Деякі люди кажуть, що вони є «звільненими» грішниками, але перед Богом немає таких. Як людина може залишатися грішною, якщо вона врятована від гріха? Ми врятовані, якщо Ісус врятував нас, і ми – грішники, якщо Ісус нас не врятував. У спасінні не існує «середини». 
Чи може бути праведник, у якого є гріх? Немає такого праведника, у якого був би гріх. Людина – грішна, якщо має гріхи; вона – праведна й безгрішна, якщо істинно вірить в Ісуса. Як можемо ми вирішити проблему щоденних і майбутніх гріхів? Люди думають, що вони неминучі грішники, тому що повсякденно грішать і будуть грішити, аж поки не вмруть. Проте ми стали праведниками через віру в Євангеліє, яке твердить, що Ісус узяв на Себе на річці Йордан всі гріхи світу, в тому числі гріхи майбутнього, і був розп’ятий за них.
«Праведник, який має гріх». Та це ж абсолютна нісенітниця. Чи є смисл думати, що людина продовжує залишатися боржником, незважаючи на те, що вона уже заплатила свої борги? Давайте припустимо, що жила така людина, у якої було багато грошей, але її син мав дурну звичку щодня купувати солодощі в кредит у всіх магазинах міста. Тоді його багатий батько заплатив наперед таку суму грошей, що перевищила борг його сина у всіх магазинах міста за все життя. І тепер він ніколи не буде боржником, навіть якби щодня, аж до самої смерті, їв солодощі, не платячи за них.
Господь врятував нас Своєю праведністю, раз і назавжди змив наші гріхи на річці Йордан. Він сповна врятував усіх нас. Тому ми ніколи не будемо грішниками, якими б слабкими ми не були. Бог каже нам, що ми стали праведниками, якщо не заперечуємо того, що Він зробив для нас.
 
 
Люди не можуть ані вірити в Євангеліє, ані народитися знову, маючи тілесні помисли
 
Християни, які називають себе «звільненими» грішниками, розмірковують плотським розумом. Думати духовно означає вірити в Слово Боже. Плотський розум – це світський розум. Це – людська мудрість. Плоть не може не грішити, але ми можемо стати праведними через віру в Хрещення та Хрест Ісуса. У Біблії сказано, що ми ніколи не станемо праведними й не набудемо святими, якщо самі намагатимемося не грішити. 
Чи може людина увійти в Царство Небесне, ставши святою; чи може вона ніколи не грішити, увірувавши в Ісуса? Чи це можливо тільки завдяки спасінню, звершеному раз і назавжди? Чи всі грішники стали праведниками через благодать прощення гріхів? Неможливо бути праведним, маючи плотський розум. Плоть ніколи не може стати праведною. Плоть завжди хоче щось з’їсти, коли відчуває голод.
Плоть не може досягти святості, тому що має похоті та прагнення. Саме тому ми можемо стати праведними тільки через віру у воду і кров Ісуса. Чи можемо ми увійти в Царство Небесне, не роблячи більше гріхів та очистивши себе до білизни снігу? Для людини, що повна похотей та прагнення плоті, великою самовпевненістю є думати, що вона може досягти святості, уникнувши гріха. Це – неможливо.
Люди не можуть ані увірувати в Євангеліє, ані народитися знову, тому що вони думають про віру плотським розумом. Ісус сказав: «Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Євангеліє від Івана 3:6).
Неможливо стати праведним, маючи плотський розум. Багато людей думають, що це – неможливо, тому що вони можуть згрішити завтра, навіть незважаючи на те, що від цілого серця покаялися й дотепер вірили в Ісуса. Ви можете думати: «Як можу я мовити, що безгрішний, якщо я навіть зараз продовжую грішити?» Чи можна стати праведним, маючи такі плотські міркування? Неможливо віднайти святість через плоть.
 
 
Одначе Бог може зробити нас праведними
 
А втім Бог може цілком врятувати нас, навіть якщо людина не в силах цього зробити. Бог може очистити нашу свідомість і змусити нас визнати, що ми праведні та що Він є нашим Батьком і Спасителем. Ви повинні знати, що вірування починається з віри в слово істини. Ми стали праведними, якщо всім серцем віримо у правдиве Слово. Ми ніколи не зможемо стати праведними через справи плоті.
Проте ті, котрі не народилися знову, не можуть самі звільнитися від своїх думок, тому що вони замкнені в них. Вони ніколи не можуть сказати, що праведні, тому що мислять плотським розумом. Навпаки, віра, через яку ми можемо сказати, що праведні, починається зі знання істини Божого слова. Якщо ви дійсно хочете народитися знову, то обов’язково народитеся, але тільки якщо будете слухати правдиве слово, яке походить від народженої знову людини, тому що Дух Святий радується у народженому знову праведнику, оскільки має справу зі словом істини та «...досліджує Дух навіть Божі глибини» (Перше соборне послання до коринтян 2:10). Люди можуть народитися знову, якщо будуть слухати слово Боже від праведників, тому що у народжених знову праведниках живе Святий Дух. Я хочу, щоб ви пам’ятали про це. Якщо ви хочете одержати благодать народження знову, вам необхідно зустріти праведника, народженого знову.
Авраам народив Ізмаїла та Ісака. Ізмаїл народився від рабині. Ізмаїлові було вже чотирнадцять років, коли народився Ісак. Ізмаїл переслідував Ісака, що народився від вільної жінки. Хто ж насправді мав право спадкоємства? Звичайно ж Ісак, що народився від вільної жінки Сари. 
Ісак мав право спадкоємства і визнання, незважаючи на те, що Ізмаїл був старшим і сильнішим від нього плоттю. Чому? Тому що Ісак народився за словом Божим. Віра, встановлена людським розумом, схожа на піщаний замок. Люди зможуть народитися знову, тільки якщо довідаються про істину Божого слова і повірять у неї.
«То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бо ж ми перед тим довели, що юдеї й геллени - усі під гріхом, як написано: Нема праведного ані одного» (Лист до римлян 3:9–10). Що означають ці слова? Чи вказують вони на становище людини до і після народження знову? Ми всі були грішниками, перш ніж народилися знову. «Нема праведного ані одного» - таким був стан людей до того, як Ісус змив усі прогрішення світу. Людина ніколи не зможе віднайти святість, не маючи віри в Ісуса.
Фраза «поступове освячення» походить від поклоніння ідолам язичницьких релігій. У Біблії сказано: «Нема праведного ані одного». Як може людина знайти святість, докладаючи для цього свої власні зусилля? Сама людина не зможе знайти святість. Немає жодного, хто міг би сам стати праведником. Немає жодного, хто став би безгрішним завдяки власним зусиллям. Це можливо тільки через віру в слово Боже. Біблія каже нам: «нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би» (Лист до римлян 3:11).
 
 
Усі повідступали
 
«Усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!» (Лист до римлян 3:12). Чи приносить людина користь Господу? Людина марна перед Господом. Усі, хто не народилися знову, марні в очах Божих. Хіба вони не вказують пальцем на небеса, коли повстають проти Бога і проклинають Його? Заперечують Його через те, що Він не послав їм дощу, незважаючи на те, що усі вони створені Ним?
«Усі повідступали, разом стали непотрібні» – сказав Господь. Як може людина, що має гріх у серці, славити Бога? Як можуть грішники, що не можуть вирішити проблеми своїх власних гріхів, підносити хвалу Господові? Як може грішник славити Господа? Грішники не можуть прославляти Бога.
В даний час переважають служіння прослави, піднесення хвали Господові. Грішники написали безліч віршів до євангельських пісень, використовуючи слова з Біблії, з Об’явлення. «І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!» (Об’явлення 5:13). Господь гідний того, щоб Його звеличували, але тільки праведники здатні прославляти Бога. Чи ви думаєте, що Бог з радістю приймає молитви грішників? Прославляння грішників подібне на жертвоприношення Каїна. Їх молитви та звеличання даремні й спрямовані в порожнечу, навіть якщо вони думають, що славлять Господа. Чому? Тому що Бог не тішиться ними. Бог ніколи не чує молитов грішників (Книга Ісаї 59:1–2).
У Біблії сказано, що всі вони збилися зі шляху, разом стали непотрібні. Слова «усі повідступали» означають, що вони повірили своїм власним думкам, відкинувши слово Боже. Праведний суд вершиться по слову Божому. Судить тільки Бог. Люди не зможуть судити. Слова «усі повідступали» означають, що усі чинять відповідно до власних міркувань. Вони завжди говорять приблизно такі слова: «Я так думаю і так вірю». Ті, хто не відмовляються від своїх власних думок, потурають своїм думкам і вже не можуть повернутися до слова Божого.
Ті, хто не народилися знову, думають, що вони самі собі судді. Для них не важливо, що написано у Слові Божому. Вони міцно тримаються своїх власних думок і судять самі, що є неправда, а що є істина, твердячи: «Я думаю так і вірю так. Це ж не так, як я думаю». Як можуть вони знайти істину? Бог каже, що всі люди звернулись до своїх власних думок. Ми не повинні звертатися до своїх власних думок. Навпаки, ми повинні звернутися до Господа. Ми мусимо бути врятовані праведним способом. Нас повинні судити правдивим словом. Тоді що ж таке праведність?
 
 
Ми повинні народитися знову від слова Божого
 
Праведність є словом Божим, котре – істина. Слово Боже є критерієм, еталоном, мірилом усього. Ми повинні знати, що слово Боже є критерієм та вихідним пунктом для всіх нас. «Споконвіку було Слово» (Євангеліє від Івана 1:1). Хто були Бог, Отець і Святий Дух? Це Він – Бог, Слово. Слово – це Бог. Ісус Христос, наш Спаситель і Цар царів, є Слово, наш Бог.
Написано, що на початку Слово було з Богом. Ким був Бог? Словом. Тому Слово є Ісус, наш Спаситель і Бог. Спаситель є Богом. Точним відображенням Його природи є Слово. Оскільки ж Слово є Бог, воно відрізняється від наших власних думок. Дуже нерозумно для людини намагатися зрозуміти слово Боже своїм плотським розумом.
Ось чому Богу угодна людина, яка твердо стоїть у Його слові та у вірі. Людина, що міцно стоїть на слові Божому, є вірною й потрібною для Господа, і Бог благословляє таку людину.
Чи може людина робити щось добре? Слово, що є Бог, каже нам, що немає жодного праведного. Проте деякі думають: «Мені здається, що ця людина робить добро». Насправді ж ті люди лицемірять перед Богом. Ми повинні знати, що до того, як ми народимося знову, у нас не було й дещиці праведності.
Усі люди повстають проти Бога. Вони лукавлять один з одним, ба навіть з Богом, прикидаючись, що вони доброчесні й милосердні. Вони кидають виклик Богу, прикидаючись, що благочестиві і добрі. Тільки Бог добрий. Якщо людина не народилася знову й не вірить у Його любов та праведність, то вона повстає проти Бога і противиться Йому. 
Чи думаєте ви, що Бог судить тільки великих грішників? Кожен, хто не народився знову, незважаючи на те, що є християнином, не може уникнути Божого гніву. Тому відмовтеся від свого лицемірного способу життя і слухайте слово Боже. Ви повинні народитися знову. І тоді ви зможете уникнути суду Божого.
Ви коли–небудь бачили злу людину, у якої не було б нав’язливої думки виглядати доброю серед тих, котрі ще не народився знову? Людей переповнює бажання бути добрими. Хто ж учить їх цьому? Сатана. Людина за природою ніколи не може бути доброю. Людина може вести добропорядне життя лише коли її гріхи цілком змиті перед Богом. Тоді чи велить нам Бог робити зло навмисно? Ні. Бог каже нам, що ми повинні отримати прощення провин, тому що перш ніж ми народилися знову, ми вже були заражені гріхом і повинні були піти в пекло. Бог хоче, щоб усі ми прислухалися до Його правдивого слова і були спасенні.
 
 
Сатана завжди каже нам неправду вустами невіруючих
 
«Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах, уста їхні повні прокляття й гіркоти! Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, руїна та злидні на їхніх дорогах, а дороги миру вони не пізнали! Нема страху Божого перед очима їхніми...» (Лист до римлян 3:13–18).
«Язиком своїм кажуть неправду». Усі люди - майстри неправди, обману. Бог каже про сатану: «Як говорить неправду, то говорить зо свого» (Євангеліє від Івана 8:44). Усі ті, хто не народилися знову, говорять: «Я дійсно кажу правду. Це – щира правда», але все це – неправда.
Ті, хто заявляють, що говорять правду – брехуни. Чи ви колись чули, щоб шахраї признавалися: «Я – брехун і шахрай», коли вони намагаються обдурити інших? Вони говорять так, начебто, усе сказане ними – правда. Вони переконливо твердять: «Дозвольте, я скажу вам щось. Якщо ви вкладете мільйон доларів, то можете заробити на цьому великі гроші. Якщо ви інвестуєте мільйон доларів, то зможете мати прибуток нарівні з господарем, і через кілька років ви одержите десять мільйонів доларів. Це фантастичний внесок. Ну що ж, будете робити свій внесок?» Ті, хто не народилися знову, завжди обманюють інших своєю мовою.
Коли сатана каже нам неправду, вона походить із його нутра. Проповідник, який не народився знову, завжди говорить неправду. Він стверджує, що людина може стати багатою, якщо буде жертвувати велику частину свого доходу. Чи є в Біблії якийсь уривок, де йдеться про те, що людина може стати багатою, якщо буде церковним старостою? Чому люди намагаються стати старостами? Вони намагаються стати старостами, тому що їх змусили повірити в те, що Бог дасть їм земні блага, якщо вони займуть ці посади. Вони піддаються обману, тому що вірять, що зможуть здобути благополуччя, тільки якщо стануть церковними старостами. Цих людей піймано в тенета неправди.
Чи ви колись намагалися стати церковним старостою, піддавшись подібному обману? Багато людей зовсім зубожіли після цього. Я знаю багатьох таких людей. Лжепророки, що не народилися знову, призначають у своїх церквах старостами багатих людей. Чому? Тому що вони хочуть, щоб старости робили великі пожертвування в їх церквах. Іноді вони призначають церковними старостами людей, у яких немає грошей, тому що вони хочуть зробити їх своїми сліпими послідовниками.
Ось загальновживаний вислів: «Людина може отримати благословення і благополуччя, якщо стане церковним старостою». Це неправда. Про це не написано в Біблії. У Біблії сказано, що слуг Божих радше будуть переслідувати, ніж вони матимуть багатство й милість. Господь каже нам: «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Євангеліє від Матвія 6:33).
«Отрута зміїна на їхніх губах» – каже нам Біблія. Люди дійсно мають отруту на губах. Що кажуть праведникам ті, хто не народився знову? Вони проклинають праведників і сичать подібно зміям. У Біблії сказано: «Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, руїна та злидні на їхніх дорогах, а дороги миру вони не пізнали! Нема страху Божого перед очима їхніми».
 
 
Яка мета Закону?
 
Вираз «як написано» часто зустрічається в Старому Завіті. Апостол Павло багато разів звертався до Старого Завіту. Він сказав: «Ноги їх швидкі на пролиття крові; руйнування і пагуб на шляхах їх; миру не знають Вони. Немає страху Божого в очах їх». Я відчуваю співчуття до тих, котрі відправляються в пекло, не знаючи шляху народження знову.
Послання до римлян 3:19 твердить: «А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові». Божий гнів діє відповідно до Закону. Павло сказав: «Закон, він говорить до тих, хто під Законом» тому, що Бог дав Закон тим, котрі ще не народився знову і тому не знають про гріх, тим, котрі не вважають гріх гріхом. Павло сказав це, щоб просвітити грішників, які за час свого існування ніколи не виконували Закону. Бог дав нам Закон не для того, щоб примусити нас виконувати його. Тоді, чи каже нам Бог, що Він зруйнував Закон? Ні. Він дав Закон через Мойсея, щоб показати нам наші гріхи. Він дав нам Закон не для того, щоб змусити нас повністю виконувати його. Закон Божий має на меті показати нам, які ми грішні.
 
 
Жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним
 
Лист до римлян 3:20 твердить: «Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається». Народжені знову християни знають, що жодна плоть не виправдається справами Закону. Апостол Павло й усі слуги Божі говорять: «Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається». Немає жодного, хто виконує Закон у даний час, чи хто буде виконувати Закон у майбутньому. Тому ми повинні визнати, що ніколи не зможемо виправдатися справами Закону. Наші вчинки не можуть зробити нас праведними.
Апостол Павло знав і вірив у це. Чи можемо ми виправдатися, виконуючи Закон? Чи може Закон виправдати нас? Чи думаєте ви, читаючи Біблію, що правильно було б вірити в те, що, увірувавши в Ісуса і роблячи добрі справи, наша плоть може змінитися, одержати виправдання й увійти в Царство Небесне? Це – неправда. Те, що людина може увійти в Царство Небесне, постійно змінюючись для отримання виправдання, є неправдою. Усі люди, що не народилися знову, знаходяться під Законом, бо думають, що вони повинні виконувати слово Боже своїми власними вчинками. Це змушує їх щодня виконувати Закон і молитися, щоб одержати прощення прогрішень. А все тому, що вони з самого початку неправильно розуміють Писання. Закон дає нам усвідомлення того, що ми грішні. Грішники роблять спроби виконувати Закон через незнання та власні думки, які суперечать порятунку істини і знаходяться поза плоттю. Це є неправильно орієнтована віра.
Доктрина зростання у святості, яка каже нам, що для отримання виправдання ми повинні постійно зростати у святості, також має місце й в інших релігіях світу. Подібна доктрина існує в буддизмі; там це є вчення про нірвану. Воно відповідає християнській доктрині поступового зростання у святості. Багато людей говорять, що їх плоть може усе більше й більше зростати у святості й, нарешті, увійти до Царства Небесного. Однак істина полягає в тому, що Господь вже освятив наш дух раз і назавжди.
Навіть праведники не можуть стати святими по плоті. Ті ж, хто не мають Духа, взагалі не можуть стати святими. Чим більше вони намагаються робити добрі вчинки, тим більшими грішниками вони стають. Це тому, що у їх серці є гріх. Щось нечисте постійно виходить із них і робить їх брудними, незважаючи на те, що вони дуже сильно намагаються очистити себе зовні; але вони занадто брудні всередині. Ось яким насправді є існування грішників.
Цей стан є протилежний тому, у якому перебувають люди, що одержали прощення гріхів. Вони можуть жити благочестиво, незважаючи на те, що не можуть не грішити плоттю. Грішники, що народилися зараженими гріхом, поширюють гріх протягом усього свого життя, тому що гріх виходить з їх нутра проти їх волі.
У них немає вибору, як тільки зробити цілющий ковток, що зможе раз і назавжди знищити їх гріхи. Цей ковток – Євангеліє Божої істини. Вони можуть звільнитися від провин, почувши слово Боже прощення гріхів. Я хочу, щоб ви усі довідалися про слова народження знову і прощення гріхів.
Хто може жити геть-чисто за Законом? Хто може жити, у досконалості, дотримуючи Закону, навіть якщо народився знову? Ніхто. У посланні до римлян написано: «Законом бо гріх пізнається». Це ж так просто. Сатана обдурив Адама і Єву, коли вони були безневинні й піддалися гріху. Гріх передався в спадщину їх нащадкам, що не знали слова Божого. Вони не знали, що народилися грішниками та що успадкували гріх.
Після часів Авраама та Якова євреї забули про віру і свою гріховну сутність, хоч їх предок Авраам був виправданий через віру. Тому Бог дав їм Свій Закон, щоб вони пізнали гріх, і хотів, щоб вони отримали прощення провин через віру в Його обітницю. А ви вірите в це?
 
 
А тепер, без Закону, правда Божа з’явилась
 
У листі до римлян 3:21 сказано: «А тепер, без Закону, правда Божа з’явилась, про яку свідчать Закон і Пророки». Апостол Павло каже нам, що правда Божа є окремо від закону. Слова «про яку свідчать Закон і Пророки» направляють нас до Старого Завіту. Євангеліє води та Духа є Божою праведністю, що виникла через систему жертвоприношень. Євангеліє відкриває Божу праведність, яка за допомогою жертвопринесення веде нас до прощення гріхів.
У посланні до римлян 3:22 сказано: «А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає». Наша віра – у наших серцях. Автором і виконавцем віри, є Ісус Христос. У листі до євреїв 12:2 сказано: «дивлячись на Ісуса, автора й виконавця віри». Автор і виконавець віри – Ісус, і ми віримо в Бога, у правдиве Слово. Ми повинні вивчати і вірити в слова істини, викладені в Біблії народженими знову слугами Божими. Тільки тоді ми зможемо спастися від усіх наших прогрішень та жити вірою. Ми повинні вірити в Ісуса усім серцем.
Бог каже нам: «А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає». Тому, ми стаємо праведними через щиру та глибоку віру в слово істини і маємо підтвердження досконалого спасіння, визнаючи його своїми вустами. Ми не можемо врятуватися нашими власними справами, але тільки вірою. Отож дякуємо одному тільки Господу і Божій Церкві.
Чи траплялося вам бути залежними від власних вчинків, незважаючи на те, що ваші гріхи були змиті? Ви є праведні, незважаючи на слабкість вашої плоті, якщо усім серцем вірите в слово Боже. Дух Святий свідчить про Боже слово у вашому серці, промовляючи: «Ти – праведник», тому що Він веде нас до розуміння правдивого слова, коли ми чуємо його. А ви, чи були ви врятовані вірою після того, як почули слово Боже?
«А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає». Кожен, хто вивчає слово Боже, яке є істиною, та вірує в нього, може врятуватися від гріхів.
 
 
Ісус змив усі наші гріхи від початку і до кінця Світу
 
У посланні до римлян 3:23–25 сказано: «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів».
У Біблії записано, що всі згрішили й позбавили себе слави Божої. Ми незаслужено отримали прощення прогрішень і виправдання по благодаті й любові Божій, у той час як грішники відходять в пекло. Ми досягли слави Божої й отримали виправдання. Бог послав Ісуса, щоб Його кров стала спокутною жертвою через віру.
Вірші 25–26 підтверджують: «що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса». Тут слова «дав у жертву» означають, що Бог віддав Свого Сина Ісуса, щоб Він став спокутною жертвою для прощення гріхів усього всесвіту.
 
Ісус змив усі гріхи світу Своїм Хрещенням. Ісус є Альфа й Омега. Подумаймо ж про початок і кінець світу. Бог звільнив нас через віру, змивши всі гріхи від початку і до кінця світу. Бог послав Ісуса як жертву спокути через віру в істину. Лише увірувавши в Євангеліє я усвідомив слова: «щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів».
Усі наші гріхи знищені, якщо ми віримо в Слово, яке твердить, що Ісус змив усі наші гріхи Своїм Хрещенням і кров’ю. Ми раз і назавжди отримали прощення провин, але наша плоть усе ще продовжує грішити. Плоть грішить, тому що ми слабкі. Проте у Біблії сказано, що Бог пробачив «давніше вчинені гріхи». Гріхи, вчинені плоттю зараз і навіть у майбутньому, – це, з погляду Бога, гріхи, що були зроблені раніше.
Чому? Бог учинив Хрещення Ісуса Христа відправною точкою нашого спасіння. Дійсні гріхи плоті – це гріхи минулого в Божому баченні, тому що прощення гріхів було раз і назавжди здійснене Ісусом Христом. Дійсні гріхи є гріхами, що вже були змиті. Слова «відпущення давніше вчинених гріхів» означають, що «Він уже заплатив за гріхи світу». Усі гріхи світу були вже прощені завдяки Хрещенню й Хресту Ісуса.
 
Отож Бог уже змив усі прогрішення, вчинені з моменту створення світу аж до його кінця. Ось чому в очах Божих всі гріхи є вчиненими раніше. Люди світу сьогодні роблять гріхи, що вже були змиті Сином Божим. Близько двох тисяч років тому Ісус уже змив гріхи, що будуть зроблені в 2002 році. Чи ви розумієте це?
Бог уже змив усі прогрішення світу, включаючи ваші й мої гріхи. Чи ви розумієте, що це означає? Якщо ви не розумієте цього, то можете почуватися ніяково, проповідуючи Євангеліє іншим людям. Слова «відпущення давніше вчинених гріхів» означають, що Бог уже не звертає уваги на гріхи, тому що він уже знищив їх близько 2000 років тому. Гріхи всього людства були спокутувані, тому що Ісус прийняв Хрещення на річці Йордан і був розп’ятий. Господь змив усі наші провини, тому що Ісус був посланий у світ і сповна, раз і назавжди відпокутував за все людство. Бог уже не враховує провин за гріхи, що чиняться людьми у світі й уже були змиті Господом, але засуджує людей за їхнє невір’я у Хрещення та Хрест Ісуса.
Чи ви розумієте, що апостол Павло має на увазі? Це дуже важливо для усіх тих, хто врятовані. Ті, хто не народилися знову, підуть у пекло, тому що вони ігнорують цю правду. Ми повинні слухати слово й мати правильне розуміння його. Це буде дуже корисним для вашої віри і для проповідування Євангелія іншим людям.
 
 
Чим же тоді хвалитися?
 
У Біблії сказано: «щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів». Бог учить нас, що гріхи минулого вже змиті, бо Бог дав Ісуса як жертву спокути. Тому всі ми вже стали праведниками через віру.
У 26-му вірші сказано: «за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса». «За теперішнього часу» Бог дав світу вічне життя, щоб світ не загинув. У цей час Бог послав Ісуса Христа, щоб Він продемонстрував Божу праведність та зробив те, що було обіцяно. Господь виявив Свою праведність. Він послав Свого Улюбленого Сина і велів Йому прийняти Хрещення й розп’яття на Хресті, щоб показати нам Його любов через істину спасіння.
Господь прийшов до грішників як Спаситель. «За довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса». Бог праведний, Він раз і назавжди знищив усі гріхи світу. Ми віримо в Ісуса усім своїм серцем, тому не маємо гріха. Ті, хто самовіддано вірять в Ісуса, є без гріха, тому що Він змив усі їх гріхи та навіть врятував цих людей від майбутніх прогрішень. Віра в те, що зробив Ісус, рятує усіх нас. Наші ж учинки навіть на 0.1 відсотка не мають відношення до віри у Христове спасіння.
У посланні до римлян 3:27–31 написано: «Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону. Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру. Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона».
Слова «але зміцнюємо Закона» означають, що ми не можемо бути врятовані нашими власними вчинками. Ми – недосконалі та слабкі й відповідно до Закону повинні відійти в пекло. Проте слово Боже робить нас праведними і досконалими, тому що ми були врятовані по Його слову. Господь каже нам, що навіть після спасіння наша плоть усе ще недосконала, але Ісус повністю звільнив нас від усіх наших гріхів. Ми можемо наблизитися до Бога, віруючи в те, що Ісус врятував нас.
«Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри». Ми повинні знати Закон, установлений Богом, а також те, що Закон є вічний у Його Царстві. «Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри» – каже нам Господь. Чи ви розумієте це? Бог врятував нас від усіх прогрішень світу. Ми врятовані, коли віримо в цю істину. Ми повинні пам’ятати, що справи Закону не можуть врятувати нас.
Бог каже нам про Закон віри через апостола Павла в розділі 3 листа до римлян: «Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу» (Лист до римлян 3:3). Віруючі твердо стоятимуть у вірі, а невіруючі упадуть. Ті, хто не мають досконалої віри в Євангеліє істини, підуть у пекло, навіть якщо вони думають, що вірять в Ісуса.
 
 
Бог повністю врятував нас від усіх наших гріхів
 
Бог установив Закон, щоб ті, хто вірять відповідно до власних думок, могли пізнати Закон істини. Бог повністю врятував усіх нас від усіх наших гріхів. У посланні до римлян, розділ 3, сказано нам про Закон віри. Ми врятовані, віруючи в слово правди. Ми успадковуємо Царство Небесне та матимемо мир через віру. Невіруючі не можуть отримати миру. Навпаки, вони відійдуть до пекла. У чому ж причина? По–перше, їх судитимуть відповідно до Закону, тому що вони не прийняли слова Божої істини. Спасіння приходить від любові Божої й ми можемо бути врятовані, лише знаючи істину та усім серцем віруючи в те, що Господь зробив для нас. Розумієте?
 
Я славлю Господа, що дає нам святу віру та Його Церкву на землі. Я дякую Господу, що дає нам істину, віру та слово, що зійшло на апостола Павла, та який відкрив таємницю прощення гріхів Своєї Церкви. Я славлю Його з глибини моєї душі. 
Ми дякуємо Господу, бо Він врятував нас Своїм Хрещенням і смертю на Хресті. У нас не було вибору. Без Його віри та Церкви ми б пішли до пекла. Ми були грішниками по природі й ніколи б не могли одержати спасіння, але усім своїм серцем увірували в праведність Божу. Ми стали Його дітьми, що цілим серцем вірують у праведність, а вустами визнають для спасіння (Лист до римлян 10:10).