Проповіді

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 5-1] Передмова до розділу 5 Листа до Римлян

 
 
Доктрина виправдання не є правдивою
 
У цьому розділі апостол Павло навчає нас, що, виправдавшись вірою, ті, хто вірять в Божу праведність, «мають мир із Богом». Тому, що по волі Бога Отця Ісус хрестився заради нас та задля нас пролив Свою кров на Хресті.
Проте ми часто є свідками того, як більшість християн не мають миру з Богом, бо не мають ані найменшого уявлення про Божу праведність. Така на сьогоднішній день реальність християнського світу. Тому поширена в нинішньому християнстві доктрина виправдання є помилковою перед Богом. 
Замість того, щоб вірити в доктрину виправдання, необхідно сповнитися Божою праведністю, повірити в неї. Отець Небесний не каже, що визнає Своїм народом тих, котрі вірують в Ісуса, але мають гріх у своєму серці. Бог не вважає грішників Своїми дітьми. Господь не просто Істота. Він – Спаситель, який ніколи не вважає Своїми дітьми людей, що мають гріх у серці. Бог, в Якого ми віримо, є Всемогутнім. Всемогутній і Всюдисущий Бог не може не знати про помилкову віру людей. Отже, ми повинні знати, що Він ніколи не назве християнина-грішника, який має помилкову віру, одним з Своїх дітей. 
Кожна людина повинна бути щирою перед Богом. Доктрина виправдання, в яку помилково вірять люди, є такою, що насміхається над Богом. Тому ми повинні вірити в Ісуса, осягнувши істину Божої праведності. Бог Отець не схвалює того, хто має гріх у серці, незалежно від того, чи ця людина вірить в Ісуса, чи ні. Він є Всевишній, Який врешті-решт засудить грішника за його провини. 
Щоб раз і назавжди розібратися з своїми прогрішеннями, ви повинні знати Божу правду й увірувати в неї. Бог побачить, що ми віруємо в Хрещення та кров Ісуса, і відпустить нам наші провини. Оскільки ми віруємо в Божу правду, Господь називає нас Своїм народом, приймає нас та благословляє. Отже, Бог Отець визнає, що наше віровизнання Його праведності є істинною вірою. 
 
 
Бог – це не звичайний земний суддя
 
Віра в Божу праведність ґрунтується на віруванні Аврама, який просто повірив Божому слову. Багато християн введені в оману доктриною виправдання, тому ми повинні мати чітке уявлення з цього приводу. Ви, напевно, знаєте, що жоден суд в світі не виносить абсолютно непогрішимого або абсолютно несправедливого вироку. Ви завжди повинні пам’ятати про те, що кожний суддя в цьому світі може допустити помилку, прийнявши невірне рішення. 
Причина полягає в тому, що всі земні судді – люди, тобто істоти недосконалі, та ще й не мають уявлення про Божу праведність, яка є абсолютним критерієм добра і зла. Більшість християн має мінливе уявлення про Божу праведність, яка називає нас «праведниками по вірі» (Лист до римлян, розділ 5), оскільки думають, що в Своєму суді Господь керується тією ж логікою, що й земні судді, коли виносять вирок злочинцю. 
Доктрина виправдання є теорією помилкового мислення, через те що ця доктрина ґрунтується на людському розумінні добра і зла. Люди досягли успіху в проголошенні помилкових тверджень, тому що вони не всемогутні. Їх віра в Бога, який зробив їх праведниками, помилкова, оскільки вона ґрунтується на доктрині виправдання. Люди думають, що Бог сказав наступне: «Я вважаю вас безгрішними, оскільки ви так чи інакше віруєте в Мене». 
Проте Бог ніколи б не сказав нічого подібного. Люди часто думають, що, навіть не дивлячись на їх гріхи, Бог як і раніше вважає їх Своїми дітьми тільки тому, що вони вірують в Ісуса. Це відбувається, тому що віра цих людей ґрунтується на їх власних думках. Така віра помилкова. Вона є доказом того, що ці люди обдурені дияволом. 
Ось чому вони повинні відновити храм своєї віри, заснувавши його на вірі в Божу праведність. Як може Святий і Всемогутній Бог вважати безгрішними людей, що мають в своєму серці гріх? Невже ви думаєте, що Він вирішив приймати грішників за праведників? Думати так і вважати це правдою є нічим іншим, як людськими міркуваннями. Господь є Богом істини, й Він ніколи не висуває помилкових суджень. Як може Бог, Який є безумовною Істиною, помилятися в Своєму суді, як це зазвичай роблять люди? Цього не може бути. Бог є справедливим і судить усіх тих, котрі вірують в Його праведність та не мають гріха у своєму серці.
 
Чи знаєте ви про Божу правду? Чи вірите ви в Його праведність? Божа правда сповна розкривається в словах Євангелія води та Духа. Щоб осягнути Божу правду, про яку йдеться у листі до римлян, ви повинні зрозуміти Євангеліє води та Духа і увірувати в нього. Без цього ви ніколи не зможете пізнати істину Божої праведності. Кожна людина повинна осягнути цю правду. Всяк, хто розуміє Божу справедливість, має вірне уявлення про істину, яка робить його праведником. 
Всі ми повинні увірувати в Божу правду, яка розкривається в Біблії, щоб наше віросповідання не ґрунтувалося на людських помислах та переконаннях. Якщо ж ви вже маєте таку помилкову віру, то з цієї ж миті мусите повірити в слово Божої правди. 
Багато християн дізналися про доктрину виправдання з підручників теології й до цього дня вважають, що вона істинна. Тому ви повинні повернутися до істинної віри, увірувавши в справедливість Божу. Божа правда сповна розкривається через віру в Хрещення Ісуса, прийняте Ним від Івана Хрестителя, та через Його кров на Хресті.
 
 
Від скорботи походить терпіння
 
«І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість досвід, а досвід надію» (Лист до римлян 5:3-4). Всі народжені згори християни мають надію, що Бог обов’язково врятує їх від усякої скорботи й утисків. Ця надія зумовлюється терпеливістю, а терпеливість породжується досвідченістю. Тому праведники – ті, хто вірять в Божу правду, не сумують навіть в часи утисків та тяжких випробувань. 
Апостол Павло сказав, що віра в Божу праведність є надією на Царство Небесне. Праведники мають надію увійти до Небесного Царства й перебувати там разом із Господом. Що породжує таку надію? Її приносить любов Бога Отця через віру в праведність Ісуса Христа.
 
 
Господь каже, що ми нечестиві
 
«Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих» (Лист до римлян 5:6).
Вже тоді, як ми були зачаті, або коли знаходилися в утробі матері, чи коли з’явилися на світ, але не знали Бога, у нас не було іншого вибору, окрім як грішити все своє життя аж до самої смерті й закінчити свій життєвий шлях у пеклі. 
Коли наші предки, Адам і Єва, згрішили, Бог пообіцяв, що на землю прийде Спаситель. «Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Книга Буття 3:15). Ісус Христос прийшов на цей світ згідно обітниці ще до того, як ми згрішили, і врятував нас від всіх наших прогрішень. Щоб взяти на себе всі гріхи світу Він хрестився від Івана і, проливши кров на Хресті, змив всі гріхи. Він знищив всі наші провини Своїм воскресінням із мертвих. Своїм Хрещенням Господь узяв на Себе всі прогрішення людства, гріхи таких нечестивців, як ви і я, й урятував всіх віруючих від гріхів, прийнявши смерть на Хресті. 
Чи ми богобоязливі? Благочестива є та людина, яка благоговіє перед Богом і тримається подалі від гріха. Якраз абсолютна праведність Бога дозволила Ісусу прийняти Хрещення заради вас і мене, нечестивців, дозволила Йому бути розп’ятим та відтак воскресила Його. А Божа любов врятувала нас, коли всі ми були ще безсилі. 
Подібно до того, як у Старому Заповіті (Книга Левіт 16:20-21) первосвященик покладанням рук на голову жертовної тварини передавав їй всі прогрішення ізраїльтян, вчинені ними за рік, так у Новому Заповіті Ісус Христос, прийнявши Хрещення у Івана Хрестителя, поніс на Собі всі гріхи людства і був розп’ятий на Хресті. Здійснення Божої праведності полягало в Хрещенні Ісуса Христа, яким Він змив усі провини грішників, та в пролитті крові на Хресті. 
Чи благочестиві ми? Хіба не тому, що ми нечестиві, Господь прийшов у цей світ і врятував нас? Бог точно знав, що всі ми неправедні. Ми гріховні, тому що ми не можемо не грішити, починаючи з дня нашої появи на світ і аж до смерті. Тому, хрестившись у Івана та проливши кров на Хресті, Ісус тим самим продемонстрував Свою любов до нас, тоді ще грішників.
 
 
Ісус змінив нашу долю
 
Задумаймося над тим, яка доля була уготована нам, людям, від дня нашого народження? Що нас чекало? Нам всім було призначено опинитися в пеклі. Що дало нам можливість уникнути цієї долі? Уготована нам доля змінилася, через те, що ми увірували в Божу праведність. Істиною, яка змінила нашу долю, є Євангеліє води та Духа. Наше життя стало благословенним, тому що ми увірували в Ісуса Христа, який сповнив Божу правду. 
Ймовірно, ви чули рядки відомого гімну:
«♪Дивна благодать, ♫яка врятувала такого пропащого як я. ♫ Я був втраченою людиною, ♫ та тепер я знайшов себе. ♫ Я сліпий, тепер я бачу». Божа милість і праведність – це істина, яка свідчить про наше спасіння. Якщо людина знає про Божу праведність та вірить у неї, їй можуть проститися всі гріхи, які є в її серці, і вона знайде мир душі. Сьогодні кожна людина на цій землі, яка ще має гріх у серці, не дивлячись на віру в Ісуса, повинна перемінити своє серце та навернутися до Євангелія води й Духа, щоб пізнати Божу правду.
Християни, які не знають про Євангеліє води та Духа, не знають і про те, що всі їх прогрішення перейшли до Ісуса. Ось чому вони не можуть знайти Божої праведності. Хоч вони й вірять, що Ісус прийшов у цей світ і врятував їх від гріхів, прийнявши смерть на Хресті, вони не зовсім упевнені у своєму спасінні. Ці християни лише туманно припускають, що ще до створення світу вони були вибрані Богом. Іншими словами, вони сповідують християнство, як визнавали б будь-яку іншу світову релігію.
 
Вірш 11 листа до римлян свідчить: «І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення». Хто примирив нас із Богом? Ісус Христос примирив нас з Отцем Небесним. Як? Своїм пришестям у цей світ, Хрещенням від Івана Хрестителя у віці 30 років, розп’яттям на Хресті та воскресінням з мертвих. Усім цим Він виконав усю Божу правду. Ісус став нашим Спасителем, Рятівником для тих, котрі вірують в Божу правду. Він прийшов у цей світ як Небесний Первосвященик та взяв на Себе всі прогрішення людства. Хрестившись від Івана Хрестителя, земного первосвященика, проливши кров на Хресті та воскреснувши з мертвих, Христос став нашим Спасителем.
З тих пір, як Ісус Христос знищив всі наші провини, ми нашою вірою можемо віднайти Божу праведність. Кожен, хто вірить в те, що Ісус цілком врятував нас від наших прогрішень, може хвалитися своїм примиренням з Богом. А той, хто має хоча б мізерний гріх у серці, не є сином Божим. 
Браття, ви, ймовірно, знаєте, що люди на цій землі вважають істиною доктрини виправдання та зростання в святості. Хіба було б правильно, якби Господь вважав нас безгрішними тільки тому, що ми на словах віримо в Ісуса і в той же час маємо гріх у серці? Або хіба було б правильним називати себе народом Божим лише тому, що ми вважаємо себе християнами?
Підносячи Господу молитву, ми кажемо: «Отче наш, що є на небесах! Хай святиться ім’я Твоє». Ці слова свідчать про те, що ті, хто мають гріх в серці, не можуть кликати Бога «Отче наш». Отже, чи повинні ми як і раніше вірити в доктрину виправдання? Чи може людина, яка постійно грішить, називати Господа своїм Спасителем? Така людина може роками взивати до Господа, але з часом покине Бога, бо постійно відчуватиме сором від того, що не може бути взірцевим християнином. Тому ви повинні знати, що доктрина виправдання лише віддалить вас від Божої праведності. 
Доктрина зростання в святості також є помилковою. Згідно цієї доктрини людина, поступово змінюючись, перед самою смертю справді стає святою, і як свята може зустрітися з Богом. Невже ви думаєте, що зможете стати святими настільки, щоб зустрітися з Богом? Жодним чином. Істина свідчить, що увійти до Царства Небесного можна тільки знаючи про Божу правду і віруючи в неї.
 
 
Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх
 
Прочитаймо 12-ий вірш: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». Через кого гріх увійшов у серця всіх людей, і через скількох людей гріх увійшов у світ? У Писанні сказано: «...через одного чоловіка ввійшов до світу гріх».
Іншими словами, тут мається на увазі, що гріх увійшов у світ через Адама, а ми всі є його нащадками. Тоді яким же чином зникнуть прогрішення світу? Можна сказати, що вони щезнуть так само, як і з’явилися.
Гріх увійшов у цей світ через те, що людина не повірила у встановлений Богом Закон. Так і нині той, хто не вірує в слово Боже, залишиться грішником та закінчить свої дні в пеклі. 
Тому ми повинні знати наступне. Ми – грішники не через наші власні гріхи, але через прогрішення наших предків. Ви повинні знати, що причина, через яку люди грішать, полягає в тому, що вони слабкі й мають гріх у своїх серцях. Гріх, що його чинить людство, називається беззаконням. Люди грішать тому, що вони народилися у світі, в якому вже існує гріх. Оскільки людина немічна та слабка й народилася в гріховному світі, то вона не може не грішити.
Ми – споконвічні грішники, гріховне насіння, бо успадкували всі провини наших предків. Тому ви повинні знати, що людина стає святою та праведною, увірувавши в Божу правду. 
 
 
Коли гріх з’явився у серці людини?
 
«Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону» (Лист до римлян 5:13). Чи існував гріх перш ніж ми довідалися про Божий Закон? Перш ніж ми довідалися про Закон Божий, ми не розуміли, що є гріхом перед Богом. Бог сказав нам: «Хай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм. Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі. Не поклоняйся і не служи їм... Не вимовляй імені Господу, Бога твого, даремно... Пам’ятай день суботній, щоб святкувати його...» Перш ніж ми усвідомили ці слова та ще 613 заповідей як Закон, який говорить нам, що можна, а що не можна робити, ми не усвідомлювали своїх гріхів. 
«Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону». Будучи язичниками, ми не мали Закону і, отже, не знали про нього. Тому ми грішили, не усвідомлюючи цього. Багато корейців поклоняються каменю, думаючи, що це Будда. Вони не розуміють, що це ідолопоклонство. Вони не розуміють, що поклонятися іншим богам – це великий гріх перед Господом. 
Таким чином, Закон прийшов у світ, коли гріх уже був у ньому. Бог дав нам Закон приблизно через дві з половиною тисячі років після того, як створив Адама. Хоча Бог дав ізраїльтянам Закон через Мойсея близько 1450 року до Різдва Христового, гріх уже увійшов у світ через Адама, та перебував у серцях усіх людей від самого початку, тобто ще перед тим, як прийшов Закон. 
 
 
Ісус – Спаситель Свого народу
 
Чи Ісус Христос виключно Сам знищив усі прогрішення світу? Так. У 14-ому вірші говориться, що «...Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього». Тому Адам був прототипом й прообразом Того, Хто повинен був прийти. Люди стали грішниками через одну людину, через Адама. І, отже, Ісус Христос, прийшов у цей світ та спас нас від наших провин Євангелієм води і Святого Духа.
Ісус став Спасителем, Який врятував Свій народ від гріхів. Є тільки один Спаситель, що врятував нас, нащадків Адама, від гріха. «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Діяння 4:12). Його ім’я – Ісус Христос, наш Спаситель повік-віки.
Ми повинні зрозуміти, що автоматично стаємо грішниками через одну людину, Адама. Чи знаєте ви, що Ісус Христос є Спасителем, який знищив усі прогрішення світу? Чи вірите ви, що Ісус Христос є Спасителем, який змив усі гріхи світу Своїм Хрещенням і кров’ю на Хресті? Чи вірите ви в те, що Ісус Христос став правдивим Спасителем усього людства, раз і назавжди знищивши всі прогрішення цього світу, а також у те, що Адам став джерелом усіх гріхів, усього лише раз переступивши Закон?
Ісус прийшов у цей світ для того, щоб врятувати всіх, хто стали грішниками через одну людину, Адама. Він поніс на Собі всі прогрішення людства, хрестившись від Івана, поніс покарання за гріхи, пролив Свою кров на Хресті, виконавши тим самим усю Божу правду, яка знищила всі наші провини. Він став нашим досконалим Спасителем. 
Ми не отримали спасіння, увірувавши в доктрину виправдання чи теорію зростання у святості. Ісус раз і назавжди дарував нам вічне спасіння. Ісус сказав, що тільки ті, хто народилися знову від води та Духа, зможуть увійти в Царство Небесне.
Яка ж ідея фікс гніздиться у глибині людської свідомості? Це – принцип причинно-наслідкового зв’язку. Люди думають, що докладаючи відповідних зусиль вони, як би там не було, все ж наближають своє спасіння. Вони не розуміють, що тільки віра в Євангеліє води та Духа дає правдиве спасіння від гріхів. Більше того Ісус прийшов у цей світ і був розп’ятий на Хресті, щоб врятувати нас від провин. Він став Спасителем усіх, хто вірять у правдиве Євангеліє.
Відкиньте думки про те, що людина може досягти святості та стати праведником завдяки молитвам покаяння. У Біблії сказано, що одна Людина, Ісус Христос, прийшов у цей світ, прийняв Хрещення, щоб узяти на Себе всі прогрішення та врятував нас, відпокутувавши гріхи на Хресті. 
 
 
Ісус дарував нам вічне прощення гріхів не як злочини, які не були нашими провинами
 
У 15-ому вірші сказано: «Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох». 
Чи перейшли ваші й мої провини на Ісуса, коли Він прийняв Хрещення? Так. Ісус зійшов на Хрест, несучи на Собі прогрішення світу, і поніс покарання за ці гріхи замість нас. 
Боже спасіння є дарунком; написано бо, що воно є абсолютним даром. 
Своїм Хрещенням та кров’ю на Хресті Ісус врятував нас, що не можемо не грішити протягом усього свого життя. Навіть отримавши спасіння через віру у відпущення гріхів, наша плоть все ж продовжує грішити через нашу немічність та недосконалість. Хоч наша плоть продовжує грішити, ми ще можемо одержати одвічне прощення гріхів віруючи в те, що, прийнявши Хрещення, Ісус забрав усі наші провини, та що Він виконав усю Божу правду, проливши Свою кров на Хресті.
Дар спасіння і прощення гріхів не схожий на переступ Адама. Божий дар прощення гріхів не дається щодня, у міру того як люди грішать. Істина полягає в тому, що Господь раз і назавжди, приблизно 2000 років тому, врятував нас від усіх наших прогрішень, прийнявши Хрещення і проливши Свою кров на Хресті.
Божий дар, який врятував нас від гріхів, це праведність, що сповнилася Хрещенням Ісуса і Його кров’ю на Хресті. Раз і назавжди дароване прощення гріхів – це зовсім не те, що щоденне прощення, про яке просять нинішні християни, підносячи молитви покаяння. Істина доводить: Господь передбачив, що ми будемо грішити щодня, тому, охрестившись, Він раз і назавжди знищив усі до єдиного гріхи світу. У такий спосіб Бог Отець виконав усю Свою правду Хрещенням і розп’яттям Свого Сина. Божа правда цілком сповнилася, тому що Ісус був охрещений, пролив кров на Хресті й воскрес. 
Сьогодні більшість християн вірять у те, що завдяки своїм молитвам вони отримують відпущення гріхів. Чи це справді так? Звичайно ж, ні. Людина, яка думає, що, убивши іншу людину й покаявшись у цьому, отримає відпущення гріхів, глибоко помиляється. Це усього лише людська точка зору. З погляду Бога, щоб знищити гріх, кожен зобов’язаний одержати відплату за гріх. Тому-то Бог послав Свого Сина хреститися від Івана, змити всі прогрішення пролиттям крові на Хресті. Гріхи людства можуть бути знищені тільки через віру в Хрещення і кров Ісуса на Хресті, але ніяк не молитвами покаяння.
У Біблії сказано: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». Божий дар спасіння переповнює всіх. Як вода переливається через краї посудини, якщо вчасно не закрити кран, так і спасіння Боже покриває всі гріхи, які б ми не зробили. 
Охрестившись, Ісус забрав із Собою всі прогрішення світу. Боже спасіння піднімається над усіма нашими злочинами, і тому ми маємо його в достатку навіть після того, як були врятовані. Зрозуміло? 
 
 
Через одного Ісуса Христа
 
Вірші 16-ий та 17-ий говорять: «І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів. Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа». 
Смерть панувала над усіма людьми через злочин однієї людини. Гріх однієї людини, Адама, зробив усіх людей грішниками, і через цей гріх на усіх лежить Боже прокляття. Кожен, хто згрішив, повинен загинути й потрапити в пекло. Подібним чином, Божа праведність буде царювати в житті завдяки Одному – Ісусу Христу. Ті, хто виповнилися достатком благодаті й праведності, одержали в дарунок спасіння за їх віру в Євангеліє води та Духа. Вони отримали найбільшу милість від Бога і будуть владарювати у вічності.
У 18-ому вірші сказано: «Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей».
Тут ми повинні поставити одне запитання і відповісти на нього: «Чи правильно є думати, що через гріх однієї людини ми всі стали грішниками?» Чи стали ви грішниками через ваші власні гріхи, чи це відбулося через злочин вашого предка Адама супроти Бога? Якщо ми всі стали грішниками через злочин Адама, то ті, хто вірять у праведні діяння Ісуса Христа, звершені Ним для нашого спасіння від гріхів, стають праведниками. Чи справді знищені всі прогрішення того, хто вірить у Божу праведність? Так. Така людина стає безгрішною. 
«Так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей». Одержати в дар Божу праведність зовсім не означає, що слід щодня молитися, просячи прощення гріхів. Ні в якому разі! І це не означає, що потрібно, відповідно до так-званої християнської доктрини, «здобувати виправдання через віру», у той час як Апостол Павло навчав, що необхідно бути «виправданим через віру».
Більшість християн мають у своєму серці гріх, тому що вони вірують тільки в кров Ісуса на Хресті. Вони приймають і підтримують доктрину виправдання, щоб приховати свої гріхи, заспокоюючи себе словами: «Хоч в наших серцях і є гріхи, Господь вважає нас безгрішними». Це абсурдно і безглуздо. Тому доктрина виправдання буде проклята.
 
У 19-ому вірші сказано: «Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними».
Тут мова йде про неслухняну людину і про ту, яка була слухняною. Однією був Адам, а іншою – Спаситель людства, Ісус Христос. Неслухняність Адама зробила всіх людей грішниками, а Ісус покорився волі Свого Отця і примирив людей з Богом, прийнявши Хрещення, пролив кров на Хресті за гріхи світу, і воскреснувши, врятував нас від гріхів. Своєю правдою Бог Отець зробив усіх віруючих в Ісуса досконалими праведниками.
У 20-ому вірші говориться: «Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать».
Тут йдеться про те, що з приходом Закону збільшилися наші злодіяння. Будучи нащадками Адама, люди споконвічно народжуються з гріхом, і при цьому вони не знають про гріх, навіть коли грішать. Без Закону людина не усвідомлює гріха, і тільки завдяки Закону Божому людина починає бачити свої гріхи. Коли ми пізнаємо Закон, то все більше і більше починаємо усвідомлювати свої прогрішення. Незважаючи на те, що люди споконвічно грішили, вони не знають про свою гріховність доти, поки поступово, завдяки закону, не починають усвідомлювати гріховність своїх учинків. Тому в Біблії сказано: «Закон же прийшов, щоб збільшився переступ». 
 
«А де збільшився гріх, там зарясніла благодать». Це означає, що завдяки Закону Божому людина усвідомлює свої гріхи і стає дитям Божим, віруючи в Його праведність. Людина може усвідомити Божу благодать тільки завдяки правдивому Євангелію, у якому міститься Божа правда, і коли вона за допомогою Закону зрозуміє свою гріховність. Ті, хто сповна усвідомлюють свою гріховність перед Законом, розуміють, що їм призначено закінчити свої дні в пеклі, проте вони з найбільшою вдячністю вірують в Ісуса, Який своїм Хрещенням і смертю на Хресті врятував їх. Чим більше ми усвідомлюємо свою гріховність перед Законом, тим більше дякуємо Богу за велике спасіння, що Він дарував нам Своєю правдою.
 
У 21-ому вірші сказано: «щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим». 
У Біблії сказано, що гріх панував через смерть. Благодать же Божа, що складається з води і крові Ісуса, є Його справедливістю. Ми стали Божими дітьми, бо Його справедливість цілком врятувала нас від гріхів. 
Доктрини зростання у святості і виправдання є абсурдними гіпотезами, що ґрунтуються на людській логіці і створені тими, хто відкидають слово Боже. Можна без перебільшення сказати, що подібні доктрини є не чим іншим, як витонченими фальсифікаціями вчених-теологів, клубком хитросплетених міркувань, які неможливо розплутати. Цим доктринам протистоїть Божа правда, чітка та зрозуміла. 
Ми врятовані від прогрішень світу вірою в те, що Ісус, Бог у людській плоті, врятував нас від усіх наших провин. Ті, хто вірують у Нього, спасенні. Чи ви вірите в це? Так, віримо.
 
Якщо вірите в Божу праведність, то ви врятовані. Ви остаточно звільнені та врятовані від усіх ваших провин. Якщо ж ви наполягаєте на тому, що нескінченні молитви покаяння і благочестивий спосіб життя можуть вам допомогти досягти святості та врятуватися, то це означає, що ви вперто наполягаєте на помилковій ідеї спасіння без Ісуса. Ісус – це єдиний шлях до спасіння, що б не говорилося у вченні про доктрину зростання у святості, яка, незважаючи на істину, наполягає на можливості отримати спасіння своїми власними зусиллями. 
Якщо ви не в змозі дотримуватися Закону хоча б на 0,1 відсотка, то це те ж саме, що зовсім, тобто на 100 відсотків, не дотримуватись Закону. Бог переконує нас, що ми не здатні навіть на 0,1 відсотка дотримуватись Його заповідей. Ті, хто вважають, що дотримують Закону на 5 відсотків, та планують із часом піднятися до 10 відсотків, цілком не знають своїх можливостей і протистоять Божій правді. Не намагайтеся осягнути Божу правду, оперуючи своїми власними уявленнями та людською логікою. Його правда врятувала нас від гріхів і чекає, коли ми увіруємо в неї, щоб стати Його народом.
 
Бог – всемогутній та милосердний, тому Він раз і назавжди врятував нас Своєю правдою. Ми дякуємо Богу за Хрещення і кров Ісуса на Хресті, які повністю врятували нас від усіх наших прогрішень.