Проповіді

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 5-2] (Послання до Римлян 5:14) Через Одну Людину

(Послання до Римлян 5:14)
«Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього».
 
 
Насамперед, грішники повинні знати про гріх
 
Сьогодні я хочу повести мову про походження гріха. Не треба думати: «Ви щодня говорите про одне й те ж. Розкажіть про щось інше». Я хочу, щоб ви дуже уважно вислухали мене. Євангеліє – це найкоштовніше, що є в цьому світі. Якщо праведник, гріхи якого вже змиті, не буде постійно чути Благу Звістку, він загине. Він не зможе жити без благовіщення про воду і Духа. Відкриймо Біблію і задумаймося над правдивим значенням Євангелія.
Що насамперед необхідно грішникам, чиї гріхи ще не прощені? Їм необхідно мати правильне, відповідне до слова Божого, уявлення про гріх. Адже тільки усвідомлюючи гріх вони можуть отримати прощення своїх прогрішень. 
Людина грішить від дня появи на світ, незалежно від того, чи хоче цього, чи ні. І вона ніколи особливо не задумується над цим, тому що надто часто грішить протягом усього свого життя. Для людини гріх настільки ж природний, як для яблуні цілком природно є рости, цвісти і плодоносити. Однак ми повинні знати, що відповідно до Закону Божого відплатою за гріх є смерть. 
Якщо людина знає, до чого насправді приводить гріх, то вона може бути врятована від гріха та Божого суду, і одержати Його духовне благословення. Таким чином, грішник має найбільшу потребу в усвідомленні гріха та в тому, до чого він призводить. Грішник повинен пізнати істину відпущення гріхів, дану нам Богом. 
 
 
Яким чином гріх увійшов у світ?
 
Чому людина грішить? Чому я грішу? У листі до римлян (5:12) говориться про це: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». Що ввійшло у світ за сприянням гріха? Смерть. Люди схильні думати, що смерть означає просто відмирання плоті, тілесної оболонки. Однак, насправді, смерть означає духовне віддалення від Бога. Це також означає Божий суд, пекло і, як наслідок, загибель плоті. 
У Біблії сказано: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». Слово Боже – істина. Гріх увійшов у світ через одну людину, а смерть – через гріх. 
Ми всі – нащадки Адама. А будучи нащадками Адама, маємо гріх, чи не так? Так, ми маємо гріх. Ми народилися грішниками? Так, бо ми - нащадки Адама, який є нашим предком. 
Адам є прабатьком усього людства. Однак, перебуваючи в Едемському саду, Адам і Єва порушили Божу Заповідь, піддавшись обману сатани. Бог наказав їм не їсти плоди з дерева пізнання добра і зла, а радше з дерева життя, щоб мати вічне життя. 
Але, обмануті сатаною, вони проігнорували слово Боже та скуштували плід з дерева пізнання добра і зла. Адам і Єва згрішили, не послухавши Слова Божого, яке є словом вічного життя. Згрішивши, Адам і Єва полягали разом, й від них пішов увесь рід людський. Ми – їх нащадки. Ми успадкували не тільки їх зовнішній вигляд, але й гріховне єство. 
Тому в Біблії сказано, що люди є насінням гріховним. Усе людство успадкувало гріх від Адама та Єви: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». Тому всі люди народжуються грішниками.
Однак люди не знають, що народилися грішниками. Народившись грішниками, вони навіть не усвідомлюють цього. Упавши на землю, насіння породжує дерево, яке потім цвіте й приносить плоди. Але люди, не знаючи, що вони є насінням гріха, не усвідомлюють себе грішниками. Це подібно до того, якби яблуня подумала: «Дивно. А чому я повинна приносити плоди?»
Отже, грішити для людини – це так само природно, як для дерева – плодоносити. Думати, що людська істота може уникнути гріха є абсурдно. Для людей, які успадкували гріх, є цілком природно грішити протягом усього життя й породжувати недобре. Проблема полягає в тому, що людина ніколи не задумується над тим, що вона є грішна. Але Бог сказав: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». 
Ми грішимо усе життя, бо народилися грішниками. Отже, ми заслуговуємо на те, щоб Бог засудив нас. Ви можете подумати: «Хіба Бог чинить справедливо, засуджуючи нас? Адже ми не можемо не грішити». Однак, увірувавши в Євангеліє води та Духа й одержавши прощення гріхів, ви зрозумієте, що в цьому й полягав Божий задум, завдяки якому Він учинив вас Своїми дітьми.
 
 
Усі ми – нащадки однієї людини, Адама
 
Якщо всі ми є нащадками однієї людини, Адама, то чому в нас різний колір шкіри? Чому є люди з білою шкірою, з жовтою, з чорною? Деякі люди думають, що Бог, створюючи людину з пороху, а згодом, обпалюючи її, немов глиняну посудину, неточно розрахував час. Білу людину Він вийняв з печі раніше зазначеного терміну, людину з жовтою шкірою вийняв якраз вчасно, а людину з чорною шкірою Бог трохи перетримав. 
Тож чому люди, походячи від однієї людини, мають різний колір шкіри? У Біблії чітко сказано, що Бог, спочатку створив небо і землю, а згодом створив Адама. Слово «Адам» означає «людина». Бог створив людину. Чому ж на землі існують різні раси, якщо Бог створив одну людину та якщо всі люди на землі народилися від цієї людини? Ось відповідь на це запитання. 
За словами вчених у шкірі людини виробляється спеціальний пігмент, меланін, який захищає її від надмірного впливу сонця. Усі ми знаємо, що на нашій планеті є місця з різною інтенсивністю сонячної активності. Таким чином, люди, що проживають у районах близьких до екватора, мають темний колір шкіри, шкіра людей з північних регіонів білого кольору, а ті, хто живуть у районах з оптимальним сонячним впливом, мають жовтий колір шкіри. А нашим спільним предком, як і раніше, залишається Адам.
Учені стверджують, що меланін виробляється автоматично, як тільки людський організм відчуває, що вже досягнув визначеного порогу, за яким настає сонячний опік. Про меланін я довідався недавно. Я знав, що всі люди народилися від Адама, але я не знав про меланін. Будучи нащадками однієї людини, Адама, люди успадкували від нього не тільки тіло, але також і гріх. 
Чи ви знаєте про гріх? З’ясуймо, чи люди є грішниками з моменту своєї появи на світ. «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити» (Євангеліє від Матвія 7:17–18). Бог говорить, що лжепророки породжують тільки плоди неправди й ніколи не зможуть приносити істину. Ми є поганими деревами, тому що народилися грішними. Оскільки ми є поганими деревами, то можемо приносити тільки нечисті плоди. 
Ми успадкували гріх від однієї людини. Якщо порівнювати нас із деревами, то ми – погані дерева, які приносять тільки нечисті плоди. Людина, народжена грішною, не може не грішити, навіть якщо вона буде намагатися вести благочестиве життя й не грішити. Це – аналогічно тому, як погане дерево не може приносити хороших плодів. Розумієте? Люди хотіли б вести смиренне і праведне життя. Однак людина, що народилася грішною і не отримала відпущення провин, не може жити праведно. Вона не може бути хорошою, навіть якщо буде безкінечно докладати зусилля для цього. Деякі алкоголіки зі всіх сил намагаються не пити, але зрештою остаточно спиваються і їх близькі змушені відправляти їх на лікування в різні клініки. 
Одного разу я дивився телевізійну передачу під назвою «Хочу це знати». Там показували чоловіка, який провів 13 років у психіатричній лікарні. Коли репортер запитав у нього про його сім’ю, то він сказав, що родина не приїхала за ним, навіть коли він цілком вилікувався від алкоголізму. Від репортера він довідався, що його родина підкупила лікаря, щоб він не зміг залишити лікарню. Почувши це, він був глибоко ображений. Родина відмовилася від нього, тому що була вже не в змозі терпіти його пиятику й просто на просто не вірила в його видужання. Журналіст розповів про те, що пацієнти цієї лікарні, незважаючи на своє бажання кинути пити, не можуть цього зробити й постійно шукають будь-яку можливість напитися. З цим неможливо нічого вдіяти. 
Чому людина не може контролювати свій потяг до спиртного? Людина розуміє, що алкоголь шкодить здоров’ю, проте продовжує пити. Причина полягає в тому, що ця людина вже є алкоголіком. А першопричина полягає в тому, що голова цієї людини – порожня. Він п’є, тому що відчуває порожнечу в серці. Від цієї спустошеності людина постійно почуває біль у серці й вона не в змозі щось змінити у своєму житті, тому що народилася з гріхом у серці. Таким чином, людина стає песимістом та випиває знову і знову. При цьому вона думає: «Я не знаю, навіщо я це роблю. Мені не варто було б цього робити». І чим більше вона відчуває себе відданою собі самій, тим більше випиває у повному самозабутті. 
П’яниця не може кинути пити, як би він не намагався. І, як наслідок, він розчаровується в житті, п’є усе більше і більше та, зрештою, опиняється в наркологічному диспансері. Усе, що людина робить і говорить, є проявом її правдивої сутності. Вона народжується грішною й, незалежно від свого бажання, грішить усе своє життя, подібно до того, як на яблунях набухають бруньки, з’являються квіти та згодом яблука, тому що яблуня успадкувала гени саме яблучного дерева. Люди хотіли б бути кращими, але ті, хто не одержали відпущення гріхів, не можуть бути гарними з тої простої причини, що вони не здатні бути такими. Свої гріхи люди не вважають такими серйозними, вони ніби ховаються від самих себе та починають усвідомлювати серйозність свого становища тільки коли їх гріхи стають очевидними. 
Для грішника зовсім природно грішити, він грішить інстинктивно, тому що народжується, будучи за своєю природою скупченням гріха. Гріх абсолютно природний для грішника, тому що у своїх генах він уже несе гріх. Це так само звичайно, як для червоного перцю природно плодоносити стручками червоного перцю, а для грушевого дерева – грушами. Людина не може уникнути гріха, тому що вона народжена грішною. Як може людська істота не грішити, коли вона вже народжується з гріхом?
 
 
Людина народжується із дванадцятьма видами злих помислів
 
У 7-ому розділі Євангелія від Марка Ісус сказав, що людина народжується з дванадцятьма видами гріхів, таких як лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Ми народжуємося з бажанням красти. Помисли про злодійство успадковуються разом із гріхом. Чи ви крадете? Усі крадуть. Якщо хтось не краде в якийсь конкретний момент, то тільки тому, що за ним у цей момент спостерігають. Однак, як тільки людина бачить перед собою бажаний предмет і при цьому її ніхто не бачить, то гріх злодійства негайно ж змушує вчинити гріх і украсти цю річ. 
Щоб уникнути безладу й хаосу, люди розробили норми поведінки та моралі, яких слід дотримуватись, проживаючи у суспільстві. Тобто, установивши деякі обмежуючі рамки, люди тим самим визначили, що добре, а що погано. І, знаходячись в оточенні інших людей, ми зобов’язані дотримуватись цих суспільних норм. Однак, як тільки ми опинимося поза полем зору інших членів суспільства, ми легко порушуємо ці норми, крадемо, чинимо перелюб тощо. 
Немає жодної людини на землі, яка б у своєму житті ніколи нічого не вкрала. Крадуть усі. Колись, під час однієї зі своїх проповідей, я попросив своїх слухачів: «Підніміть руку ті, хто ніколи у своєму житті нічого не вкрали». Поважна жінка похилого віку підняла руку і сказала: «Я ніколи нічого не вкрала». Тоді я запитав її, чи не підбирала вона чогось дорогою додому. Від несподіваного запитання вона почервоніла та сказала: «Одного разу я поверталася додому по стежині, що пролягала через фермерське поле, засіяне гарбузами. Мій погляд упав на молодого гарбуза. Я подумала, що він дуже смачний, оглянулась навколо, побачила, що нікого немає. Я зірвала його, сховала у складках одягу. Увечері я приготувала з цього гарбуза чудову кашу і з задоволенням з’їла її». Ця жінка не усвідомлювала, що вона вчинила гріх – крадіжку. 
Бог каже, що брати собі чиюсь власність є гріх. Одна з десяти Заповідей Господніх, даних у Законі Мойсея, каже: «Не кради». Будь-хто з нас у своєму житті брав те, що належить іншому, не одержавши на це дозволу власника. Якщо трапляється нагода, то людина завжди готова вчинити крадіжку, а в деяких випадках навіть убивство. І при цьому вона навіть не усвідомлює того, що робить гріх, крадучи чи убиваючи. І це природно для людської істоти, тому що вона вже успадкувала гріх від часу свого народження.
 
 
Людина народжується, успадкувавши гріх
 
З’явившись на світ, людина уже несе в собі гріхи своїх батьків, зокрема перелюб. Людина, чоловік чи жінка, народжується з бажанням вчинити гріх перелюбу. І вона робить це, як тільки випадає можливість. Людям подобаються місця, де немає яскравого світла, як от кафе та інші розважальні установи. Такі місця дуже популярні серед грішників. Чому? Тому що вони якнайкраще підходять для демонстрації гріховної сутності людей.
Подібні місця відвідують не тільки розбещені та грішні люди, але також ті, хто зовні виглядають цілком порядними. Вони займають високе суспільне становище, їх вважають зразковими батьками й вірними чоловіками. Але вони теж відвідують місця, повні блуду та гріха. Ці люди ходять у такі заклади, де вони можуть виявити свою гріховну сутність. Там вони знайомляться з подібними собі і, випивши по чарці, уже виглядають як давні знайомі. Їхні відносини стають усе ближчими, бо вони мають щось спільне, що їх об’єднує – гріх. Грішити для людини є зовсім природно. Чому? Тому що вони – грішники за своєю природою. Не грішити було б ненормальним для людей. Однак, знаходячись у товаристві, серед інших людей, людина утримує себе від гріха, бо в кожнім суспільстві існують визначені правила та норми. І, підкоряючись цим правилам, людина одягає маску добропорядного члена цього суспільства, який поводить себе у повній відповідності з установленими нормами. Так вони й живуть, вважаючи тих, котрі поводяться по-іншому, лиходіями та божевільними. Людина неминуче народжується грішною, тому що в Біблії сказано: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх» (Лист до римлян 5:12). 
Чоловік може сказати: «Мені байдужі жінки в коротких спідницях. Я не звертаю на них уваги». Але чи це так? Він може бути байдужним зовні, якщо навколо є інші люди, але як тільки переконається, що за ним не підглядають, то вже ніщо не зможе втримати його від задоволення похоті.
Погане дерево приносить нечисті плоди, а добре дерево не може приносити негожих плодів, і навпаки. Людина повинна знати, що вона – грішна. Якщо людина усвідомлює свої власні прогрішення, то вона може бути врятованою від гріхів завдяки Ісусу. Однак якщо вона каже, що ніколи не грішить, і роблячи гріх, приховує його, то Бог засудить її й відправить у пекло. Люди народжуються грішниками. Вони немов гнилі дерева, що приносять отруєні гріхом плоди. І так ще від дня свого народження. 
Є люди, що удосконалюються в розвитку своєї гріховної сутності ще з ранніх років і тому протягом усього свого життя процвітають у здійсненні гріхів. Є люди, які запізнюються у прояві своєї несправедливої природи. Тому їх правдива сутність виявляється вже на схилі літ. В одному корейському місті жила жінка-проповідниця. Ще в молодості вона прийняла християнство й дала обітницю залишитися незаміжньою та служити Господові як жінка-священик. Однак вона порушила свою обітницю й у віці 60-ти років все-таки вийшла заміж за вдівця. Усі ці роки їй удавалося ховати свою правдиву сутність, але гріх перелюбу взяв гору, навіть у такому похилому віці. 
Гріховна сутність більшості людей виявляється вже із дитинства. Особливо це помітно в наші дні. Величезна прірва розділяє нинішню молодь та старше покоління. Сьогоднішніх молодих людей називають «покоління Х». 
Отже, ми народилися грішниками і не можемо не грішити усе своє життя. Чи ви згодні з цим?
 
 
Закон прокази
 
Бог сказав: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Лист до римлян 5:12). Людина буде засуджена Богом за гріхи. Тому вона повинна пізнати саму себе й отримати відпущення провин. Яким чином людина може пізнати саму себе? Яким чином її гріхи простяться перед Богом? 
Бог наказав Мойсею й Аарону визначати прокажених та відокремлювати їх від усього народу. Про це сказано у 13-ому розділі Книги Левит. В часи Старого Завіту було багато людей, уражених проказою. Я мало що знаю про цю хворобу, але в молодості бачив прокажених. Один з моїх друзів був хворий на проказу.
Бог розповів Мойсею й Аарону, як відрізнити проказу від інших, подібних до неї хвороб. У випадку виявлення прокази Бог звелів вилучати хворих із табору, де жили ізраїльтяни. «Чоловік, коли буде на шкурі тіла його напухлина, або лишай, або біла пляма, і буде на шкурі тіла його ніби болячка прокази, то буде спроваджений він до священика Аарона або одного з синів його, священиків» (Книга Левит 13:2). Якщо, оглянувши людину, священик знайде на її тілі підозріле утворення, то повинен ізолювати цю людину на сім днів. По семи днях священик знову повинен оглянути хворого. Якщо виявлені раніше плями чи пухлина не поширилися далі по тілу, то священик оголошує таку людину чистою, кажучи: «Ти – чистий. Тепер ти можеш жити в таборі разом з іншими». 
Якщо ж пухлина на тілі хворого стала білою, побіліло волосся на ньому, а на самій пухлині з’явилося живе м’ясо, то це – проказа. Тоді священик оголошує цю людину нечистою. «Коли буде на людині болячка прокази, то буде приведена до священика. І огляне священик, а ось на шкурі біла напухлина, і вона перемінила волосся на біле, і на напухлині ріст живого м’яса, то це стара проказа на шкурі тіла його. І священик визнає його за нечистого, але не замкне його, бо справді давно він нечистий» (Книга Левит 13:9–11). І священик відправляє хворого з табору.
Подібна практика існує і в наші дні. У Кореї існують спеціальні табори для прокажених. Вони називаються Флауер Вілидж та Сорок Айленд. Одного разу ми з дружиною поверталися на авто додому. Помітивши на дорозі напис «Флауер Вілидж», дружина попросила заїхати туди й оглянути місто. Тоді я подумав: «Ти не знаєш, що таке «Флауер Вилидж». Я спитав її: «Люба, ти маєш на увазі, що хочеш відвідати «місто»? Вона відповіла: «Так». Коли я їй розповів, що це за «місто», то вона здивувалася і їй перехотілося заїжджати туди. Таким чином, як за давніх часів, так і в наші дні, хворі проказою живуть в ізольованих від зовнішнього світу місцях.
 
Далі ми повинні звернути увагу на те, що священик проголошував людину чистою, коли проказа вже вкривала все її тіло. Що ховається за всім цим? Священик відокремлював з табору людину, у якої проказа лише трохи поширювалася по тілу, а коли людина покривалася виразками від голови до ніг, то священик дозволяв їй повернутися в табір. 
«А якщо справді кинеться та проказа по шкурі, і покриє та проказа всю шкуру хворого від голови його аж до ніг його, куди лиш глянуть очі священикові, і огляне священик, а ось проказа та покрила все тіло його, то він визнає за чисту ту болячку: вся вона перемінилася на білу, чиста вона» (Книга Левит 13:12–13). 
 
 
Що нам говорить закон про проказу
 
Закон про проказу каже нам наступне. Люди народжуються грішниками і грішать протягом усього свого життя. Але декому вдається приховати частину своїх провин. Іноді вони роблять гріх своїми руками, потім ногами і, нарешті, вони грішать у своїх помислах. Між цими гріхами проходять досить тривалі проміжки часу, і тому їх прогрішення не є надто помітними. Ніхто не буде дуже клопотатися проказою, якщо подекуди будуть виявлені невеликі підозрілі цятки. Жодна людина не знає своїх власних симптомів захворювання. 
 
Люди народжуються грішниками, оскільки успадкували гріх від Адама. Незважаючи на те, що Бог назвав усіх людей грішниками, ніхто не усвідомлює своїх гріхів, поки не дійде до крайнощів у своєму гріхопадінні. Тільки тоді людина розуміє, наскільки вона грішна. 
Людина, яка вважає себе благочестивою, докладає всіх зусиль, щоб вести доброчесне життя, грішить дуже мало і не усвідомлює себе грішною. Тому-то й наказав Бог священикам оголошувати нечистими й ізолювати, відокремлювати від інших тих людей, на тілі яких з’явилися лише перші ознаки хвороби. Грішники відлучені від Бога. Чи ви розумієте, про що йде мова? Бог – святий. Тому людина, яка думає, що вона мало грішить, ніколи не увійде до Царства Небесного. 
Хто може перебувати в Небесному Царстві? Тільки ті, хто розуміють, що через свої незліченні гріхи вони є грішниками і можуть увійти до Царства Небесного, лише коли усвідомлюють це. Усі їх гріхи прощені через віру в Ісуса Христа і вони осягнуть Небо, щоб царювати там разом з Богом.
У Біблії сказано, що Бог оголошує нечистим того, хто тільки трохи заразився. Бог звертається до тих, котрі грішать постійно, незважаючи на своє бажання не грішити, і називає їх абсолютними грішниками. Ісус сказав: «Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Євангеліє від Матвія 9:13). Бог взиває до грішників і змиває всі їх прогрішення. Господь простив усі їх гріхи. Бог раз і назавжди змив їх провини. Своїм Хрещенням Ісус забрав усі їх прогрішення, був розп’ятий за них, і вчинив їх праведниками Своїм воскресінням, щоб забрати їх із Собою в Царство Небесне. 
 
 
Ми повинні пізнати самих себе
 
Мусимо знати, чи ми цілковиті грішники, чи тільки часткові. Бог проголошує чистою людину, тіло якої цілком покрите виразками від прокази. Такий Закон про проказу, встановлений Богом. Людина, яка знає, що вона сповнена гріхом, не може не вірувати в Євангеліє води та Духа і отримує відпущення гріхів, коли Ісус приходить до неї й каже, що Своїм Хрещенням і кров’ю Він змив усі її прогрішення. А людина, яка думає, що вона лише трохи грішить, насміхається над Євангелієм, сумніваючись у його істинності. 
Чи існує гріх у цьому світі, якщо Ісус змив усі гріхи? Ні, не існує. Ми можемо отримати прощення гріхів раз і назавжди. Тому грішник повинен пізнати самого себе. Усі його прогрішення будуть знищені, коли він довідається усе про самого себе. Людина виносить на суд Божий тільки свої незначні гріхи: «Господи, я згрішив. Я не хотів, але він змусив мене зробити це. Прости, будь ласка, тільки цей гріх, і я ніколи більше не буду грішити». Такі люди признаються перед Богом лише у невеликих гріхах. Тому Бог говорить: «Ти – нечистий».
У людини немає праведності перед Богом. «Бути чи не бути, цілком залежить від Тебе, Господи. Я – грішник і мені призначено опинитися в пеклі. Господи, Ти – вільний чинити так, як вважаєш за потрібне. Але будь милостивий до мене, і, будь ласка, врятуй мене. Врятуй мене, якщо Ти – Бог. Тоді я увірую в Тебе і буду жити відповідно до Твоєї волі». Бог рятує людину, яка визнає себе сповненою гріха.
 
 
Людина успадкувала гріх із дванадцятьма видами злих помислів
 
Вчитаймося у слова Євангелія від Марка (7:20-23): «...Що з людини виходить, те людину опоганює. Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!». Зсередини, із серця людини, виходять злі помисли. Людина має вроджений гріх. Розумієте? Злі помисли осилюють людину все її життя. Звільнитися від цих помислів у людини немає ніякої можливості, якщо тільки усі без винятку її гріхи не будуть прощені раз і назавжди. 
Людина народжується із дванадцятьма видами злих помислів: лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Ось чому вона продовжує грішити усе своє життя. Людина, чиї прогрішення не прощені, веде гріховне життя, навіть якщо вона й не хоче цього робити. Усе, що виходить від людини, її думки та вчинки, грішні перед Богом.
Бути доброчесним для грішника – це відкрите лицемірство. Він тільки робить вигляд, що є порядним, насправді ж обманює Бога. Людська істота, будучи гріховною від народження, повинна пізнати саму себе, щоб спастися. Коли людина не усвідомлює себе грішником, то щораз, роблячи непривабливий вчинок, її мучать докори сумління, вона каже сама собі: «Ах, навіщо я це роблю?» Тим самим ця людина обманює себе.
 
Злі помисли оволодівають людиною. Іноді вона думає: «Чому мої думки настільки брудні й непотрібні. Я не повинна думати про це. Адже мої батьки, мої наставники кажуть мені, що потрібно бути добрим, милосердним і смиренним». Людина думає так, бо не знає, чому робить ті чи інші речі. Крадучи або чинячи перелюб, людина зазнає страждань, бо не знає про свою вроджену гріховність. Вона поперемінно має лихі думки, розпусту, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Вона починає соромитися й ненавидіти сама себе, не знаючи, у чому причина. 
Ми є осередком 12 злих помислів і все своє життя приносимо їх плоди, тому що народилися грішниками, успадкувавши гріх від нашого спільного предка Адама. Благословенні ті, хто усвідомлюють себе грішниками. 
Усвідомлюючи себе абсолютним грішником, людина шукає Ісуса, Спасителя, що рятує її від гріхів. Це – єдиний шлях до Божого благословення. Однак якщо людина не усвідомлює себе грішником, то вона не шукає Спасителя. Людина, яка пізнала свою гріховність, відмовляється від власних помислів та марних зусиль, від усього, що залежить від неї самої, і шукає Ісуса Христа, який є Бог, Спаситель та Пророк, і отримує прощення милістю Христовою.
Грішникам необхідно пізнати самих себе як грішників, тому що тільки ті, хто усвідомлюють себе такими, можуть бути благословенні Богом. Але ті, котрі не визнають себе грішниками, не можуть бути благословенні. Розумієте? Чи чинили ви гріх, не бажаючи цього, до того, як одержали відпущення гріхів? Якщо так, то знаєте, чому? Тому що ви успадкували гріх. 
 
 
Гріх увійшов у світ через одну людину, а смерть – через гріх
 
Смерть для людської істоти неминуча, тому що людина гріховна. Людина повинна шукати Ісуса й зустрітися з Ним, щоб звільнитися від своїх провин. Тільки тоді вона зможе успадкувати вічне життя. Чи хочете ви звільнитися від усіх гріхів?
«Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього. Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох. І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів. Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа. Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними. Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать, щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим» (Лист до римлян 5:14–21).
 
«Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Лист до римлян 5:12). Хто вона, ця «одна людина»? Адам. Єва також походить від Адама, тому в Біблії сказано «одного чоловіка». Спочатку Бог створив одну людину, і через неї гріх увійшов у світ. На наш погляд, в Едемському саду перебувало двоє людей, але насправді, з точки зору Бога, там перебувала тільки одна людина. Усе людство, що населяє землю, бере початок від однієї людини, Адама. 
Слова «через одного чоловіка ввійшов до світу гріх» означають, що всі нащадки Адама стали грішниками, оскільки Адам згрішив. І смерть перейшла на всіх людей, тому що всі згрішили. Смерть уготована всім людям через їх гріх. 
Бог – всемогутній. Але Він не може зробити двох речей: Він не здатен брехати й не може допустити в Царство Небесне того, хто має гріх. Він виконав Свій Закон так, як обіцяв. З абсолютною впевненістю можна сказати, що Бог засудить людину, яка має гріх, тому що Господь не може порушити Закон, який Він Сам установив. Усі люди стали грішниками через одну людину, Адама, що згрішив перед Богом. Божий суд і смерть поширюються на всіх людей, тому що усі вони є нащадками однієї людини, Адама, і, отже, народившись, успадкували його гріх. 
Коли Бог створив людину, смерті ще не було. В Едемському саду росли дерево пізнання добра і зла та дерево життя. Бог наказав Адамові їсти плоди з дерева життя, щоб мати вічне життя. Однак, обманутий сатаною, Адам скуштував плід із древа пізнання добра і зла, що Бог йому категорично заборонив. Таким чином, Адам кинув виклик Богу, зневаживши Його слово. І за це смерть стала панувати над усіма людьми. Смерть увійшла у світ через одного чоловіка, Адама. 
 
 
Навіщо Бог дав людині Закон?
 
Якби гріх не ввійшов у світ через Адама, то смерть не змогла б запанувати над усім людством. Чому людина вмирає? Вона вмирає через гріх. Гріх увійшов у світ через одну людину, і тому смерть поширилася на всіх людей. І до прийняття Закону гріх існував у світі, але люди не знали про нього, поки не постав Закон. 
Закон Свій Бог дав людям через Мойсея. Гріх був у світі ще в часи Адама та Ноя, але Закон Бог установив тільки в часи Мойсея. Тобто, незважаючи на відсутність Закону, гріх був у серцях усіх людей. 
«Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону» (Лист до римлян 5:13). Гріх уже був у світі ще до того, як з’явився Закон. Тому всі люди повинні вмерти, оскільки вони згрішили перед Богом. Бог дав людям Закон, що складається із 613 пунктів, кожен з яких повинен виконуватися як перед Богом, так і перед людьми. Закон даний людям для пізнання гріха. Про що довідуються люди завдяки Божому Закону? Вони усвідомлюють свою гріховність перед Богом, осмислюють свій гріх. Вони розуміють, що не здатні дотримуватись Божого Закону.
Отже, люди усвідомлюють свої гріхи. Нащадки Адама і Єви знали, що вони грішники, та що тільки Бог може пробачити їх гріхи. Але згодом люди забули, що, успадкувавши гріх свого предка Адама, вони також стали грішниками. Вони почали вважати себе грішниками тільки в момент вчинення гріха, та не знали, що залишаються грішниками навіть тоді, коли не грішать. Але вони глибоко помилялися. У наші дні багато хто як і раніше вважають, що вони стають грішниками в момент, коли провиняться, і такими не є, якщо перестають грішити. Насправді ж усі люди – грішні, незважаючи на те, чи вони грішать, чи ні, бо від дня свого народження успадкували гріх.
Люди залишаються грішниками, поки не звільняться від своїх провин. Але щоб звільнитися від гріхів необхідно знати, що ж є гріх. Ось для цього і дав Бог людям закон. Людина, що знає про Бога через Його Закон і дотримується цього Закону, знає, що вона є смертельним грішником. Людина стає грішником відразу ж, як тільки досконало пізнає Закон Божий. 
 
 
Смерть поширилася на всіх через одну людину
 
«Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону. Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього» (Лист до римлян 5:13–14).
Бог каже, що через одну людину всі стали грішниками, і через одну людину смерть запанувала над ними. Смерть перейшла на всіх людей через гріх. І все це через одну людину. Хто ж ця людина? Це – Адам. Це – беззаперечний факт. Але безліч людей не знають про це. Більше того, навіть багато християн не знають цього. Вони вважають, що є гріх первородний, тобто гріх Адама, і гріхи дійсні, котрі можуть бути прощені завдяки щоденним молитвам покаяння. Вони не знають, що через Адама їм всім уготована доля опинитися в пеклі. 
Нащадки Адама не можуть спілкуватися з Богом через свої провини, як би вони не прагнули до цього. Бог судить їх усіх, тому що, як би вони не намагалися вести благочестиве життя, все одно залишаються нащадками Адама. Вони усі горітимуть в геєні вогненній через свого спільного предка Адама.
 
 
Адам є образом майбутнього
 
У Писанні сказано, що Адам є образом майбутнього. Мається на увазі, що, як усі люди стали грішниками, і смерть запанувала над ними через одну людину, Адама, також і всі стали праведниками за допомогою однієї Людини, Ісуса Христа. Такий Закон Божий.
Люди придумали безліч релігійних обрядів, бо не знають Закону Божого. Вони твердять, що, віруючи в Ісуса, повинні вершити добрі справи, щоб спастися. Та це – неправда, і вона, на жаль, розповсюджена в усьому світі. Людям кажуть: «Ви повинні бути добрими християнами». Але не кажуть, що вони ніколи не змиють своїх гріхів добрими справами. 
«Адама, який є образ майбутнього». Що означають ці рядки? Ці рядки говорять про те, що після Адама, через якого гріх ввійшов у світ, повинен прийти Той, Котрий врятує нас від прогрішень, Ісус Христос. Ісус був посланий у цей світ і, відповідно до Закону Божого, Своїм Хрещенням раз і назавжди змив усі гріхи цього світу, щоб зробити нас праведниками, та був розп’ятий на Хресті, щоб врятувати нас від покарання. Гріх увійшов у світ, тому що сатана обдурив Адама. Тому Ісус Христос, Творець, Спаситель, Цар царів, всемогутній Бог, зійшов на землю в образі людини, щоб раз і назавжди врятувати людство від гріхів. Він раз і назавжди змив усі прогрішення світу. Своїм Хрещенням Він узяв на Себе всі гріхи світу і, будучи розп’ятим на Хресті, раз і назавжди розплатився за них. 
Якими б важкими не були прогрішення людини, вона знаходить нове життя і спокуту, якщо вірить, що Ісус був посланий, щоб змити всі гріхи. Бог створив небо і землю, щоб зробити нас Своїми дітьми. Він прийшов у цей світ і сповна виконав Свою обітницю. Тому можна з упевненістю сказати, що в нас немає гріхів. Бог ніколи не помиляється. Ісус був саме тим, котрий повинен був прийти. 
Я не розумію, чому люди так завзято намагаються рятуватися своїми власними зусиллями. Наше спасіння цілком, повторюю, цілком залежить від Ісуса. Люди стали грішниками через одну людину, Адама, і були відкуплені однією Людиною, Ісусом.
Єдине, що ми повинні робити – це вірити в спасіння і відпущення гріхів. Це – єдине, що ми повинні робити. Нам залишається тільки радіти тому, що Ісус змив усі наші провини. Навіщо ви закликаєте інших людей завзято чинити добрі справи? Хіба можуть люди звільнитися від гріхів власними зусиллями? Ні, не можуть. Порятунок залежить тільки від віри в спасіння й відпущення гріхів.
 
 
«Але не такий дар благодаті, як переступ»
 
«Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього. Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох. І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів» (Лист до римлян 5:14–16).
 
Який зміст цього уривка? У Біблії сказано: «Але дарунок благодаті не як злочин». «Дар благодаті» означає Боже спасіння. Це значить, що люди, які успадкували гріх від Адама, були приречені потрапити до пекла. Але, завдяки вірі в Ісуса, що змив усі їх гріхи, вони усі без винятку можуть отримати прощення гріхів. Це також означає, що Ісус змив усі наші майбутні гріхи.
Людина, будучи нащадком Адама, народжується грішною, навіть якщо вона й не грішить. Отож вона не може уникнути пекла, незважаючи на те, що не грішить. Ісус прийшов у цей світ і став нашим Спасителем. Дарунок благодаті – це повна спокута, дарована нам Ісусом для прощення гріхів, які люди чинитимуть до кінця своїх днів.
 
Злочин людини – це ніщо у порівнянні з даром благодаті. Якщо людина робить гріх, виступаючи проти Бога, то вже цього одного гріха досить, щоб вона була засуджена і потрапила у пекло. Однак дарунок Господа, що вже змив усі наші гріхи, є більшим, ніж людський злочин. 
Це значить, що любов Ісуса й дар відпущення прогрішень величніші, ніж злочини всього людства. Господь дотла знищив усі гріхи світу. Любов Бога, Який врятував нас, і дар спасіння незмірно більші, ніж злочин однієї людини. Господь уже змив гріх протистояння Богу, незважаючи на те, що своєю плоттю ми повстаємо проти Нього. Зараз Господь бажає, щоб ми вірили в те, що Він раз і назавжди змив усі гріхи світу. Ось чому Він врятував грішників від їх гріхів, як Агнець Божий, котрий узяв на Себе всі гріхи світу. 
Вчення, яке твердить, що наші гріхи знищені, якщо ми віримо в Бога, та що вони, як і раніше, існують, якщо ми у Нього не віримо, є помилковим. Бог змив гріхи навіть невіруючих у Нього, тому що Він любить усіх людей на землі, хоч люди не бажають приймати Божу любов. Жодна людина на землі не обділена Божою любов’ю та спасінням. Боже спасіння приходить до тих, котрі вірять в істину Євангелія, у якому сказано, що Ісус змив усі наші гріхи.
Ми – немічні істоти. Бог вважає безгрішними тих, котрі вірять у знищення всіх гріхів Ісусом. Навіть після того, як наші гріхи прощені, наша плоть, як і раніше, є слабка. Скільки разів ми повстаємо проти Бога і навіть намагаємося заперечувати Його праведність, коли ми не згодні з Його волею! Але Бог нагадує: «Я люблю вас і врятував вас. Я вже змив усі гріхи, які ви вчинили». «Це правда, Господи?» «Так, Я змив усі ваші провини». «Дякую Тобі, Господи. Я не можу не дякувати Тобі, тому що Ти так мене любиш, що змив навіть той гріх, що я відкидаю Тебе». 
 
Тих, хто стали грішниками, Господь зробив праведниками й рабами Божої любові. Вони не можуть не вірити в Ісуса, тому що Господь змив навіть гріх заперечення Його. Люди заперечують Бога в силу слабкості своєї плоті, як це було у випадку з Петром. Ось чому люди підносять хвалу Господові. І тому апостол Павло сказав, що Боже спасіння набагато більше, ніж злочин однієї людини. 
Ісус знищив усі гріхи: первородний гріх, успадкований нами від Адама, а також усі гріхи, які ми зробили, чинимо і чинитимемо до кінця днів. Якою великою є Божа любов! Згадаймо слова з Євангелія від Івана (1:29): «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере».
 
 
Праведники будуть панувати у вічності тільки завдяки Ісусу Христу
 
Гріхи світу не можуть бути прощені завдяки молитвам покаяння. Віруючі стають безгрішними й одержують спасіння від усіх прогрішень тому, що Господь уже знищив усі гріхи, навіть ті, котрі будуть зроблені в майбутньому. «Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа» (Лист до римлян 5:17). 
Ми – благословенні благодаттю, милістю Божою. Для кого цвіте благодать? Хто одержав у дарунок праведність? Ті, хто вірують у Господа. Ті, чиї гріхи прощені завдяки вірі в Нього. Ми підносимо хвалу Господу за дар благодаті відпущення гріхів. «...Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа». Ми – пани, що правлять у вічності.
Тільки царі можуть правити. Ми царюємо зараз. Хто може протистояти царям? Ми, що прийняли достаток благодаті й дар праведності, царюємо щодня. Ми царюємо сьогодні й царюватимемо завтра. Ті, хто симпатизують нам, будуть благословенні та зможуть стати царями, як і ми. Ті ж, хто не вірять у Євангеліє істини, яке проповідують царі, успадкують пекло. 
У світі було багато царів, які отримали спасіння, і було безліч людей, які пішли до пекла, тому що вони були проти царів. Вони повинні були прислухатися до слів царів, однак не зробили цього. Вони могли б стати царями, якби серцем своїм побачили істину.
А ви царюєте? Ми з упевненістю проголошуємо себе царями. Ми заявляємо, що невіруючі потраплять у пекло, якщо будуть боротися проти нас. Тільки царі можуть так говорити. Ми – справжні царі. Чи є серед праведників такі, що не правлять, як царі? Якщо так, то тоді їм має бути соромно. Цар повинен правити, як цар. «Ваші міркування – помилкові. Ви потрапите в пекло, якщо не приймете істину». Цар повинен поводитися так, як личить царю. Цар має триматися велично та з почуттям власної гідності. Він повинен повчати грішників, щоб ті увірували в істину.
Незалежно від віку, цар може й повинен віддавати накази, судити та виносити вирок тим, котрі виступають проти Божої правди. У царя є право виносити вирок перед лицем Господа, але це не значить, що він може зловживати своєю владою. Бог наказує нам царювати в цьому світі. Тож царюймо й увійдімо в Царство Небесне.
 
Однак деякі праведники занадто скромні та слабкі, щоб користуватися своїм правом. Коли Господь знову прийде на землю, Він їх запитає з докором: «Ви відмовилися від своєї віри. Чому ви поводитеся як раби? Я зробив вас царями». Хіба личить царю, звертаючись до свого підлеглого, говорити «пане»? Проте, є праведники, що поводяться саме так, тобто як раби. Вони просять прощення, стоячи на колінах, у той час як Бог відпустив їм усі гріхи. Цар повинен бути величним.
Як тільки я став царем, я заявив про свою царственість перед лицем усього світу. Я увірував у те, що став царем, та поводився, як личить царю, незважаючи на те, що був ще досить молодий. 
 
 
Послух одного чоловіка, Ісуса Христа
 
«Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними» (Лист до римлян 5:18–19). 
«Як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд». Людина, яка народилася нащадком Адама, і яка не народилася згори від води та Духа, буде засуджена, незважаючи на те, що вірить в Ісуса. «Через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей». 
Усі люди зробилися праведниками завдяки праведному діянню Ісуса, Якого породила Діва Марія, і Який хрестився у річці Йордан, щоб узяти на Себе всі гріхи світу. Щоб зробити людей праведниками, Він пожертвував Своїм життям, був розп’ятий на Хресті. Завдяки тому, що одна Людина виконала волю Бога Отця, багато хто стали праведниками. 
Якими з погляду віри є люди, що живуть на землі? Праведниками чи грішниками? Усі люди є праведники. Однак, коли я кажу так, то багато людей повстають проти мене. З погляду Бога, немає жодної людини, у якої був би гріх. Бог послав Свого Єдинородного Сина на землю, передав Йому всі прогрішення світу й допустив, щоб Його судили як представника всіх людей. 
 
 
Вірою своєю люди входять у Царство Небесне або потрапляють у пекло 
 
Бог уже більше не судить світ, тому що Він уже засудив людей в особі Ісуса Христа. Однак одні люди вірять у це, а інші – ні, незважаючи на те, що Син Божий змив усі гріхи, виконавши волю Бога-Отця. Праведники входять у Царство Небесне, віруючи в Божу праведність. Господь вважає цих людей праведними і каже: «Ви – праведники. Ви вірите, що я дійсно змив усі ваші провини. Ходімо. Я приготував для вас Царство Небесне». 
Але деякі люди не вірять у Нього й відкидають Євангеліє, кажучи: «Боже, це – правда? Я не можу в це повірити. Я дійсно не розумію, як це може бути правдою». Тоді Бог говорить їм: «Навіщо ви змушуєте мене гніватися? Вірте в Мене, якщо ви хочете вірувати, і не вірте, якщо ви не хочете вірувати». Вони знову запитують: «Господи, чи правдиве Євангеліє води та Духа?» Господь відповідає: «Так, Я справді врятував вас». Тоді люди кажуть: «Мені важко повірити в це. Я можу в це повірити не більш, ніж на 90 відсотків, а на 10 відсотків у мене залишається сумнів».
Тоді Бог скаже їм: «Ви не вірите в це, хоч я уже врятував вас. Чиніть відповідно до вашої віри. Я вирішив відправити в пекло, як нащадків Адама тих, у кого є гріх. Якщо хочете, можете ввійти до Царства Небесного, а якщо ж ні, то відправляйтеся в пекло горіти в геєні вогненній». Від віри цих людей залежить, чи потраплять вони в пекло, чи увійдуть у Царство Небесне. 
Чи ви вірите в те, що Ісус врятував вас від усіх ваших гріхів Своїм Хрещенням і кров’ю, яку Він пролив на Хресті? Це залежить від вашої віри. Між пеклом і Царством Небесним не існує чогось проміжного. Як не існує слова «Ні» перед обличчям Бога. Є тільки «Так». Бог ніколи не говорить нам «Ні». Усе, що Бог пообіцяв, Він виконав. Він знищив усі провини грішників.
 
 
Де збільшився гріх, там зарясніла благодать
 
«Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать, щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим» (Лист до римлян 5:20–21). Навіщо прийнято Закон? Для того, щоб збільшився злочин, гріх. Людина, як нащадок Адама, була приречена постійно грішити. Але люди не усвідомлювали гріховності своєї природи. Тому Бог дав їм Закон, який говорить, що можна робити, а що не можна. Дав для того, щоб вони пізнали гріх, щоб зрозуміли, що непослух Бога, як у думках, так і в ділах, – це гріх. 
Закон прийнято, щоб збільшився злочин. Бог дав нам Закон для розуміння того, що ми – великі грішники, осередок гріха. Однак де збільшується гріх, там зростає благодать. Це означає, що людина, яка народилась з гріхом, як нащадок Адама, але яка думає, що вона не такий вже грішник, не має ніякого відношення до того, що Ісус врятував її. 
Однак, людина, яка розуміє, що вона не може жити згідно з Законом Божим через слабкість плоті своєї, підносить хвалу Господові за своє спасіння. Для цієї людини Євангеліє, де сказано, що Господь раз і назавжди знищив усі гріхи світу, є великим дарунком. «А де збільшився гріх, там зарясніла благодать». Закоренілі грішники стали абсолютними праведниками, тому що благодать переважає над злочином. Ті ж грішники, що не вважають себе осередком гріха, потраплять у пекло. І лише ті, котрі усвідомили величезну вагу своїх провин, стали дійсними праведниками. 
Таким чином, людина, що розуміє, наскільки важкі її гріхи, підносить хвалу за спасіння Ісуса. 
«А де збільшився гріх, там зарясніла благодать». Але це аж ніяк не означає, що ми повинні грішити навмисно для збільшення благодаті. Апостол Павло сказав: «Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні!» (Лист до римлян 6:1)
Ми врятовані лише тим, що віруємо в Божу правду. Господь уже змив усі наші прогрішення і врятував усіх без винятку грішників. Ми стали праведниками, віруючи всім серцем. Ми можемо бути врятовані, маючи віру в те, що зробив Господь. Не має значення, наскільки ми блудні, чи як часто грішимо. Ми стали праведниками не завдяки власним ділам, а через свою віру в істину. 
Ми стаємо праведними через віру. Наскільки нечестиві наші діла? Як часто ми грішимо? Скільки недоліків виявилося б у наших ділах, якби Бог, що є безгрішним, оцінив їх зі Своєї точки зору? Мені нічого не залишається, як тільки вихваляти Господа. «Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать, щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим» (Лист до римлян 5:20-21). 
 
Бог дарував нам вічне життя через Свого Сина Ісуса Христа. Завдяки Його правді ми царюємо разом із Ним. Я дякую Господу за те, що дарував благодать спасіння для всіх грішників. Дякуємо Тобі, Господи!