Проповіді

Тема 9: Лист до Римлян (коментарі до Листа до Римлян)

[Chapter 7-2] (Лист до Римлян 7:1-4) Суть Віри Апостола Павла: Умерши для Гріха, З’єднатися з Христом

(Лист до Римлян 7:1-4)
«Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе? Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив’язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові. Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові».
 
 
Чи ви коли-небудь бачили клубок заплутаних ниток? А чи намагалися його розплутати, наугад потягнувши яку-небудь нитку? Якщо ви спробуєте зрозуміти цей розділ Листа до Римлян, не знаючи істини хрещення Ісуса, у котру вірив Апостол Павло, то ваша віра виявиться ще більш заплутаною, як цей клубок.
У цьому розділі Павло говорить про те, що, будучи великим грішником перед Божим Законом, людина може народитися знову і з’єднатися з Ісусом Христом тільки після того, як духовно помре.
 

ІСТИНА, ЯКУ ОСЯГНУВ АПОСТОЛ ПАВЛО
 
У Листі до Римлян 7:7 написано: «Що ж скажемо? Невже від Закону гріх? Ніяк. Але я не інакше довідався про, як за допомогою Закону». Павло продовжує: «бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай». Далі він додає: «Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість». Павло зрозумів, що він порушував усі 613 Божих Заповідей. Іншими словами, він був усього лиш безоднею гріха, не міг не грішити, оскільки був нащадком першої людини – Адама, й у гріху зачала його мати; він з’явився на світ, повний лиходійств і беззаконня.
Кожен народжений у цьому світі грішить, починаючи від дня свого народження й аж до смерті. Люди не здатні дотримуватися Божих Заповідей. Як можуть ці сповнені гріха істоти дотримуватися всіх 613 Заповідей Божого Закону? Лише усвідомлюючи себе грішниками перед Божим Законом ми зможемо з’єднатися з Ісусом Христом, що є втілення Божої праведності. Тільки визнаючи себе грішниками перед Божим Законом ми можемо нарешті звільнитися від гріхів завдяки Ісусу Христу, що є втіленням Божої праведності. Своїми хрещенням від Івана і кров’ю на Хресті Він дарував нам цю праведність. Тому всі ми повинні знати про Божу правду і вірити в неї. Ми повинні вірити в Ісуса, адже саме в Ньому відкривається Божа праведність.
Чи ви знаєте про Божу праведність? Чи вірите в неї? Божа праведність – це таємниця, прихована в Євангелії води та Духа. Таємниця, що міститься у хрещенні Ісуса від Івана на річці Йордан. Чи хочете ви пізнати цю таємницю? Якщо хочете вірити в цю істину, то наповнитеся Божою праведністю через вашу віру.
До того, як ми довідалися про Божий Закон і Заповіді, нам здавалося, що ми зовсім не грішники, хоча щодня грішили. Але, почавши відвідувати церкву, ми зрозуміли, які ми насправді грішні та що через наші гріхи ми заслуговуємо на духовну смерть. Таким чином, для того, щоб навернути душі людей до Ісуса Христа, Апостол Павло говорив про своє минуле, коли він, неправильно трактуючи Божий Закон і Заповіді, мав помилкову віру.
 
Ось приклад, що допоможе вам зрозуміти значення Закону Божого. Зараз я тримаю в руках Біблію. Припустимо, я хочу приховати від вас щось дуже важливе, що міститься на її сторінках, і скажу: «Ніколи не намагайтеся заглянути в цю книгу та знайти приховане в ній». Після цього я залишу книгу і піду. Яка буде ваша реакція? Як тільки ви почуєте мої слова, матимете бажання знайти те, що приховано в Біблії і в результаті цікавості порушите мій наказ. Іншими словами, як тільки бажання довідатися, що таїться на сторінках цієї книги, опановує вами, ви вже не зможете оволодіти собою, щоб не спробувати відкрити цю таємницю. Але, якби я не заборонив вам читати Біблію, у вас би навіть не виникло цієї спокуси. Так само, коли Бог каже нам робити одне й не робити іншого, гріхи, що ховалися в нас, починають виявлятися у конкретній ситуації.
Закон, даний Богом людству, служить для виявлення гріха в людському серці. Закон даний нам не для того, щоб ми його дотримувалися, а скоріш для того, щоб виявляти наші гріхи й, отже, робити нас грішниками. Ми усі загинемо, якщо не з’єднаємося з Ісусом Христом й не увіруємо в Божу праведність, що відкривається у хрещенні Ісуса від Івана та Його крові на Хресті. Ми повинні пам’ятати, що Закон Божий служить для того, щоб привести нас до Христа і допомогти нам увірувати в Божу праведність з допомогою Ісуса Христа.
Ось чому Апостол Павло свідчив: «Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість» (Лист до Римлян 7:8). За допомогою Божого Закону Павло показав нам, що є споконвічною основою гріха. Він визнав, що сам спочатку був грішником, але, увірувавши в Божу праведність, даровану Ісусом Христом, віднайшов вічне життя.
 
 
ЗІТХАННЯ І ВІРА ПАВЛА
 
Однак Павло написав: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого» (Лист до Римлян 7:24).
Тим самим Павло стверджує, що, навіть наповнившись Божою праведністю, він усе ще грішить і, отже, Божа праведність потрібна не тільки йому, але й усьому людству.
Ми повинні належним чином наповнитися Божою праведністю, знаючи правдиве значення хрещення Ісуса й віруючи в нього. Всі ми повинні знати і вірити в Божу правду, що відкрилася в Христовім хрещенні та крові на Хресті. Тільки в цьому випадку наші душі та тіла, що не можуть не грішити, будуть звільнені від гріха. Ми повинні завжди пам’ятати про те, що Христос Своїм хрещенням і кров’ю на Хресті виконав Божу правду.
Ті, хто не знають про Божу праведність, так і залишаться грішниками, як би вони не намагалися дотримуватися Закону. Ми повинні зрозуміти, що Закон Божий даний не для того, щоб ми його дотримували. Але законники не розуміють, що змістом хрещення і крові Ісуса на Хресті було повне, абсолютне спокутування усіх гріхів. В результаті вони, неправильно розуміючи Закон Божий, живуть у постійній розгубленості, думаючи, що Закон даний їм для того, щоб йому слідувати. Насправді ж через Закон ми повинні визнати свої гріхи і жити вірою в Божу праведність. Ми не повинні відвертатися від Божої праведності через особисту праведність. Навпаки, ми повинні вірити в Божу праведність, що виповнилася через хрещення і кров Ісуса, пролиту на Хресті. Іншими словами, нам необхідно навчитися дякувати Господу за те, що Він «виконав усю Божу правду».
 
Ось чому Павло, дивлячись на свою плоть, спочатку вигукнув: «Нещасна я людина!», але потім він дякував Богу за Ісуса. Зміст цих слів Павла полягає в тому, що чим більше він грішить, тим повніше виявляється Божа праведність через Хрещення Ісуса і кров, пролиту на Хресті. Ми також можемо радісно викрикувати, радіючи тому, що ми врятовані через нашу віру в Ісуса Христа незважаючи на те, що нам важко жити, розриваючись між Законом плоті та Законом Божої праведності. Віра Павла була вірою в хрещення і кров Ісуса, пролиту на Хресті. Ось чому Павло перебував у вірі в Божу праведність і, віруючи в цю праведність, почав підносити хвалу Богу.
У 7–ій главі Листа до Римлян Павло говорить про те, яким жахливим був його стан у минулому в порівнянні з його наступною всеперемагаючою вірою в Божу праведність. Саме завдяки Божій правді віра Павла стала всеперемагаючою.
«Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?» (Лист до Римлян 7:1).
У 24 і 25 віршах 7 розділу Листа до Римлян Павло підбиває підсумок усього сказаного вище: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному».
У 6–ому розділі Листа до Римлян Павло говорить нам про віру, що веде до смерті й воскресіння разом із Христом. З’єднавшись із Христом Його хрещенням і смертю на Хресті ми можемо віднайти правдиву віру.
Павло усвідомив той факт, що він був нещасливою людиною, його плоть була настільки недосконала, що він не міг не порушувати Закон Божий як до знайомства з Ісусом, так і після зустрічі з Ним. Тому він викрикував: «Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» І він зробив висновок, що позбутися грішного тіла можна, лише увірувавши в Божу праведність: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого». Павло позбувся грішної плоті та гріховних помислів, з’єднавшись з Ісусом і завдяки Йому увірувавши у Божу праведність.
Сповідь Павла закінчується так: «Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному» (Лист до Римлян 7:25). А на початку 8 глави написано: «Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти» (Лист до Римлян 8:1–2).
 
Споконвіку було два Закони, дані Богом: Закон гріха й смерті та Закон Духа життя. Закон Духа життя врятував Павла від Закону гріха й смерті. Це означає, що, віруючи у хрещення і кров Ісуса, пролиту на Хресті, що змила всі його гріхи, Павло з’єднався з Ісусом і був урятований від усіх прогрішень. Ми усі повинні мати віру, що з’єднає нас з Господнім хрещенням і смертю на Хресті.
У 7–ому розділі Листа до Римлян Павло говорить, що споконвічно він відповідно до Закону був приречений на смерть, але позбувся осуду завдяки Ісусу Христу й, таким чином, зміг служити Богу під проводом Святого Духа, що перебував у ньому.
 
 
ІСТИНА, ЯКУ ОСЯГНУВ ПАВЛО
 
Павло сказав: «Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон» (Лист до Римлян 7:7). Він навіть не усвідомлював своїх пожадань, поки Закон не сказав: «не пожадай». Павло так пояснює зв’язок між Законом і гріхом: «Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий». Це означає, що серця людей споконвічно, з найпершого дня їхньої появи на світ, повні гріха. Більше того, людина грішна вже в утробі матері, будучи зачатою в гріху. Вона народжується, несучи в собі всі дванадцять видів гріхів.
Ці дванадцять видів гріхів включають перелюб, нечистість, розпусту, ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки. Кожна людина чинить ці гріхи аж до смерті. Хіба хто–небудь у цьому світі може дотримуватись Закону і Заповідей Божих, з’явившись на світ і вже несучи в собі ці дванадцять гріхів? У той момент, коли ми чуємо слова Божого Закону і Заповідей, що говорять нам «що робити» і «що не робити», гріх виявляється в нас.
Коли ми не знали Закону і Божих Заповідей, гріх спокійно спав у нас. Але почувши Заповіді, що говорять нам, що робити і чого не робити, гріхи почали прориватися назовні та змушувати нас грішити ще більше.
Кожен, хто не народився знову і не вірить чи не розуміє істини води та Духа, має в собі гріх. Цей гріх, розбуджений словами Божих Заповідей, породить ще більший гріх. Закон, що говорить людям, що робити і чого не робити, схожий на приборкувача, що намагається упокорити гріх. Однак, гріх противиться Божому наказу, не кориться йому. Коли грішник чує Божу Заповідь, гріх, що перебуває в його серці, повстає і веде людину до здійснення ще більших гріхів.
Завдяки Десятьом Заповідям ми можемо зрозуміти, що маємо гріх у серці. Таким чином, призначенням Закону є виявлення гріхів у наших серцях, визнання Божих Заповідей святими й усвідомлення своєї гріховності. Ми народилися з жадобою здобути усе, що створено Богом, включаючи як різні предмети, що не належать нам, так і людей, чужих чоловіків чи дружин. Отже, Закон, кажучи «не побажай», говорить нам про те, що ми народилися грішниками та що ще від дня нашого народження ми були приречені на пекло. Це також розповідає нам про те, що місією Спасителя було виконання Божої праведності, що врятувала нас від приготованої нам участі.
Ось чому Павло розповідає, що гріх, узявши початок від Заповіді, вчинив у ньому кожне лихе пожадання. Павло усвідомив той факт, що він був великим грішником, що порушив мудрий Божий Закон, тому що був народжений грішником і гріх перебував у ньому ще до того, як він увірував у Божу правду.
 
Читаючи 7-ий розділ Листа до Римлян, ми бачимо, що Апостол Павло був надзвичайно духовною людиною, мав великі знання Біблії і багатий досвід духовного життя. Завдяки Закону він точно знав, що в ньому перебуває гріх, що на підставі Заповідей породжує в ньому всякі нечестиві жадання. Він зрозумів, що призначенням Закону є виявлення гріхів у його серці. Під впливом Закону ці гріхи виявляють себе ще в більшій мірі, тому Павло говорить про те, що Закон, даний для життя, послужив йому до смерті.
Яка ваша віра? Чи схожа вона на віру Павла? Чи ви маєте гріх у серці, віруючи в Ісуса, чи ні? Якщо так, то це значить, що ви ще не знаєте про Божу праведність. Це також означає, що ви ще не виповнилися Святим Духом і є грішником, якому приготовано пекло через його гріхи. Чи ви визнаєте це? Якщо так, то увіруйте в Євангеліє води та Духа, у якому відкривається Божа праведність. Ви врятуєтеся від ваших гріхів, осягнете Божу правду і Святий Дух зійде на вас. Ви повинні вірити в Євангеліє води та Духа.
 
 
ГРІХ, УЗЯВШИ ПОЧАТОК ВІД ЗАПОВІДІ, ЗВІВ ПАВЛА
 
Павло сказав: «...заповідь, що для життя, на смерть, бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив» (Лист до Римлян 7:10–11). Іншими словами, гріх, використовуючи слово Закону, обдурив Павла. Павло увірував у те, що Закон істинно добрий і справедливий, незважаючи на те, що дванадцять видів гріхів як і раніше мучили його серце. Це значить, що він був обманутий гріхом, тому що не міг зрозуміти призначення Божих Заповідей.
Спочатку Павло думав, що Бог дав Закон для того, щоб він дотримувався його. Але пізніше він зрозумів, що Закон був даний не для того, щоб слідувати всім його положенням, але щоб виявляти гріхи в серцях людей, відкривати їм Божу святість і судити безбожних. Ось чому Павло зробив висновок, що гріх обманював його, поки він не розумів правдивого призначення Божого Закону і Його Заповідей. Подібним чином і в наші дні гріх обманює безліч людей.
Ми повинні зрозуміти, що Бог дав нам Свої Заповіді та Закон не для того, щоб ми їх дотримували, але для того, щоб ми усвідомили наші гріхи й осягнули Божу правду, віруючи в Євангеліє води та Духа. Адже, як тільки ми зі своїми гріхами намагаємося жити за Законом, негайно ж виявляється наша гріховна сутність.
Незважаючи на те, що Закон святий, саме завдяки Закону грішник усвідомлює, що не має жодної можливості жити праведним життям. У цей момент він стає грішником, у якого немає іншого вибору, як тільки піти до пекла згідно з Законом. Але грішники, що не вірять у Євангеліє води та Духа, продовжують вважати, що Бог дав їм Закон для того, щоб вони його дотримувалися. Вони продовжують силкуватися дотримуватись Закону, при цьому обманюючи самих себе і йдучи до неминучої погибелі.
Ті, хто не народилися знову, залишаючись у незнанні Божої праведності, роблять гріхи і намагаються одержати прощення, підносячи молитви покаяння. Однак вони, зрештою, усвідомлюють, що неправильно розуміли призначення Божого Закону й обманювали самих себе. Божий Закон святий, гріхи ж, що перебувають у людях, навпаки, ведуть їх до смерті.
Павло сказав: «Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь» (Лист до Римлян 7:12–13). Ті, котрі розуміють цю істину, усвідомлюють необхідність Божої праведності і, отже, вірять у Євангеліє води та Духа, що дійсно є істиною. Людина, що вірує в Євангеліє води та Духа, вірує також і в Божу праведність. Звільнімося від усіх наших прогрішень і досягнімо Божої святості, віруючи в Його правду. Я бажаю усім вам благословення цього Євангелія.
 
 
ЯКИМИ БУЛИ ПЛОТЬ І СВІДОМІСТЬ ПАВЛА
 
Павло був повний Духа і добре розумів Слово Боже. Тому про свою плоть він сказав наступне: «Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені» (Лист до Римлян 7:14–17). Він сказав, що чинив гріхи через свою тілесну сутність. Саме плотська природа змушувала його шукати задоволення своїх тілесних пожадань незважаючи на те, що він бажав робити добро.
Далі Павло ніби підбиває підсумок своїх міркувань: «Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх» (Лист до Римлян 7:22–23). Розчарувавшись із приводу своєї плоті, Павло викрикує: «Нещасна я людина!» (Лист до Римлян 7:24). Навіть будучи народженим знову, Павло усе ще залишався нещасливою людиною, тому що зло перебувало в ньому, у той час як він прагнув робити добро. Говорячи про те, що в ньому присутній гріх, Павло мав на увазі свою власну плоть. У своїх членах він побачив інший Закон, що повстає проти духовного Закону, змушував його підкорятися плотським бажанням і, таким чином, вів до здійснення гріха. Павло не міг не погодитися з тим, що в нього немає іншого вибору, як піддатися покаранню за гріх, тому що він бачив, що плоть панує над ним і змушує грішити. Оскільки Павло також був тілесною істотою, він дуже журився з приводу гріхів, що походили з його плоті.
 
Ось чому Павло сказав: «Нещасна я людина!» Але він також дякував Ісусу Христу за те, що Він виконав Божу правду. Тому що він вірив, що Ісус зійшов на землю, був хрещений і розп’ятий на Хресті, щоб дати прощення гріхів усьому людству. Павло міг від усього серця дякувати Богу, тому що в нього була віра, що з’єднувала його з хрещенням і кров’ю Ісуса Христа.
Павло знав, що в момент хрещення Ісуса від Івана усі його гріхи, як і всі гріхи світу, раз і назавжди перейшли на Ісуса. Він також знав, що коли Ісус прийняв смерть на Хресті, усі ми назавжди вмерли для гріха. Таким чином, ми повинні мати віру, неподільну з істиною води та Духа. Чи з’єднане ваше серце з хрещенням і кров’ю Ісуса Христа? Іншими словами, чи об’єднали ви ваші серця з Євангелієм води та Духа, у якому виповнилася Божа правда? У нас повинна бути віра, спільна з хрещенням, що наш Господь прийняв від Івана, та з кров’ю, що Він пролив на Хресті. Для нас дуже важливо мати єдину віру, тому що з’єднатися з Євангелієм води та Духа означає з’єднатися з Господньою правдою.
У Листі до Римлян 6:3 написано: «...ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися». Це значить, що, віруючи у хрещення Ісуса, ми хрестилися разом з Ним і, отже, з’єдналися в смерті з нашим Господом. Таким чином, охрестившись в єдності через віру, ми духовно охрестилися в Його смерть. Бути з’єднаним з Господом значить бути з’єднаним з Його хрещенням і вмерти, об’єднавшись з Його смертю.
 
Таким чином, ми повинні вірити у хрещення Ісуса і Його смерть на Хресті, що втілили в життя Божу праведність, і з’єднатися з цим хрещенням і смертю. Якщо ви не вірите в Євангеліє води та Духа, у якому міститься Божа праведність, то, отже, не з’єднані з хрещенням Ісуса і Його смертю. Але ж саме в цьому Євангелії відкривається Божа праведність.
Якщо наші серця не з’єднані з хрещенням і смертю Ісуса на Хресті, то наша віра є теоретичною і марною. З’єднайтеся з хрещенням і кров’ю Ісуса на Хресті й увіруйте в них. Саме так ми повинні вірити. Теоретична віра марна. Що користі від красивого будинку, якщо він не ваш? Щоб Божа праведність стала нашою праведністю, ми повинні знати, що хрещення Ісуса послужило для знищення наших прогрішень, а Його смерть на Хресті стала смертю нашого тіла для гріха. Ми повинні раз і назавжди одержати спокутування гріхів і жити оновленим життям завдяки нашій вірі в Божу праведність, виконану Господом.
Завдяки вашій вірі, з’єднаній з хрещенням і кров’ю Ісуса на Хресті, праведність Божа стане вашою праведністю. Ми повинні з’єднатися з хрещенням і смертю Ісуса, тому що інакше наша віра не матиме жодного значення.
«Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (Лист до Римлян 7:24) Це не тільки Павлові зітхання, але й ваші та мої, а також усіх тих, котрі ще дотепер відділені від Христа. Лише Ісус може визволити нас від того жалюгідного стану, у якому ми знаходимося. Це може відбутися тільки в тому випадку, якщо ми увіруємо в Господа, що прийняв хрещення, був розп’ятий і воскрес заради нас.
Павло сказав: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого». Це говорить про те, що Павло з’єднався з Господом. Ми повинні вірити, що якщо з’єднаємося з Ним і віритимемо, що Господь Своїми хрещенням і кров’ю врятував нас від наших прогрішень, ми будемо прощені та знайдемо вічне життя. Усі ваші прогрішення переходять на Ісуса Христа, коли ви усім серцем вірите в Його хрещення. Ви помрете і воскреснете з Ним після того, як знайдете віру в з’єднання з Його смертю на Хресті.
 
Ісус розпочав виконання Своєї місії в цьому світі у віці тридцяти років. Найперше Він змив усі наші гріхи, охрестившись від Івана Хрестителя. Навіщо Він прийняв хрещення? Для того, щоб узяти на Себе всі прогрішення людства. Тому, коли ми з’єднуємо наші серця з Божою праведністю, виконаною Ісусом, усі наші гріхи дійсно переходять на Ісуса за допомогою Його хрещення. Усі наші провини раз і назавжди перейшли на Ісуса й були змиті.
Наш Господь дійсно прийшов у цей світ, був хрещений, щоб узяти на Себе всі наші гріхи і вмер, потерпівши покарання за нас. Перед тим як прийняти хрещення, Ісус сказав Іванові: «бо так годиться нам виповнити усю правду» (Євангеліє від Матвія 3:15). «Уся правда» означає хрещення Ісуса, Його смерть і воскресіння, що змили всі гріхи людства, приреченого на пекельні муки. Що означає Божа праведність? Відповідно до Божої обіцянки в Старому Завіті Божа праведність – це хрещення і смерть Ісуса на Хресті, що врятували всіх грішників. Ісус зійшов на землю в образі людини і прийняв хрещення, щоб узяти на Себе і знищити всі прогрішення людства.
 
Навіщо Іван охрестив Ісуса? Для того, щоб, знищивши всі прогрішення світу, виконати Божу праведність. Ми, що хрестилися в Христа Ісуса, хрестилися також у Його смерть і живемо нині оновленим життям завдяки Його воскресінню з мертвих. Вірити в Божу праведність значить вірити у хрещення Ісуса, Його смерть на Хресті, воскресіння, і з’єднатися з Ним. Для нас дуже важливо вірити, що, прийнявши хрещення, Ісус забрав на Себе всі наші гріхи. Ми були поховані разом з Ним, коли Він умер на Хресті, тому що були з’єднані з Ним Його хрещенням. Найважливішим для нас є з’єднання наших сердець з Господом через віру в Божу праведність, навіть якби ми були вільними від усіх прогрішень. Ми можемо дякувати Богу, адже усі ми вмерли для гріха, коли Христос умер на Хресті, оскільки Своїм хрещенням Він знищив усі наші прогрішення.
З’єднання з Христом через віру необхідне навіть після знаходження Божої праведності через спокутування гріхів. Коли ми одержуємо дар прощення гріхів, наша віра може перетворитися в просту формальність. З’єднавши наші серця з Божою праведністю, ми житимемо з Богом. Якщо ж ні, то станемо малозначущими для Нього. Якщо ми не з’єднаємося з Господом і залишимося для Нього усього лиш спостерігачами, що любуються доглянутим сусідським садом, то відійдемо від Бога, ставши неугодними Йому. Тому ми повинні у своїй вірі з’єднатися зі Словом Божим і Його правдою.
 
 
ЯКЩО МИ ВІРИМО В СПІВУЧАСТЬ У ХРЕЩЕННІ Й СМЕРТІ ІСУСА НА ХРЕСТІ, ТО МИ – ХРИСТИЯНИ, ЩО З’ЄДНАЛИСЯ З ГОСПОДОМ
 
Вірити в Божу праведність означає з’єднатися з Господом, а також довіряти і визнавати Його праведність. Кожна сторона нашого життя повинна бути з’єднана з Божою правдою. Саме так ми повинні жити. Якщо ми не єднаємося з Його праведністю, то стаємо рабами плоті та гинемо. Але як тільки ми з’єднуємося з нею, усі наші прогрішення прощені. Лише з’єднавши наші серця з Божою праведністю, ми стаємо правдивими Його рабами. І всі діла Господні, Його сила й могутність стають нашими. Однак якщо ми не з’єднуємося з Господом, то залишаємося тими, котрі не мають жодного відношення до Його діянь і сили.
Плоть наша, як і плоть Апостола Павла, слабка й немічна, тому ми повинні з’єднати наші серця з Божою праведністю. Ми повинні вірити, що Ісус був охрещений Іваном і розп’ятий на Хресті, щоб врятувати нас від наших прогрішень. Подібна віра мила Богу і приносить благословення нашим тілам і душам. Якщо ми серцями, з’єднаними з Ним у вірі, віримо в діяння Господа, то всі обіцяні блага Царства Небесного будуть нашими. Ось чому ми повинні бути з’єднані з Господом.
З іншого боку, якщо ми не з’єднуємо наші серця з Божою праведністю, то не зможемо служити Йому. Ті християни, що не з’єднують свої серця з Божою праведністю, більше за все люблять світські блага. Вони нічим не відрізняються від невіруючих, приходять до усвідомлення значення Божої праведності, лише коли втрачають матеріальні блага, які люблять так само, як і власне життя. Речі не мають влади над людським життям. Тільки Божа праведність може дати нам прощення гріхів, вічне життя й благословення. Речі не коштують наших життів. Ми повинні зрозуміти, що, якщо ми з’єднаємося з Божою праведністю, тоді й ми, і наші сусіди, знайдемо вічне життя.
Наші серця повинні об’єднатися з Божою праведністю. Ми повинні жити вірою та з’єднувати наші серця з Христом. Віра, що з’єднана з правдою Христа, прекрасна. Фіналом 7-ого розділу Листа служать слова Павла про те, що наше духовне життя повинно бути нерозривно зв’язане з Господом.
Чи бачили ви коли–небудь людину, що стала рабом Божим, не з’єднавшись при цьому серцем з Його правдою? Немає такої людини! Чи знаєте ви кого–небудь, хто визнає Євангеліє води та Духа необхідною умовою прощення гріхів і при цьому не з’єднався з Божою праведністю? Немає такого. Немає жодного значення, як добре ми знаємо Біблію; наша віра буде марною, якщо ми не з’єднаємося з Божою праведністю і не увіруємо, що можемо бути звільнені від усіх наших прогрішень завдяки вірі у хрещення і кров Ісуса, пролиту на Хресті.
Навіть якщо ми один раз одержали прощення гріхів і відвідуємо церкву, але при цьому не з’єдналися з Божою праведністю, ми залишаємося грішниками, яким немає місця в Божому плані порятунку. Хоча ми говоримо, що віримо в Бога, ми будемо вилучені від Нього, якщо не з’єднаємося з Його праведністю. Ми повинні з’єднатися з Божою праведністю, якщо бажаємо, щоб Христос утішив нас, допоміг нам і повів за Собою.
Чи ви одержали прощення ваших гріхів і знайшли Божу праведність, віруючи в Євангеліє води та Духа? Чи служите ви так, як це робив Павло, розумом – Закону Божому, і воднораз плоттю – Закону гріха? Ми повинні бути постійно з’єднані з Божою праведністю. Що відбудеться, якщо ми не з’єднаємося з нею? Ми загинемо. Але ті, котрі з’єдналися з Божою праведністю, житимуть, з’єднавшись з церквою Христа.
Вірити в Божу праведність означає бути з’єднаним з церквою і слугами Божими. Ми можемо продовжувати жити вірою тільки в тому випадку, якщо щодня з’єднуємося з Божою праведністю. Ті, кому гріхи прощені завдяки вірі в Божу праведність, повинні щодня з’єднуватися з церквою Христа. Плоть завжди бажає служити Закону гріха, тому ми повинні постійно міркувати над Божим Законом і жити вірою. Ми можемо з’єднатися з Господом, якщо будемо продовжувати міркувати над Божою праведністю і звертатимемо до неї усі свої помисли.
Ми, віруючі в Божу праведність, повинні щодня з’єднуватися з Церквою і слугами Божими. Для цього ми повинні завжди пам’ятати про Божу праведність. Ми зобов’язані щодня думати про Божу церкву і з’єднуватися з нею. Ми повинні постійно міркувати над тим, що наш Господь прийняв хрещення, щоб забрати всі наші гріхи. Коли ми маємо таку віру в Божу праведність, увесь світ буде дарований нам Господом і ми житимемо оновленим життям, благословенні й укріплені Ним.
З’єднуйтеся з Божою праведністю і тоді знайдете нову силу. З’єднуйтеся з хрещенням Ісуса в праведності Божій. З’єднуйтеся вже зараз. І ваші прогрішення будуть раз і назавжди знищені. З’єднуйте ваше серце зі смертю Христа на Хресті. Тоді ви помрете з Ним. З’єднуйтеся з Його воскресінням, - і воскреснете з Ним. Таким чином, коли ви з’єднуєтеся з Христом у вашому серці, ви вмираєте і воскресаєте з Ним, стаєте вільними від усіх ваших прогрішень.
Що відбувається, якщо ми не з’єднуємося з Христом? Ми можемо розгубитися й запитати: «Навіщо охрестився Ісус? Єдина різниця між Старим і Новим Завітами полягає в тому, що в першому мова йшла про «покладання рук», а в другому говориться про хрещення. Ну і що? Різниця не така вже й велика». Віра, метою якої є лише придбання знань, – теоретична віра – не є правдивою вірою, що в підсумку приводить до того, що віруючі віддаляються від Бога.
Ті, хто мають таку віру, схожі на студентів, що переймають від своїх учителів тільки знання. Якщо ж студент по–справжньому поважає своїх учителів, то, крім знань, він буде намагатися навчитися від них і шляхетності, лідерських якостей, а також усього, що можна почерпнути в неординарних особистостей. Ми не повинні сприймати Слово Боже тільки як ще одну частину наших знань, але повинні серцем своїм пізнавати особистість Бога, Його любов, милість і справедливість. Ми повинні позбутися думки, що Слово Боже є частиною наших знань, які нам варто примножити, але повинні з’єднатися з Його праведністю. З’єднання з Божою праведністю веде віруючих до знаходження правдивого життя. З’єднайтеся з Господом! Віра, єдина з Богом, є правдивою вірою. Віра ж теоретична, спрямована на придбання знань, не є правдивою, але порожньою і поверхневою.
 
В одній пісні співається: «Божа Милість – це прекрасний океан, безмежний та бездонний». Коли наші серця з’єднані з Божою праведністю, ми знаходимо мир і спокій, що так само безмежні, як і Його милість, яка подарувала нам праведність. Але теоретична і спрямована на придбання знань віра, не з’єднана з Богом, схожа на мілину. На мілині хвилі безладно накочують на берег, створюють чимало піни, шуму, потім відходять і затихають. Зате яким прекрасним видовищем є океан там, де з глибин здіймаються могутні стіни блакитної води! Скільки в цьому величі та сили! Але віра тих, котрі не з’єдналися з Божою праведністю, схожа на піну на мілині.
Серця тих, котрі з’єдналися зі Словом Божим, звернені до Господа, міцні та непохитні за будь–яких обставин. Воля Всевишнього керує їх серцями. Але серця тих, котрі не з’єдналися з Його праведністю, слабкі й відступають перед найменшими труднощами.
 
Ми зобов’язані мати віру, з’єднану з Господом, зі Словом Божим. Ми не повинні розпорошуватися на дрібниці. Ті, котрі з’єдналися з Господом – це ті, котрі охрестилися, умерли і воскресли з мертвих разом з Христом. Ми вже не належимо цьому світу, тому повинні з’єднатися з Божою праведністю, як того хоче Той, Хто визнав нас рабами праведності.
Якщо ми з’єднаємося з Божою праведністю, то завжди житимемо у мирі, постійно будемо щасливі й повсякчас повні сил та енергії, тому що сила і могутність Господа стануть нашою силою та міццю.
З’єднуйте ваші серця з Господом. З’єднавшися з Господом, з’єднаєтеся також і з Його церквою. Ті, котрі з’єднаються з Богом, поєднаються один з одним. Разом вони будуть трудитися в ім’я Бога й укріплюватись у вірі в Його Слово.
Однак якщо ми не з’єднаємо наші серця з Христом, ми втратимо усе. Навіть якщо наша віра величиною з гірчичне зернятко, Господь уже простив нам усі наші гріхи, раз і назавжди. Щодня ми повинні з’єднувати наші серця з цією істиною незважаючи на нашу немічність. Тільки така віра дозволить вам жити і дякувати Богу та Ісусу Христу.
Коли ми з’єднуємося з Божою праведністю, ми знаходимо нові сили, і серця наші зміцнюються. Коли ми з’єднуємося зі Словом Божим, наші серця стають виправданими перед Ним. Неможливо знайти рішучість служити Господу, якщо слідувати своїм власним помислам і міркуванням. Коли ми з’єднуємося з хрещенням Ісуса, Його смертю і воскресінням, віра наша росте і зміцнюється Словом.
 
Ми повинні з’єднати наші серця з Господом. Тільки віра, з’єднана з Ним, є правдивою. Віра, відокремлена від Бога, є помилковою.
Дякуємо Богу за те, що Він дозволив нам з’єднати нашу віру з Господом, дарував нам хрещення і кров Ісуса, пролиту на Хресті. Ми повинні з’єднати наші серця з Господом від цього дня й до останнього, коли ми знову зустрінемося з Ним. Тож з’єднаймося з Христом.
Ми повинні з’єднати наші серця з Богом, тому що ми слабкі та немічні перед Ним. Апостол Павло з’єднався з Богом і був звільнений від прогрішень. Він став безцінним слугою Господнім, котрий усюди проповідував благу звістку, знаючи і вірячи в Євангеліє води та Духа, а також проповідував Божу праведність, даровану Ісусом Христом. Будучи немічними й служачи розумом Закону Божому, а плоттю – Закону гріха, ми можемо жити, тільки з’єднавшись з Господом.
Тепер ви знаєте про віру, що з’єднує з праведністю Ісуса? Ваша віра з’єднана з хрещенням Ісуса? Прийшов час отримати віру, з’єднану з хрещенням і кров’ю Ісуса. Ті з вас, чия віра не з’єднана з Божою праведністю, оступилися у своїй вірі й житті, упустили можливість врятуватися від гріхів.
Тому Божа праведність є необхідною умовою вашого звільнення. З’єднання з Господом є благословення, що веде усіх нас до одержання прощення гріхів і робить нас Його спадкоємцями. Віднайдіть Божу праведність, з’єднавшись з Його правдою і віруючи в неї. Тоді Божа праведність стане вашою праведністю, а Божа благодать завжди перебуватиме з вами.
 
 
ДЯКУЙТЕ БОГУ ЗА ІСУСА ХРИСТА
 
Апостол Павло сказав, що він дякує Богу за Ісуса Христа, Господа нашого. Він дякує за Божу правду, отриману по вірі через Ісуса Христа. Навіть після того, як Павло увірував у Божу праведність, він не міг своїм розумом не служити Закону Божому, а своєю плоттю – Закону гріха. Але в його серці не було гріха, тому що він усім серцем увірував у Божу праведність.
Павло сказав, що він уже засуджений Законом в Ісусі Христі та врятований від гріхів по вірі, завдяки Божій праведності. Він також сказав, що навіть ті, проти кого був спрямований гнів Божий і котрі були покарані відповідно до Його Закону, усе ще можуть принести плоди порятунку, цілим серцем вірячи у Божу праведність. У серцях народжених знову поряд з волею Святого Духа перебувають і бажання плоті. Але в серцях тих, котрі не народилися знову, є тільки прагнення плоті. Тому в грішників є тільки одне бажання – грішити. Більше того, підкоряючись своїм вродженим інстинктам, вони намагаються прикрасити, облагородити свої провини в очах інших людей.
Священики і церковні старости, що не народилися знову, звичайно говорять: «Я хочу жити доброчесно, але не розумію, чому це так важко». Чому вони так живуть? Тому що вони грішники, що не знайшли порятунку через віру в Божу праведність. У їхніх серцях перебуває гріх, тому що там немає Божої правди. А в серцях народжених знову немає гріха, тому що там перебуває Божа праведність і Святий Дух.
Коли в серці Павла був гріх, він говорив: «Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» Але Павло відразу додає: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого» (Лист до Римлян 7:25). Це означає, що Павло одержав прощення усіх своїх гріхів, віруючи в Ісуса Христа, що виконав Божу праведність.
 
У 7-му розділі Листа до Римлян Павло говорить нам про те, що спочатку, коли він не був народженим знову, він не знав про правдиве призначення Закону. Але він сказав, що Ісус Христос, що виконав Божу правду, визволив його від мук, які він терпів через свої гріхи. Кожен, хто вірує, що Ісус Христос виконав Божу праведність для звільнення нас від гріхів, врятується.
Ті, котрі вірують у Божу праведність, служать розумом своїм Закону Божому, але тілом – Закону гріха. Їхня плоть усе ще схиляється до гріха, тому що вона ще не перетворилася, незважаючи на те, що ці люди народилися знову. Плоть бажає грішити, але розум, що вірить у Божу праведність, прагне слідувати за цією праведністю. Ті ж люди, що не одержали прощення гріхів, грішать, захоплюються як своєю плоттю, так і розумом, тому що в їхніх серцях є тільки гріх. Але ті, котрі знають правду Божу і вірують в неї, слідують лише за цією правдою.
Дякуємо Богу за Ісуса Христа, Що виконав усю Божу праведність. Дякуємо Господу за даровану нам правду і за те, що ми увірували в неї.